
- •Філософія. Специфіка філософських проблем. Праця в.Соловйова “На шляху до істинної філософії”.
- •2. Структура філософського знання.
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду і його історичні форми.
- •4. Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян.
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в к.Р. Та його вплив на розвиток культури. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6. Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні
- •7. Давньоіндійська філософія: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8. Філософія Давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •9.1. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку.
- •9.2.Діалектика Сократа. Порівняльний характер “західної” та “східної” філософських традицій.
- •10. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу.
- •11. Філософія Арістотеля: критика теорії ідей Платона, вчення про категорії, етика.
- •12. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •13. Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •14. Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання.
- •15. Філософія французького Просвітництва хvііі ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.
- •1616. Філософія і.Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •17. Філософія Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика. Розуміння історії.
- •18. Філософія Фейєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію.
- •19. Філософія к. Маркса: матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову та філософію та соціальну практику.
- •20. Діалектика: її сутність, та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як основна форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі.
- •22. Філософсько-етичні погляди г. Сковороди та їх вплив на українську та російську філософію.
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української та слов’янської культур.
- •24. Російська релігійна філософія кінця хіх - початку хх ст.
- •25. Соціально-філософські мотиви у творчості Шевченка та їх значення для розвитку національної свідомості.
- •26.Соціально-філософські погляди Франка.
- •27. Релігійна філософія хх ст..
- •28. Антропологічний ренесанс в філософі хх ст..
- •29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму.
- •30. Герменевтика: проблема інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки.
- •32. Проблема буття в історії філософії. Уявлення про структуру буття. Концепції монізму, дуалізму, плюралізму.
- •33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності. Поняття духовності.
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини. Культура і цивілізація. Масова культура, її роль в сучасному суспільстві.
- •В рамках цих моделей формуються такі підходи до визначення к
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну.
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин (марксизм, фрейдизм, Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер.
- •40. Категорії рух, простір, час, їх світоглядне та методологічне значення.
- •41. Категорії закон і хаос, їх значення в світорозумінні та сучасній науці. Основні ідеї синергетики, їх світоглядна роль.
- •42. Категорії сутність і явище. Роль в науковому пізнанні.
- •43. Принцип детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •44. Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і пост структуралізм.
- •45. Проблема пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Діалектика суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання. Еволюційна епістемологія.
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні.
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепції істини. Проблема істини в постмодерній філософії.
- •48. Чуттєве та раціональне, теоретичне та емпіричне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Поняття методології та наукового методу. Методи теоретичного та емпіричного рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •52. Наука і гуманізм. Етика вченого: проблеми, дискусії, їх розв’язок.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
- •54. Класична, некласична та посткласична наука.
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивіське тлумачення науки.
- •56. Соціальне буття як проблема єдності об’єктивного і суб’єктивного. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57.Проблема типологізації історії: культура, цивілізація, формація, епоха.
- •58. Поняття традиційного, індустріального, постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •60. Людина і суспільство. Проблема відчуження (пв).
- •61. Роль економіки в суспільстві. Історичні способи виробництва і закономірності їх розвитку. Історицизм і критика його Поппером.
- •62. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сцієнтиські та технократичні концепції історичного процесу та їх оцінка.
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (воля, соціальна справедливість, солідарність та ін.), ідеології, соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •65. Політика і політична організація суспільства та роль їх у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея.
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації.
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблема сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку.
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації.
- •78. Глобальні проблеми сучасності, їх генеза та пошуки розв'язку.
- •Продовольча
47. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепції істини. Проблема істини в постмодерній філософії.
