
- •Філософія. Специфіка філософських проблем. Праця в.Соловйова “На шляху до істинної філософії”.
- •2. Структура філософського знання.
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду і його історичні форми.
- •4. Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян.
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в к.Р. Та його вплив на розвиток культури. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6. Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні
- •7. Давньоіндійська філософія: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8. Філософія Давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •9.1. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку.
- •9.2.Діалектика Сократа. Порівняльний характер “західної” та “східної” філософських традицій.
- •10. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу.
- •11. Філософія Арістотеля: критика теорії ідей Платона, вчення про категорії, етика.
- •12. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •13. Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •14. Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання.
- •15. Філософія французького Просвітництва хvііі ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.
- •1616. Філософія і.Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •17. Філософія Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика. Розуміння історії.
- •18. Філософія Фейєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію.
- •19. Філософія к. Маркса: матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову та філософію та соціальну практику.
- •20. Діалектика: її сутність, та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як основна форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі.
- •22. Філософсько-етичні погляди г. Сковороди та їх вплив на українську та російську філософію.
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української та слов’янської культур.
- •24. Російська релігійна філософія кінця хіх - початку хх ст.
- •25. Соціально-філософські мотиви у творчості Шевченка та їх значення для розвитку національної свідомості.
- •26.Соціально-філософські погляди Франка.
- •27. Релігійна філософія хх ст..
- •28. Антропологічний ренесанс в філософі хх ст..
- •29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму.
- •30. Герменевтика: проблема інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки.
- •32. Проблема буття в історії філософії. Уявлення про структуру буття. Концепції монізму, дуалізму, плюралізму.
- •33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності. Поняття духовності.
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини. Культура і цивілізація. Масова культура, її роль в сучасному суспільстві.
- •В рамках цих моделей формуються такі підходи до визначення к
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну.
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин (марксизм, фрейдизм, Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер.
- •40. Категорії рух, простір, час, їх світоглядне та методологічне значення.
- •41. Категорії закон і хаос, їх значення в світорозумінні та сучасній науці. Основні ідеї синергетики, їх світоглядна роль.
- •42. Категорії сутність і явище. Роль в науковому пізнанні.
- •43. Принцип детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •44. Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і пост структуралізм.
- •45. Проблема пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Діалектика суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання. Еволюційна епістемологія.
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні.
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепції істини. Проблема істини в постмодерній філософії.
- •48. Чуттєве та раціональне, теоретичне та емпіричне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Поняття методології та наукового методу. Методи теоретичного та емпіричного рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •52. Наука і гуманізм. Етика вченого: проблеми, дискусії, їх розв’язок.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
- •54. Класична, некласична та посткласична наука.
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивіське тлумачення науки.
- •56. Соціальне буття як проблема єдності об’єктивного і суб’єктивного. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57.Проблема типологізації історії: культура, цивілізація, формація, епоха.
- •58. Поняття традиційного, індустріального, постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •60. Людина і суспільство. Проблема відчуження (пв).
- •61. Роль економіки в суспільстві. Історичні способи виробництва і закономірності їх розвитку. Історицизм і критика його Поппером.
- •62. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сцієнтиські та технократичні концепції історичного процесу та їх оцінка.
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (воля, соціальна справедливість, солідарність та ін.), ідеології, соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •65. Політика і політична організація суспільства та роль їх у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея.
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації.
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблема сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку.
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації.
- •78. Глобальні проблеми сучасності, їх генеза та пошуки розв'язку.
- •Продовольча
43. Принцип детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
Детермінізм від лати determino - визначаю, філософське вчення про об'єктивний закономірний взаємозв'язок і взаємозумовленість речей, процесів і явищ реального світу. Д. припускає наявність різноманітних об'єктивно існуючих форм взаємозв'язку явищ, які виражаються у вигляді співвідношень, що не мають безпосередньо причинного характеру. Сюди входять просторові кореляції, функціональні залежності, відношення симетрії, взаємодії частин у системах, взаємодетермінація частин і цілого, зв'язок станів у русі і розвитку й ін. (приклад теорія Дарвіна). Індетермінізм - заперечення всезагального характеру причинності. Початок розвитку теорій - античність, потім - Ф.Нового Часу.
