
- •Філософія. Специфіка філософських проблем. Праця в.Соловйова “На шляху до істинної філософії”.
- •2. Структура філософського знання.
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду і його історичні форми.
- •4. Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян.
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії. Прийняття християнства в к.Р. Та його вплив на розвиток культури. Релігійне життя в сучасній Україні.
- •6. Філософія і наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні
- •7. Давньоіндійська філософія: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •8. Філософія Давнього Китаю: даосизм та конфуціанство.
- •9.1. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку.
- •9.2.Діалектика Сократа. Порівняльний характер “західної” та “східної” філософських традицій.
- •10. Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу.
- •11. Філософія Арістотеля: критика теорії ідей Платона, вчення про категорії, етика.
- •12. Філософія Середньовіччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •13. Філософія доби Відродження: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •14. Особливості філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Проблема методу пізнання.
- •15. Філософія французького Просвітництва хvііі ст.: погляди на матерію, суспільство, релігію та людину.
- •1616. Філософія і.Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •17. Філософія Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика. Розуміння історії.
- •18. Філософія Фейєрбаха: антропологічний принцип та вчення про релігію.
- •19. Філософія к. Маркса: матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову та філософію та соціальну практику.
- •20. Діалектика: її сутність, та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як основна форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі.
- •22. Філософсько-етичні погляди г. Сковороди та їх вплив на українську та російську філософію.
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української та слов’янської культур.
- •24. Російська релігійна філософія кінця хіх - початку хх ст.
- •25. Соціально-філософські мотиви у творчості Шевченка та їх значення для розвитку національної свідомості.
- •26.Соціально-філософські погляди Франка.
- •27. Релігійна філософія хх ст..
- •28. Антропологічний ренесанс в філософі хх ст..
- •29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму.
- •30. Герменевтика: проблема інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки.
- •32. Проблема буття в історії філософії. Уявлення про структуру буття. Концепції монізму, дуалізму, плюралізму.
- •33. Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності. Поняття духовності.
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини. Культура і цивілізація. Масова культура, її роль в сучасному суспільстві.
- •В рамках цих моделей формуються такі підходи до визначення к
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну.
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин (марксизм, фрейдизм, Юнг). Проблема ідеального.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипів Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер.
- •40. Категорії рух, простір, час, їх світоглядне та методологічне значення.
- •41. Категорії закон і хаос, їх значення в світорозумінні та сучасній науці. Основні ідеї синергетики, їх світоглядна роль.
- •42. Категорії сутність і явище. Роль в науковому пізнанні.
- •43. Принцип детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •44. Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і пост структуралізм.
- •45. Проблема пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Діалектика суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання. Еволюційна епістемологія.
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні.
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепції істини. Проблема істини в постмодерній філософії.
- •48. Чуттєве та раціональне, теоретичне та емпіричне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •50. Поняття методології та наукового методу. Методи теоретичного та емпіричного рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •52. Наука і гуманізм. Етика вченого: проблеми, дискусії, їх розв’язок.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
- •54. Класична, некласична та посткласична наука.
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивіське тлумачення науки.
- •56. Соціальне буття як проблема єдності об’єктивного і суб’єктивного. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57.Проблема типологізації історії: культура, цивілізація, формація, епоха.
- •58. Поняття традиційного, індустріального, постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •60. Людина і суспільство. Проблема відчуження (пв).
- •61. Роль економіки в суспільстві. Історичні способи виробництва і закономірності їх розвитку. Історицизм і критика його Поппером.
- •62. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сцієнтиські та технократичні концепції історичного процесу та їх оцінка.
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (воля, соціальна справедливість, солідарність та ін.), ідеології, соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •65. Політика і політична організація суспільства та роль їх у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації. Національна ідея.
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації.
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблема сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку.
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації.
- •78. Глобальні проблеми сучасності, їх генеза та пошуки розв'язку.
- •Продовольча
Філософія. Специфіка філософських проблем. Праця в.Соловйова “На шляху до істинної філософії”.
Філософія, з грецької любов до мудрості, це майстерність мислити, форма освоєння людиною дійсності, внутрішній зір людини, це наука, яка породжує поняття. Початок шляху філософії це міфологія, небо філософії – релігія, супутниця –мистецтво. Філософія це образ життя освіченість людини про те, що відбувається, побачити за наявним приховане.