Істина (І) - атрибут людської діяльності. Її не можна розуміти тільки як процес розширення знання. Вона не зводиться лише до нагромадження знання. Гегель - не І є дійсне ціле. а результат (І) разом зі своїм становленням - тобто і шлях, що веде до І теж д.б. щирим. Дао - теж істина і шлях. Християнство - Бог І. шлях і саме життя. І - адекватне відображення дійсності у свідомості людини - але це лише одна сторона, що характеризує процес пізнання, це також ще і момент творчості, і момент заперечення. І - це таке відображення дійсності, що позитивне розуміння існуючого вкл. у той же час розуміння його заперечення і кожну форму, що стала, розгляд. у русі, зміні і розвитку. І повинна відпов. чи дійсності действ. істині. У Гегеля дійсно повинна відповідати знанню - якщо у вас є знання - ви можете в відпов. з ними змінювати дійсність. У предметно-практ. діяльності І збігається з дійсністю. Процес перетворення сущого до належного - це і є шлях до І. І залежить від дійсності - соціальна форма може або гальмувати, або прискорювати пізнавальний процес. Буває помилкової сама дійсність (н/р. радянська), тоді І теж має ілюзорний характер. Марксистська ф. - І є усе, що служить перемозі пролетаріату. Протиріччя між І та брехнею - це щире протиріччя І як процесу. У реальному процесі немає істин. Кожна І містить момент брехні. Брехня - це момент І, це стихійне, несвідоме. неадекватне відображення дійсності. Помилка - результат невірних дій у рішенні задач. Джерела помилок - об'єкт не даний адекватно суб'єкту, чи в результаті субьективного використання логіки мислення. Неправда - свідоме перекручування істини в інтересах суб'єкта. І багатоаспектна: У гносеологічному аспекті вона адекватна знанням; В аксеологическом - це проблема оцінки; У релігійному - проблема переконаності; У экономич. - проблема корисності, надійності і т.д.
Концепція І: 1- Когерентна І (погоджена) - теорія вважається щирої, якщо вона визнана науковим співтовариством, погодиться з фундамент. ідеями научн. знання. 2 - прагматична конц. І - якщо вона корисна, практична.
Критерій І: - практика- абс. критерій І, але і відносний - не усі можна довести практикою, тому що усе знаходиться в розвитку.
Існування І відкрив. як воля людини, тому що поза останнім не існує ні істини, ні омани.
48. Чуттєве та раціональне, теоретичне та емпіричне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
Емоції - клас психічних станів і процесів, що виражають у формі безпосереднього переживання значення відбиваних предметів і ситуацій для живої істоти. Це суб'єктивна реакція людини і тварин на дію внутрішніх і зовнішніх подразників, що виявляються у виді задоволення, незадоволення, радості, страху й ін. Вищий продукт розвитку Е. людини - почуття. Вони відрізняються незалежністю від ситуацій, що складаються, і станів організму і виражають стабільне емоційне відношення людини до навколишнього дійсності і до самого себе. Відповідно до Канта, усяке знання починається з Ч., потім переходить до розсудку. Під розумом часто розуміють здатність запам'ятовувати і відтворювати знання, а іноді і здатність користатися ними (останню часто, виділяючи з розсудку, називають розумом). Під Р. - здатність творити нові знання. Почуттєве пізнання має місце в трьох основних формах: відчуття, сприйняття і представлення. Відчуття - відображення окремих властивостей предметів і явищ, що здійснюється внаслідок їхнього безпосереднього впливу на органи почуттів; Сприйняття - почуттєве відображення предметів дійсності в сукупності властивих їм якостей при їхньому безпосередньому впливі на органи почуттів. Сприйняття - цілісний образ дійсності, що виникає на основі відчуттів, але не зводиться до їхньої суми; Представлення - форма чутл. відображення, яке відтворює образ предмета, коли він уже не діє на органи почуттів. Представлення поділяється на образи пам'яті й образи уяви. Почуттєве відображення і його основні форми хоч і є необхідною стороною пізнання, але все-таки обмежені у своїх можливостях давати щире знання. Тому почуттєве пізнання повинне бути доповнене раціональним, діяльністю мислення - мислення - процес активного цілеспрямованого узагальненого опосередкованого сутнісного і системного відображення дійсності і рішення проблем її творчого перетворення в таких логічних формах як поняття, судження, умовиводу, категорії. Поняття - це форма раціонального пізнання, у якій відбивається сутність об'єкта і дається його всебічне пояснення. Судження - це елементарна форма вираження змісту поняття, така логічна форма мислення, у якій чи затверджується заперечується ч.л. щодо об'єкта пізнання. У судженнях установлюється зв'язок між поняттями, розкривається їхній зміст, дається визначення. Умовивід - це такий логічний процес (і рез-т його), у ході якого з декількох суджень на основі закономірних, сутнісних і необхідних зв'язків виводиться нове судження, що по своєму змісті є новим знанням про дійсності. Умовиводи поділяються на:
Індуктивні - рух думки від суджень менш загальних до більш загального;
Дедуктивні - рух думки від суджень більш загальних до менш загального;
За аналогією - умовиводу, у ході яких на підставі чи подоби відмінності деяких точно виділених властивостей ряду об'єктів дійдуть висновку про чи подобу відмінності інших властивостей цих об'єктів.
