2 Вирішення спорів щодо торгівельних марок у господарських судах України

2.1 Система і структура господарських судів

Відповідно до Перехідних положень Конституції України від 28.06.96 і Закону України «Про арбітражні суди» арбітражні суди були відособленою ланкою судової системи і здійснювали правосуддя в господарських правовідносинах відповідно до чинного законодавства до повного формування системи судів загальної юрисдикції в Україні. Діяла така система судів:

• суди загальної юрисдикції (місцеві, апеляційні і Верховний Суд України)

• арбітражні суди (обласні і Вищий арбітражний суд України)

• Конституційний Суд України.

З введенням в дію в червні 2001 року «малої судової реформи» статус господарських судів істотно змінився. Діяюча Конституція України передбачає лише дві гілки в системі судів:

• суди загальної юрисдикції (місцеві, спеціалізовані і Верховний Суд України)

• Конституційний Суд України.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Господарські суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Це незалежний орган у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними і іншими органами, а також в розгляді справ про банкрутство.⁵³

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Після формування в Україні спеціалізованих судів спори у сфері промислової власності мають розглядатись трьома юрисдикційними органами в залежності від виду спору:

• між заявником та відомством – адміністративними судами;

• між суб’єктами господарювання – господарськими судами;

• між фізичними особами – загальними судами

Отже, господарські суди України утворюють єдину триланкову систему спеціалізованих судів , яку складають:

• місцеві господарські суди;

• апеляційні господарські суди;

• Вищий господарський суд України.

На цей час у відповідності до Указу Президента України № 811/2010 від 12 серпня 2010 року в Україні діють 26 місцевих господарських судів, 8 апеляційних господарських судів.⁵⁴

Вищий господарський суд України є найвищим судовим органом господарських судів України в здійсненні правосуддя в господарських відносинах. Функцію, компетенцію і повноваження Вищого господарського суду України можна розділити на декілька груп.

Перш за все це судовий орган касаційної інстанції, який переглядає в касаційному порядку рішення апеляційних господарських і місцевих господарських судів і, за наслідками розгляду, виносить такі процесуальні документи як ухвали і постанови.

Крім того, це аналітичний центр системи. Вищий спеціалізований суд:

1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом;

2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції;

3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

4) надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

5) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Крім того, як і господарські суди першої інстанції і апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України проводить роботу, направлену на попередження правопорушень у сфері господарських відносин.

У Вищому господарському суді України утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Так, у 2000 р. сформована Судова палата Вищого господарського суду України з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом права на об’єкти інтелектуальної власності, а також відповідні колегії у складі місцевих та апеляційних господарських судів. Окремі судді господарських судів АР Крим, обласних, міст Києва та Севастополя спеціалізуються на розгляді спорів щодо зазначених прав.

Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду.

Верховний Суд України не входить до системи господарських судів України, проте, Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

Таким чином, система господарських судів в Україні встановлена Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів»⁵⁵ і складається з Вищого господарського суду України, 8 апеляційних господарських судів і 26 місцевих господарських судів.⁵⁶

Статистика зарубіжних країн свідчить, що значна частина складних спорів стосується або кваліфікації об’єкта промислової власності (за нашим Законом – це прерогатива адміністративного суду), або порушення прав на охоронний документ (за нашим Законом – прерогатива господарського суду). Тобто такі схожі між собою по суті спори мають розглядатись в Україні різними судовими органами.

Крім того, кваліфіковане роз’яснення таких спорів потребує, щоб судді мали технічну освіту або освіту в сфері природничих наук або спеціалізовані знання з питань охорони прав на об’єкти промислової власності.

Зрозуміло, що створювати спеціалізовані колегії в усіх юрисдикційних судових органах неможливо. Саме тому, доцільно створити ще один спеціалізований суд – Патентний, де мають розглядатись всі спори, що виникають у сфері промислової власності.

Сьогодні законодавство країни дозволяє створити спеціалізований Патентний суд за умови внесення деяких змін до Закону України «Про судоустрій України», до законів про охорону прав на об’єкти промислової власності та до процесуальних кодексів.

Необхідно розробити окремий закон про Патентний суд України, в якому визначити: підвідомчість спорів Патентному суду; законодавчі акти, якими має керувати Патентний суд; структуру Патентного суду, порядок його утворення, хто може бути суддею Патентного суду, порядок вирішення спорів, кількість та склад судових колегій, терміни розгляду справ та інші питання, - на основі досвіду зарубіжних країн. (так в Білорусії вже функціонують відповідні Патентні суди, Російська Федерація розробила Проект закону).

Доцільно, щоб Патентному суду були підвідомчі всі справи, пов’язані з охоронними документами, незалежно від їх суб’єктивного складу, підстав та предмету спору. Це обумовлено необхідністю забезпечити єдність правозастосовчої практики, а також тим, що при розгляді будь-яких спорів, пов’язаних з охоронними документами, Патентний суд має вирішувати досить схожі питання, які у практиці інших судів майже не зустрічаються.

З огляду на викладене, до компетенції Патентного суду доцільно віднести такі основні питання:

• вирішення спорів між заявниками і патентними відомством щодо набуття прав на об’єкт промислової власності, включаючи оскарження рішень Апеляційної палати Установи;

• вирішення спорів щодо дійсності охоронного документа і зіткнення прав на охоронний документ;

• вирішення спорів про порушення права на об’єкти промислової власності;

• вирішення інших суперечок, пов’язаних із використанням прав, захищених охоронними документами (наприклад, пов’язаних із видачею примусових ліцензій);

• тлумачення і роз’яснення законодавства з питань промислової власності.

У рамках зазначеного кола питань, патентні суди зможуть розглядати також справи, пов’язані з недобросовісною конкуренцією.

Спеціалізовані патентні суди, які існують в інших країнах, не розглядають спори, пов’язані з авторським правом і суміжними правами. Але ідея щодо віднесення цієї категорії спорів до компетенції такого суду (у такому разі – це буде вже Суд з питань інтелектуальної власності) також має право на життя.⁵⁷