Філософія, форма суспільної свідомості, навчання про загальні принципи буття і пізнання, про відношення людини до світу; наука про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. Філософія виробляє загальну систему поглядів на світ і місце в ньому людини; вона досліджує пізнавльне, ціннісне, соціально-політичне, моральне і эстетичне відношення людини до світу. Вона активно впливає на суспільне буття, сприяє формуванню нових ідеалів і культурних цінностей.
Чинники виникнення філософії: психологічні, духовні, соціальні.
Головні системи філософського знання:
онтологія – теорія сутності духовного і матеріального буття людини; гносеологія – теорія пізнання світу; методологія – вчення про методи пізнання та перетворення дійсності; антропологія – теорія сутності людини та її походження і місце у світі; логіка – наука про всезагальні закони мислення; аксіологія – вчення про цінності; соціальна філософія – теорія суспільного розвитку; історична філософія – теорія розвитку філософської думки.
Предмет філософії:
філософія це теорія творчості, усвідомлення законів життя; вивчає виникнення духовного світу і зв’язок духовного з формами людського буття; вивчає образ людського в людині; зв’язок колективного досвіду з індивідуальним образом життя; вивчає закони життя людини, закони мистецтва і буття.
Проблеми філософії: теоретичні або практичні питання, які необхідно дослідити і вирішити, це знання про незнання.
Специфіка філософських проблем:
філософія – форма знання, орієнтована на самосвідомість, ставить питання: Що таке світ? Що таке Я? (М.Хайдеггер) Що таке бог? Що таке безсмертя? Що я можу знати? Що я повинен робити? (І.Кант);
для філософії характерна діалогова природа, діалог багатьох я, розділених часом, діалог особистостей;
у філософському знанні присутній особистісний індивідуальний відтінок, колективний досвід тільки в особистісному виконанні, це духовно-практична форма освоєння дійсності;
філософія ставить питання про всезагальне, понятійне мислення;
філософія не дає однозначних відповідей, наприклад, що є істина, а що брехня;
всі філософські питання виходять за межі досвіду: Що таке смисл життя? Що таке Я? Основний спосіб доведення філософії це досвід людства, історія; 7) теорія філософії це є її історія; 8) орієнтації Ф на смисли, а не на значення. Філософія орієнтована на життя як смислобудівництво.
Робота Соловйова "На шляху до істинної філософії"
Соловйов дає аналіз роботи "Індивідуалізм" Гелленбаха .
Матеріалісти говорять, що людська свідомість цей стан матерії, ідеалісти - матерія - це стан нашої свідомості. Людина незважаючи на своє розуміння, не має влади над природою, а природа, незважаючи на свою силу над людиною не має розуму.
Поки що не ідеалісти і не матеріалісти не представили прямого шляху до розуміння змісту Всесвіт. Зрозуміти зміст світу - зрозуміти співвідношення між людиною як пізнає і природою як пізнаваної. Але в матеріалізмі і людина і природа розкладені на дрібні частки утрачають усю свою живу дійсність, а ідеалізмі випаровуються в діалектику абстрактних понять.
Вихід з цієї смути розуму один: відмовитися від омани, що робить усю цю плутанину; визнати, що і мертва речовина і чисте мислення самі по собі існувати не можуть, але мають дійсність у чомусь третьому - це є життя - це і життя божа і життя людська і життя природи. Життя припускає живучого. Це живуче, діюче і страждаюче в змінах життя, змінюване, але не знищуване ними, називається душею.
Відновити поняття "душі" намагається автор "Індивідуалізму" від матеріалізму і від ідеалізму.
Беручи біологічну сторону, цікаво відзначити, що первісна основа органічного буття - протоплазма, складається з протеїнів, вуглеводів, жирів, що у хімічному змісті не терплять з'єднань, розкладаються. Необхідно допустити в живому організмі особливої сили, що утворить одне живе тіло - це душу живуча. Присутність її необхідна для самих жебраків.
Не саме тіло живе, а утворююча його душа живе в ньому і через нього. Органічне тіло для душі дзеркало, вона діє через нього в цьому світі. Свідомість і особистість людська є останній і вищий розквіт всього органічного розвитку і якщо цей кращий колір пропадає безплідно, те саме створення організму не має змісту. Задача "Індивідуалізму" відстояти самостійність душі проти матеріалізму, що зводить її до речовини і проти ідеалізму, що обмежує її поверхнею земної свідомості. Кінець, - укладає Соловйов, - це філософське визнання людським розумом істини, що дається в одкровенні, переносить філософію з області людських вигадництв в область божественної істини.