Категорії: причина і наслідок. Категорія причинності розкриває причинно-слідчий зв'язок. Для визначення, того що таке причина, треба зіставляти: причину, привід, умова. Дуже важливо співвідношення причина й умова. Говорячи про причину потрібно мати на увазі, що причини мають свої прояви, тобто розрізняють форми причин. Причини істотні і несуттєві. Усе причинно обумовлено і ні що не проходить без слідств. Розходження між сутністю і не сутністю умовно. Причини розрізняють як об'єктивні так і суб'єктивні. Є причинна і функціональна залежність. Мат модел привело до поняття функціональної залежності. Для ученого важливо не тільки якісна залежність між причиною і слідством, важливо і кількісне, що виражається у функціональній залежності. Коли говорять про причинність мають на увазі явище яке породжує слідство, а коли говорять про функціональну залежність зв'язок стирається. У функціональній залежності можна змінювати місцями аргумент і функцію. Останні роки стали говорити що поняття причинності застаріло і досить володіти функціональною залежністю. З'явилася теорія чинників, коли якійсь розмір ставиться в залежність від ряду чинників. Проблема причинності стала ще більш заплутаної в зв'язку з проникненням у мікросвіт. У статист-й закономірності працює імовірність, у ній немає посилання на причинність. Багато вчених намагаються зберегти поняття причини, говорять що їсти різноманіття причинно слідчих зв'язків. Це прийнятно, т до інакше можна допустити наявність чудес.
Необхідність і випадковість. Який характер буття? У буття усі необхідно або випадково? Ця проблема пост-на ще в античності. Склалося тверде переконання, що у світі діють сила, що викликають визначені слідства. З'явився Лапласовский детермінізм. Лаплас заявив, що якщо з'явиться великий розум, що може врахувати всі діючі сили, то він може написати диференціальне рівняння за допомогою котрого можна знать і минуле і майбутнє. Це робить буття жахливим. Лаплас вірив що світ це “парова машина” весь рух якої можна описати. Тобто людина потрапляє в жахливий світ, у кот-м нічого змінити не можна. Цей погляд наз-ся фаталізмом, коли усі фатально визначено. Проникнення статистики у фізику стало змінювати уявлення про буття, статистика визначає випадкові події, які носять ймовірностний характер і нічого в сутності не змінюють. стали говорити, що світ - це океан випадку . Буття - це випадок і робити ставку на необхідність - це помилка.
Гегель:Вони характеристики буття, що взаємодоповнюють, по Гегелеві.
Можливість і дійсність. Ці категорії ввів Арістотель. Він розрізняв актуальне і потенційне буття, будь-який об'єкт - це не тільки актуальність, але це і визначені тенденції зміни, спроможність речі змінити свій стан, якісно змінитися. Сутичка тенденцій визначає зміну речі. Перетворення можливості в дійсність є еволюція. Ціль один з елементів поводження і свідомої діяльності людини, який характеризує передбачення в мисленні результату діяльності і шляху його реалізації за допомогою певних засобів. Ціль виступає як спосіб інтеграції різних дій людини в деяку послідовність або систему, як одна з форм детермінації людської діяльності. Аналіз діяльності як цілеспрямованої припускає виявлення невідповідності між наявною життєвою ситуацією та ціллю; здійснення Ц є процесом подолання цієї невідповідності.
Умова й обумовлене Умова (У.), те, від чого залежить щось інше ( що обумовлюється); істотний компонент комплексу об'єктів, з наявності про з необхідністю випливає існування даного явища. Весь цей комплекс у цілому називають достатніми У. явища. Якщо з усіх можливих наборів достатніх умов відібрати загальні, одержимо необхідні У., тобто У., що представлені щораз , коли має місце явище, що обумовлюється. Повний набір необхідних умов, з яких не можна виключити жодного компонента, не порушивши обумовленості, і до у не можна додати нічого, що не було б зайвим з т.зр. обумовлювання даного явища, називають необхідними і достатніми У. Прим., для проростання насіння вода, тепло і кисень складають набір необхідних і достатніх У.; додавши до цього набору світло і гравітацію, одержимо також достатній, але вже не необхідний набір У.