Категорії - це універсальні форми мислення і свідомості, що відображають загальні властивості, взаємозв'язки, закономірності розвитку всіх матеріальних і духовних процесів і явищ. Категорії функціонують як специфічні знаряддя, засоби пізнання, за допомогою яких не тільки осягається загальне і необхідне в об'єктах, але і здійснюється синтез змісту пізнання в логічні форми, такі як поняття, судження, умовиводу.
Специфіка раціонального пізнання полягає в наступному: 1) З його допомогою суб'єкт може вийти за межі безпосередньо даного і пізнати ті властивості об'єктів, що не можуть бути зафіксовані почуттєвим відображенням. 2). Дає можливість усвідомити дійсність у її незалежності від суб'єкта.
Почуттєве і раціональне - це дві діалектично взаємозалежні сторони одного пізнавального процесу, що лише в єдності можуть дати адекватну картину дійсності.. В історії філософії малося два крайніх підходи до рішення проблеми співвідношення почуттєвого і раціонального:
Сенсуалізм (Сен.) затверджує, що вирішальну роль у пізнанні є почуття, вони є джерелами всіх знань і критеріями істини. Представники Сен.: Протагор (ідеалістичний Сен.), Эпикур (матеріалістичний Сен.), Локк, Беркли, Гельвеций, Дідро, Гольдбах (XVІІІ в.); Фейєрбах (XІ в.).
Раціоналізм (Рац.) думає, що джерелом знань і критерієм істини є тільки розум (мислення), що відіграє вирішальну роль у пізнанні. Представники Рац.: Парменид, Сократ, Платон; Декарт, Спиноза, Лейбниц (XVІІІ - XVІІІ вв.); Гегель (XІ в.).
Ні Сен., ні Рац. не дають, кожний окремо , адекватній концепції пізнання. І сен. і Рац. зштовхнулися з проблемою розвитку знання. Відповідно до Леніна, пізнання йде "від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього - до практики". Т.о. почуттєве і раціональне перетинаються в практиці. Процес пізнання виступає як єдність почуттєвого, раціонального й емоційного.
На грані думки і переживання народжується ідея. Ідея - це думка, у якій дійсність відбивається не тільки як щось існуюче, але і як перспектива майбутнього розвитку, як план майбутнього буття. Ідея - це дозвіл у свідомості суперечливої ситуації. Вона зв'язує існуюче з тим, що повиннео бути. Ідея зв'язує почуттєве, раціональне й емоційне.
Перехід від почуттєвого до рац. і навпаки - це інтуїція, вона буває інтелектуальної (від чувств. до рац.) - це непосредств. збагнення істини, що не виводиться шляхом логічних доказів і не міститься безпосередньо в чувств. досвіді (н/р, аксіоми науки - узагальнення даних почуттєвого досвіду). Эйдетическая інтуїція - від рац. до почуттів. - від поняття до образа (н/р, будівля атомного ядра, система Менделєєва) - робота на д понятійними засобами в образно-науковій формі. На базі почуттів досвіду ми одержуємо эмпирич. знання і эмпирич. закони. На базі рац. знання - теоретичне знання. Эмпирич.і теоретич. пізнання - різні рівні. Эмпирич. базується на методах - спостереження, опис, вимір, експеримент і т.д. Теоретич. система - анилиз, синтез, моделювання, індукція і т.д..
...Емпіричне і теоретичне в пізнанні...
Емпіричне і теоретичне (Э. і Т.), филос.-методологич-і категорії, що характеризують дві основні форми науч-о пізнання, а також структурні компоненти і рівні наукового знання. В основі розрізнення Э. і Т. лежить виділення в науч-м пізнанні эмпирич-о і теоретич-о дослідження. Эмпирич-і дослідження спрямоване безпосередньо на об'єкт і спирається на дані спостереження і эксперемента. Теоретич-і дослідження зв'язане з удосконалюванням і розвитком понятійного апарата науки і спрямовано на всебічне пізнання об'єктивної реальності в її существ-х зв'язках і закономірностях.Обоє ці виду дослідження органічно взаємозалежні і припускають один одного в цілісній структурі науч-о пізнання. Задачу науки, що полягає в тім, щоб "...видиме, що лише виступає в явищі рух звести до дійсного, внутрішнього руху", вирішує теоретичне мислення, нерозривно зв'язане з эмпирич-м пізнанням.