32. Проблема буття в історії філософії. Уявлення про структуру буття. Концепції монізму, дуалізму, плюралізму.

Буття - ф. категорія, озн. незалежне від свідомості існування об'єктивного світу. матерії, природи, а в суспільстві - процес матеріального життя людей. Проблема співвідношення Б и свідомості - осн. питання філософії. Монізм - спосіб розгляду різноманіття явищ світу у світлі єдиної основи (субстанції) всього існуючих. Протилежність М. - дуалізм ( що визнає два незалежні початки і плюралізм ( що виходить із множинності начал). Вища і єдино послідовна форма М. - діалектичний матеріалізм. стверджуючий, що усі розмаїтості явищ природи, суспільства і людської свідомості - продукт матерії, що розвивається....Представлення про структуру буття (матеріальне, духовне, соціальне)... Серед основних форм буття розрізняються:

буття речей (тіл), процесів, що у свою чергу розділяються на буття речей, процесів, положення природи, буття природи як цілого; буття речей і процесів, зроблених людиною; буття людини, що розділяється на буття людини у світі речей і специфічності людського буття; буття духовного (ідеального), що існує як індивідуальне духовне й об'єктивне (вне индивидуальное) духовне; буття соціального, що поділяється на індивідуальне (буття окремої людини в суспільстві й в історичному процесі) і суспільне буття. Виділяючи основні сфери буття (природу, суспільство, свідомість), варто врахувати, що розмаїтість явищ, подій, процесів, що входять у ці сфери, об'єднані визначеною загальною основою. Особливе місце в онтології займає буття духовної і різноманітної форм його прояву. Дух, душа, духовне, духовність, свідомість, ідеальне - поняття, використані в різних значеннях і змістах у міфології, релігії, філософії. Міфологія ототожнює дух з дією сил природи: вітру, переміщення повітря, грому, блискавки і т.п., а також життєвого подиху, початком нижчого і вищого життя. Релігія терміном "дух" визначає душі людей, що мають розум, волю, могутність, надприродні сили Бога. Філософське зміст поняття "дух" по-різному тлумачиться філософами, зокрема , як властивій людині здатність мислити, відчувати, виявляти вольові зусилля, цілеспрямовано і творчо діяти. Часто термін дух уживають для характеристики суспільних явищ: дух народу, нації, дух солідарності і т.п. Гегель ґрунтовно аналізує суб'єктивний, об'єктивний і абсолютний дух. До форм існування абсолютного духу він відносить мистецтво, релігію і філософію. Продовжуючи думку Гегеля, марксизм доповнює зазначені форми духу політикою, правом, мораллю, називаючи їхніми формами суспільної свідомості, що відображають положення суспільного буття. Буття суспільної свідомості неможливо без його носіїв - конкретно-історичних особистостей, індивідуальностей, що не дзеркально відображають дійсність, а перетворюють її в зміст власного духовного світу, свідомості

33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.

Людина міркує про буття на осн. свого життєвого досвіду. Але Людина не тільки суб'єкт але й об'єкт, потрібно розгляд. його в процесі діяльності (Мета-Кошт-Результат). Ціль - ідеальний образ бажаного майбутнього. Засіб - предмет, за допомогою якого здійсн. необх. перетворення, що володіють об'єктивною стороною, не залеж. від суб'єкта. Результат - реальний у ході деят. У бутті можна виділити 3 області: духовного життя, об'єктивного життя (не завис. від свідомості), людської життєдіяльності. Матерія. Існує сама по собі, незалежно від свідомості людини. Перші представлення ототожнюють М. з речовиною (вода, вогонь, земля). М. - ніщо, але одночасно щось. М. абстрактна, але за абстракцією коштує реальність. М. знаходиться в пост. русі, її не можна звести до початку, до першоречовини. М. одночасно виступає як субстанція - те що є причиною самої себе, і як субстрат - те що має підставу в чомусь іншому, як єдність і різноманіття. Атрибути М. Кінцеве - наявність границь, довжини. Нескінченне - безмежне невичерпне подолання границь. Проблема - виявлення сутності нескінченного. Була спроба розділити нескінченність на актуальну (нескінченність у кінцевому) і потенційну (нескінченність як незавершене, вихід за свої межі). Але абсолютизація ні кінцевого ні нескінченного безглузда. Світ і кінцевий і нескінченний одночасно. Границя не тільки відокремлює але і зв'язує кінцеве і нескінченне. На границях сполучається відособленість і злитність явищ. Зв'язок - наявність чи відсутність св-ва в одній речі відбивається на іншій. Зв'язку не ім. без носія речей. Якщо з’являються нові явища, то виникають і зв'язку. Самі зв'язки зв'язані і матеріальні об'єкти є вузлами зв'язку. Зв'язок не тільки вплив, але і взаємодія. Відособленість – якщо зміна однієї речі не позначається на іншій, то можна говорити про їхню відособленість. Перериване і безупинне - атрибути реальної дійсності, категорії для позначення нерозділеності. сплошности, розчленованості, множинності. Континуализм (2 напрямку)- мир безупинний, тому що він нескінченно ділений і світ єдиний і неподільний, тому він суцільний. Атомізм - світ ділений і сост. з неподільних часток. Компроміси між К. і А. - свідомість безупинна, дійсність переривана і навпаки. Безперервність выраж через дискретне і навпаки, тобто світ одночасно і перериваний і безупинний. Подільність лише умовна, неподільність відносна.

Буття - ф. категорія, обозн. незалежне від свідомості існування об'єктивного світу,. матерії, природи, а в суспільстві - процес матеріального життя людей. Проблема співвідношення Б и свідомості - осн. питання філософії.

Субстанція - (лат. сутність, то, що лежить в основі), об'єктивна реальність; матерія в єдності усіх форм її руху; щось відносно стійке; те що існує саме по собі, не залежить ні від чого іншого.

Універсум (категорія) - ієрархічно організована система різного рівня і порядку, що вкл. духовні і матеріальні процеси. (Свідомість і дух є атибутом матерії, виходить, і універсума).