50. Поняття методології та наукового методу. Методи теоретичного та емпіричного рівнів пізнання.

Метод в найбільш загальному значенні - спосіб досягнення мети, впорядкована певним чином діяльність. Метод в філософії - це засіб пізнання, відтворення в мисленні предмета, що вивчається. Використання методів є умовою отримання нових знань. До методів відносять індукцію, дедукцію, аналіз та синтез, аналогію, порівняння експеримент, спостереження. Метод буває об'єктивний (зв'язаний з природою об'єкту) та суб'єктивний( виступає як система правил, норм, передумов. Також - емпіричні та теоретичні; методи дослідження та викладання; якісні та кількісні. Отже, метод - сукупність правил, прийомів, способів, норм пізнання та дії. Основна функція методу - регулювання пізнавальної діяльності. Ефективність методу обумовлюється змістовністю, глибиною, фундаментальністю теорії. Теорія стає методом через розробку та формулювання принципів, правил, прийомів. Методологія - по - перше, сукупність прийомів дослідження, що використовуються в науці По - друге - вчення про методи пізнання та перетворення світу. Методика - сукупність цілеспрямованих способів проведення якоїсь роботи.

Метатеорія - це наука що вивчає систему положень та понять теорії, її межі, засоби введення нових доказів.

Проблема методу постає в філософії Нового часу ( до цього не була яскраво виражена). Це зв'язано з потребами розвитку науки. В Новому Органоні Бекон виявив головною причиною застою в науці саме відсутність наукового методу. За Беконом наука має приносити плоди, якщо їх немає то вона безплідна. Будь яке пізнання має рухатися від одиничних фактів до загальних положень(індуктивний метод). Повна індукція виявляє властивість що притаманна предметам, неповна індукція - дає відносно правдиву картину явищ. Декарт вважав, що метод має перетворити пізнання в організовану діяльність, випадковості не має бути, метод дозволяє науці орієнтуватися на сукупність відкриттів, а не на окремі відкриття.

Виділяють такі групи методів: 1. Філософські методи (створення загального методу, Гегель першим звернув увагу на специфічний характер методу, його відмінність від методів інших наук) - діалектичний, метафізичний, аналітичний, інтуїтивний, феноменологічний, герменевтичний.

2. Загально - наукові підходи та методи дослідження включають поняття інформація, модель, ізоморфізм, структура, функція, система, елемент. Принципи системності, кібернетичний, ймовірнісний, моделювання, формалізація.

3. Часто - наукові методи - використовуються в конкретних науках (методи механіки, фізики, хімії)

4. Дисциплінарні методи - системи, прийоми, що використовуються в дисципліні.

5. Методи міждисциплінарного дослідження - сукупність ряду синтетичних, інтегративних засобів на стиках наукових дисциплін.

Роль філософії в науковому пізнанні: - філософія впливає на побудову фундаментальних теорій

впливає на розвиток пізнання прогнозуючою функцією(атомізм Демокрита)

непрямий складний вплив філософських принципів на процес наукового дослідження

принципи філософії функціонують в науці у вигляді загальних імперативів, норм, що утворюють методологічну програму вищого рівня.

У структурі наукового знання виділяють насамперед два рівні знання - емпіричний і теоретичний. Їм відповідають два взаємозалежних, але в той же час специфічних виду пізнавальної діяльності: емпіричне і теоретичне дослідження. Емпіричне знання має складну структуру і можна виділити щонайменше два підрівня: спостереження й емпіричні факти. Дані спостереження містять первинну інформацію, що ми одержуємо безпосередньо в процесі спостереження за об'єктом. Ця інформація дана в особливій формі - у формі безпосередніх почуттєвих даних суб'єкта спостереження, що фіксуються у формі протоколів спостереження. Протоколи спостереження виражають інформацію, одержувану спостерігачем, у мовній формі. У протоколах указується хто здійснює спостереження, за допомогою яких приладів, даються характеристики приладу. Це не випадково оскільки в даних спостережень поряд з об'єктивною інформацією про явища міститься деякий шар суб'єктивної інформації, що залежить від умов спостереження, приладів і т.д. Прилади можуть давати помилки, тому дані спостереження ще не є достовірним знанням, і на них на може спиратися теорія. Базисом теорії є емпіричні факти. У відмінності від дані спостереження - це завжди достовірна, об'єктивна інформація; цей такий опис явищ і зв'язків м/у ними, де зняті суб'єктивні нашарування. Тому перехід від спостережень до фактів складний процес. Цей процес припускає наступні пізнавальні операції. (1) раціональну обробку дані спостереження і пошук у них стійкого, інваріантного змісту. Для формування факту необхідно порівняти спостереження виділити повторювані, усунути випадкові і з погрішністю. (2) для установлення факту необхідне тлумачення інваріантного змісту, що виявляється в спостереженнях. У процесі такого тлумачення широко використовуються раніше отримані теоретичні знання. У формуванні факту беруть участь знання, що перевірені незалежно від теорії, а факти дають стимул для утворення нових теоретичних знань, що у свою чергу, якщо вони достовірні, можуть знову брати участь у формуванні новітніх фактів, і т.п.

Методи науково-емпіричного дослідження. (1) Спостереження - цілеспрямоване сприйняття явищ об'єктивної дійсності, у ході якого ми одержуємо знання про зовнішні сторони, властивості і відносини досліджуваних об'єктів. Процес спостереження не пасивне споглядання дійсності - це особлива діяльність, що включає спостерігача, об'єкт спостереження і засобу спостереження. Найважливішої особливість спостереження є його цілеспрямований характер, що обумовлений наявністю попередніх ідей, гіпотез, що ставлять задачі спостереженню. Спостереження зв'язане з описом, що закріплює і передає результати спостережень за допомогою визначених знакових засобів. Емпіричний опис - це фіксація засобами природної чи штучної мови зведень про об'єкти, даних у спостереженні. Опис підрозділяється на два види - якісне і кількісне. Кількісний опис здійснюється з застосуванням мови математики і припускає проведення різних вимірювальних процедур. У вузькому змісті слова його можна розглядати як фіксацію дані виміри. У широкому змісті воно включає також перебування емпіричних залежностей між результатами вимірів. Лише з уведенням методу виміру природознавство перетворюється в точну науку. В основі операції виміру лежить порівняння об'єктів по яких або подібних чи властивостях сторонам (розповісти самостійно). Спостереження і порівняння можуть проводиться як відносно самостійно, так і в тісному взаємозв'язку з експериментом. У відмінності від звичайного спостереження в експерименті дослідник активно втручається в протікання досліджуваного процесу з метою одержати про нього визначені знання. Досліджуване явище спостерігається тут у спеціально створюваних і контрольованих умовах, що дозволяє відновлювати щораз хід явища при повторенні умов.

Організація теоретичного рівня знань.

1. Приватні теоретичні моделі і закони - теорії стосовні до обмеженої області явищ.

2. Розвита теорія - узагальнююча теоретична модель, що охоплює всі окремі випадки, і стосовно до неї формулюється деякий набір законів, що виступають як узагальнюючі стосовно всім приватним теоретичним законам.