12. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.

ФС охоплює V-XІ вв н.е.. Історич. передумовами її формув. були: ламання міжетносних. кордонів, виникн. інтеретнічних гос. (Арабський халіфат, Індія, Римська имп.). З ростом імперій росла кількість і кач. бюрократії, утворювалася ієрархічність у держ. Наслідок-нове світовідчування: є ієрархія, і я займаю в ній своє місце. Закон підпорядкування і єдиноначальніст-природні закони для кожного індивіда. Установлення цехового пристрою житт-підкріплювала ідею покірності й ієрархії (майстер-учень). Розвиток ідеї иерархичн. і покірності, законопослушания привело до ідеї існування Бога-центра, головній ідеї ФС (теоцентризм - у центрі ф. - існування Бога-центра). У той момент ця ідея несла позитивний момент, тому що без законопослушности настає хаос. ФС поділяється на два періоди: Патристики (V-VІІІ вв)-від лат. pater-батько. Закладалися основи християнських догматів. Для цього періоду характерна боротьба з язичеством. Для більшості батьків церкви характерне відмовлення від філософської спадщини античності. Тертуллиан: "Вірую, тому що безглуздо". Хоча в Августина: "Розумій, щоб вірити, і віруй, щоб розуміти"-це сполучна ланка між філософією Платона і більш пізніми представниками ФС (Климент Олександрійський, Ориген). Схоластики (VІІІ-XІ вв)-від лат. shola-школа. Для цього періоду характерне повернення до філос. Спадщині Аристотеля. Це період, коли виникла необхідність політ. і социальн. єдності держави, що сприяло зміцненню єдності ф. і релігії. Схоласти прагнули раціонально обґрунтувати і систематизувати християнське віровчення. Головний метод схоластики дедуктивний: від загального до частки. Характерна перевага форми над змістом. Істинність установлювалася на підставі авторитетів древніх авторів. Це шкільна філософія-дискусія вчителя й учня. Періоди: ранній(XІ-XІІ вв)-характерний вплив неоплатонізму: Ансельм Кнтерберийский; класичний(XІІ-XІІІ вв)-панування християнського аристотилизма: Альберт Великий, Хома Аквінський; пізній(XІІІ-XІ вв)-виступав проти томізму. Дунс Худоба протиставляла теорію двоїстої істини. Поряд зі схоластикою одержала розвиток, і існує й у наш час у виді теософії, Дзен Буддизму, містика-віра в надприродні сили, необхідність збагнення і розчинення в Богу. Вища форма злиття з Бога-екстаз, божественне одкровення. Вища форма пізнанн-містична інтуїція, де немає об'єкта і суб'єкта. Містика-душу ФС, а схоластика її тіло. Основною проблемою Фс-доказ буття Бога, що ототожнювався зі світом.

Один з видатних філософів Середньовіччя-Хома Аквінський (родоначальник томізму) XІІІ в. Центральна задача його философии-соглосование віри і розуму (теології і філософії), вони повинні нахо-диться в гармонії. Філософі-розумні знання, религия-сверхразумные, що не піддаються осмисленню. Увів поняття эсенции-сущностти-формы, що існує ідеально, і экзистенции-существования-вещь існує, якщо форма входить у пасивну матерію. Тільки в Бога сутність тотожна існуванню. Сформулював 5 доказів існування Бога, тобто думав, що буття Бога може бути доведене за допомогою розуму. Один з доказів: у Світі усі має причини, неможливо щоб щось було причиною самого себе, отже, першопричина-бог.

Вільям Оккам-носитель нового філософського духу, протилежного схоластиці томізму. Практично розділив віру і науку, затверджуючи, що вони розвиваються кожна по своїх власних законах: теологію не можна зрозуміти розумом, розум може тільки довести імовірність існування Бога.

Центральною проблемою була суперечка про Универсалиях.

· Реалізм - визнавав існування, об'єктивність загальних понять (людяність існує і без наявності людини, благо, добро). Ф.Аквінський: "универсалии існують у "речах"; Эуригена: "универсалии існують до речей".

· Номіналізм - існують тільки лише одиничні речі, универсалии існують лише в розумі (Дунс Худоба) чи универсалии просто слова не зв'язані із сутностями (крайній номіналізм Оккама і його бритва: "не треба множити сутності без необхідності", тобто якщо теза не можна перевірити ні інтуїтивно, ні фізично його необхідно відкинути).

· Концептуалізм - намагався об'єднати реалізм і номіналізм: найбільш загальні поняття існують у розумі, однак пізнаються через одиничне, через емпірику.(Локк)

Практика застосування силогизма в схоластику збагатила логіку, що є позитивним моментом.