
- •1.Педагогіка як наука про виховання. Специфіка її предмета і категоріального апарату. Роль вітчизняних педагогів у розвитку педагогічної думки.
- •2 Принципи і методи науково-педагогічних досліджень у роботі вчителя і класного керівника.
- •3. Сутність понять людина, особистість, індивід, індивідуальність. Фактори і закономірності розвитку особистості. Заруб. Теорії розвитку особистості
- •4. Особливості розвитку і виховання дітей підліткового віку та їх врахування у навчально виховному процесі.
- •5. Роль педагога в сучасному суспільстві. Педагогічна кваліфікація. Загальна і професійна культура педагога. Самовиховання творчої індивідуальності педагога.
- •6. Сучасна українська школа і шляхи ії реформування Основні документи про реформування школи
- •7. Українська народна педагогіка. Історичні етапи її розвитку. Цілі, принципи, засоби виховання к народній педагогіці.
- •8. Сутність, загальні закономірності, основні принципи виховання в сучасній школі. Зміст виховного процесу.
- •9. Методи і засоби виховання. Класифікація методів виховання. Характеристика основних груп методів виховання школярів.
- •10. Проблеми колективу і особистості в історії і на сучасному етапі розвитку педагогічної науки Умови та стан розвитку колективу. Шляхи розвитку шкільного самоврядування.
- •12. Громадянське виховання
- •13. Самовиховання. Основні фактори і методи самовиховання. Педагогічне керівництво самовихованням.
- •14. Сімейне виховання. Умови ефективності сімейного виховання дітей шкільного віку
- •15. Педагогічні основи діяльності класного керівника. Функції, основні напрями його діяльності. Виховна справа як вид організації контрольної діяльності школяра.
- •16. Сутність процесу навчання: структура, функції, закономірності, принципи. Психолого - педагогічні основи навчально – пізнавальної діяльності учнів.
- •17. Зміст освіти в національній школі: поняття, принципи та критерії його формування. Основні компоненти змісту освіти у суч. Школі. Суч. Проблими зо.
- •18. Методи і прийоми навчання, їх класифікація. Характеристика основних груп методів навчання.
- •20. Педагогічна діагностика результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Види, функції контролю. Аналіз критеріїв 12-ти бальної системи оцінювання знань учнів.
- •I рівень – початковий (оцінки "1", "2", "3").
- •II рівень - середній ("4", "5", "6").
- •III рівень - достатній ("7", "8", "9").
- •IV рівень – високий ("10", "11", "12").
- •21. Шляхи здійснення особистісно-орієнтованого підходу до навчання
- •22. Формування самоосвітньої компетентності учнів у процесі навчання
- •23. Сутність поняття «Технологія навчання». Класифікація технологій навчання. Використання інтерактивних технологій у навчальному процесі.
- •24. Особливості організації діяльності вчителів та учнів у проектній технології навчання
- •25. Передового педагогічного досвіду, критерії його оцінювання. Вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду у навчальному закладі.
7. Українська народна педагогіка. Історичні етапи її розвитку. Цілі, принципи, засоби виховання к народній педагогіці.
Народна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. (О. Духнович).
У 60-х роках XX ст. у педагогічну науку запроваджено термін «етнопедагогіка» (Г. Волков). Етнопедагогіка – наука про емпіричний досвід етнічних груп у вихованні та освіті дітей, про морально-етичні та естетичні погляди на цінності сім’ї, роду, племені, народності, нації.
Українська народна педагогіка – складова народознавства (українознавства) й водночас один із засобів його реалізації на практиці, тобто є основою педагогіки народознавства.
Педагогіка народознавства — напрям сучасної педагогіки, шкільної практики, який забезпечує практичне засвоєння учнями (в процесі продовження творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, поведінці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.
Народознавство у вузькому значенні (етнографія) — наука про культуру, побут народу, його походження й розселення, національні традиції, звичаї, обряди. У широкому значенні — це сукупність сучасних наук про народ, його духовність, національну культуру, історію, а також здобутки народного і професійного мистецтва, які відображають багатогранність життя народу, нації.
Родинна педагогіка — складова частина народної педагогіки, в якій зосереджено знання й досвід щодо створення і збереження сім'ї, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких). Це сприяє формуванню в дітей любові до матері і батька, бабусі й дідуся, поваги до пам'яті померлих та ін.
Педагогіка народного календаря передбачає виховання дітей та молоді послідовним залученням їх до сезонних робіт, звичаїв, свят і обрядів.
Козацька педагогіка — частина народної педагогіки, спрямована на формування козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українського національною свідомістю, твердою волею і характером.
Духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання особистості засобами релігії.
Найбільшого розвитку набула в епоху середньовіччя, коли церква монополізувала духовне життя суспільства, спрямовуючи виховання в релігійне річище. Педагогічна думка, яка до цього розвивалася на ґрунті філософії, стала складовим елементом теології. Значний внесок у розвиток педагогіки того часу зробили відомі діячі церкви, філософи Тертулліан, Августин, Аквінат.
8. Сутність, загальні закономірності, основні принципи виховання в сучасній школі. Зміст виховного процесу.
Завдання виховання в школі реалізують у процесі навчання і в спеціальній виховній роботі з учнями в позаурочний час у школі та за її межами.
Процес виховання — система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
Він має свою специфіку, передусім цілеспрямований характер. Наявність конкретної цілі робить його систематичним і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності та хаотичності у проведенні виховних заходів. Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об’єктивних чинників.
Процес виховання складається з мети і завдання, змісту й методики організації виховного впливу, а також його результату та корекції. Щодо формування особистості структура процесу виховання має такі компоненти: свідомість особистості, емоційно-почуттєва сфера, навички та звички поведінки. Провідну роль відіграє розвиток її свідомості
Через свідомість учні в процесі навчання і виховання набувають знань, умінь та навичок, засвоюють досвід поведінки.
Не менш важливі у формуванні особистості й почуття, в яких виявляється ставлення людини до навколишньої дійсності й до самої себе.
Виховання свідомості та емоційно-почуттєвої сфери має поєднуватися з формуванням навичок і звичок поведінки
Закономірності виховання – стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра.
У виховному процесі виявляються такі закономірності.
Виховання органічно пов'язане із суспільними потребами й умовами виховання. Значні зміни в житті народу зумовлюють і зміни у виховній системі.
Важлива роль належить людям, насамперед батькам і педагогам. Це покладає на них особливу відповідальність.
Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність. Це, зокрема, стосується формування її думок, поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій, емоційної сфери.
Визначальними у вихованні є діяльність та спілкування.
Ефективність виховною процесу залежить від стосунків в учнівському колективі. Здорова морально-психологічна атмосфера в колективі сприяє формуванню у дітей позитивних моральних якостей, відбувається процес взаємовиховання.
Ефективність виховного процесу зростає, коли учні займаються самовихованням, тобто коли поєднується виховання і самовиховання.
Ці закономірності необхідно враховувати під час створення будь-якої виховної ситуації.
Концепція національного виховання розглядає такі принципи виховання в сучасній школі (розшифровку дивись у концепції):народність; природовідповідність; культуровідповідність; гуманізація; демократизація; етнізація.
Єдність принципів виховання потребує від педагога вміння використовувати їх у взаємозв'язку, з урахуванням конкретних можливостей і умов.