19. Філософія к. Маркса: матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову та філософію та соціальну практику.

Марксистська філософія (К.Маркс (1818-1883) Ф,Енгельс (1820-1895) (Час створення марксизму 40-і роки XIX ст.)

Сформувалася на багатому грунті попередніх філософських систем. З одного боку її поява була обумовлена попередніми вченнями, а з другого стала їх діалектичним запереченням. Марксистська філософія виникла як складова більш широкого вчення - марксизму. Виникнення марксизму було детерміновано (определено, обусловлено) конкретними соціально-економічними і політичними передумовами. Соціальні конфлікти та потрясіння періоду, що передував марксизму, закономірно викликали у свідомості робітників та прогресивної інтелігенції багато соціально-філософських питань. Принципово по новому у марксистській філософії вирішується комплекс питань, пов'язаних з життям суспільства. +Філософія марксизму переносить акцент на економічне життя суспільства, насамперед на сферу матеріального виробництва. Послідовно проводить думку, що в основі суспільного розвитку лежить спосіб виробництва матеріальних благ. Основне місце в філософії марксизму посідає проблема людини, розглядають яку не лише як продукт природи, а й соціальний феномен. Причому акцент робиться на її соціальних характеристиках. Людина постає як носій соціальної активності, суб'єкт діяльності, творець матеріальних і духовних цінностей. Проблема людини органічно пов'язана з теоретичним осмисленням такого суспільного елемента як відчуження, під яким розуміється складне явище, змістом якого є перетворення самого процесу діяльності і її результатів в силу, що панує над людиною, тисне на неї, диктує певні вимоги, силу, протилежну її бажанням і прагненням. Однією з характерних рис марксистської філософії є її безпосередня спрямованість на захист потреб та інтересів пролетаріату. У філософії марксизму одне з центральних місць займає практика і трактується як матеріальна предметно-чуттєва, цілеспрямована діяльність людини, завдяки якій змінюються природний і суспільний світ, у тому числі і сама людина. Вищим рівнем практики Маркс і Енгельс вважали революційну зміну суспільних відносин. Революційна практика пролетаріату і широких народних мас вважалась тим важелем, за допомогою якого ця філософська теорія могла реалізуватись. По суті вся марксистська філософія - це спроба раціонального обгрунтування шляхів зміни світу на кращий. Важлива характеристика марксистської філософії - її атеїзм. У цьому вченні релігія піддається нищівній критиці з використанням надбань попередньої філософії, насамперед, французьких Просвітителів XVIII ст. та вчення Л.Фейєрбаха. Матеріалістичне вчення про історію Енгельс вважав найбільш значним відкриттям Маркса у філософії. Концепція ця передбачає розкриття певних положень:

- нове розуміння джерел і рушійних сил суспільного розвитку (Своїм історичним існування суспільство зобов'язане не розуму, а сфері матеріального життя. Засадою суспільного життя є спосіб виробництва як конкретно-історична форма суспільного виробництва. спосіб виробництва є єдність певного способу сумісної діяльності (продуктивні сили) й відповідні йому форми спілкування (виробничі відносини));

- діалектика продуктивних сил і виробничих відносин зумовлюють історичний прогрес як зміну соціальних формацій. Розвиток формацій - природно-історичний процес, який на основі розуміння загальних закономірностей історичного процесу та його поступового характеру надає можливість аналізувати і передбачати подальший історичний розвиток суспільства;

- економічні відносини, спосіб виробництва створюють в кінцевому варіанті основу усіх інших відносин, обумовлюють соціальні, політичні й духовні процеси життя. Економіка життя стає базисом, ідеологія - надбудовою. Люди, розвиваючи своє матеріальне виробництво і своє матеріальне спілкування, змінюють разом з тим (цією своєю дійсністю) також мислення. Свідомість людей не є щось інше, як тільки усвідомлене буття, а буття людей є реальний процес їх життя;

- історія є послідовною зміною поколінь, вона не розвивається суто стихійно, а спирається на суб'єкта історичної дії. Людська діяльність - єдність об'єктивного і суб'єктивного, тому людина автор і дійова особа своєї історичної драми. Звідсіль важливо, що об'єктивні закони, діючі у суспільстві, становили б принципи свідомої людської діяльності;

- життя людей, в якому виявляється людська сутність, носить переважно практичний характер. Практика - вихідна і первинна по відношенню до людини та її духовному світу засада, яка має суспільний характер, є історичною, предметною, активно-перетворюючою діяльністю. В силу цього форми і продукти свідомості можуть бути змінені не духовною критикою, а, насамперед, практичною зміною реальних суспільних відносин. Не критика, а революційна практика як зміна зовнішніх обставин й суспільних відносин є рушійною силою історії, а також релігії, філософії, інших теорій.

Виникнення і розвиток марксистської філософії є якісним стрибком в історико-філософському процесі. Багато складних проблем буття людини, суспільства, природи, розвитку науки, методології пізнання і практики набули в ній принципово нової інтерпретації. В рамках самого марксизму поява цього вчення розглядається як революційний переворот у філософії. До марксистської філософії потрібно підходити як і до інших філософських вчень, виважено і неупереджено. В ході подальшого суспільного розвитку одні її ідеї збереглися і розвивалися, інші піддані критиці і запереченню. Нові соціальні умови потребують нових підходів, нового філософського осмислення. Мабуть лише історія зможе дати цій філософії неупереджену оцінку. У роботі "До критики політичної економії", що була написана в серпні 1858-січні 1859 р.м., Маркс розглядав систему буржуазної економії. Дослідження привели Маркса до того, що правові відносини, так само точно як і форми держави, не можуть бути зрозумілі ні із самих себе ні з так називаного загального розвитку людського духу, що навпаки вони кореняться в матеріальних життєвих відносинах, сукупність яких Гегель називає "цивільним суспільством" і що анатомію "цивільного суспільства" варто шукати в політичній економії. У суспільному виробництві життя люди вступають у визначені, необхідні, від їхньої волі не залежні відносини - виробничі відносини, що відповідають визначеної ступіні розвитку їхніх матеріальних продуктивних сил. Сукупність виробничих відносин складає економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому піднімається юридична і політична надбудова і якому відповідають визначені форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва, вважає Маркс, обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі.

На відомій ступіні свого розвитку матеріальні виробничі сили суспільства заходять у суперечність з існуючими виробничими відносинами. З форм розвитку продуктивних сил ці відносини перетворюються в окови. Тоді настає епоха соціальної революції. Маркс відзначає: - переворот матеріальний - із природно-науковою точністю констатуємий переворот в економічних умовах виробництва; - переворот ідеологічний (юридичних, політичних, релігійних, художніх і філософських форм, у яких люди усвідомлюють цей конфлікт і борють за його дозвіл). Маркс вважає, що: людство ставить собі завжди тільки такі задачі, що воно може дозволити, тому що задача виникає лише тоді, коли матеріальні умови її рішення вже маються на обличчя, чи знаходяться в процесі становлення.

Маркс вважає, що буржуазною суспільною формацією завершується передісторія людського суспільства, тому що буржуазні виробничі відносини, на його думку - остання антагоністична форма суспільного процесу виробництва, що розвиваються в надрах буржуазного суспільства продуктивні сили створюють разом з тим матеріальні умови для дозволу цього антагонізму.