
- •1.Педагогіка як наука про виховання. Специфіка її предмета і категоріального апарату. Роль вітчизняних педагогів у розвитку педагогічної думки.
- •2 Принципи і методи науково-педагогічних досліджень у роботі вчителя і класного керівника.
- •3. Сутність понять людина, особистість, індивід, індивідуальність. Фактори і закономірності розвитку особистості. Заруб. Теорії розвитку особистості
- •4. Особливості розвитку і виховання дітей підліткового віку та їх врахування у навчально виховному процесі.
- •5. Роль педагога в сучасному суспільстві. Педагогічна кваліфікація. Загальна і професійна культура педагога. Самовиховання творчої індивідуальності педагога.
- •6. Сучасна українська школа і шляхи ії реформування Основні документи про реформування школи
- •7. Українська народна педагогіка. Історичні етапи її розвитку. Цілі, принципи, засоби виховання к народній педагогіці.
- •8. Сутність, загальні закономірності, основні принципи виховання в сучасній школі. Зміст виховного процесу.
- •9. Методи і засоби виховання. Класифікація методів виховання. Характеристика основних груп методів виховання школярів.
- •10. Проблеми колективу і особистості в історії і на сучасному етапі розвитку педагогічної науки Умови та стан розвитку колективу. Шляхи розвитку шкільного самоврядування.
- •12. Громадянське виховання
- •13. Самовиховання. Основні фактори і методи самовиховання. Педагогічне керівництво самовихованням.
- •14. Сімейне виховання. Умови ефективності сімейного виховання дітей шкільного віку
- •15. Педагогічні основи діяльності класного керівника. Функції, основні напрями його діяльності. Виховна справа як вид організації контрольної діяльності школяра.
- •16. Сутність процесу навчання: структура, функції, закономірності, принципи. Психолого - педагогічні основи навчально – пізнавальної діяльності учнів.
- •17. Зміст освіти в національній школі: поняття, принципи та критерії його формування. Основні компоненти змісту освіти у суч. Школі. Суч. Проблими зо.
- •18. Методи і прийоми навчання, їх класифікація. Характеристика основних груп методів навчання.
- •20. Педагогічна діагностика результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Види, функції контролю. Аналіз критеріїв 12-ти бальної системи оцінювання знань учнів.
- •I рівень – початковий (оцінки "1", "2", "3").
- •II рівень - середній ("4", "5", "6").
- •III рівень - достатній ("7", "8", "9").
- •IV рівень – високий ("10", "11", "12").
- •21. Шляхи здійснення особистісно-орієнтованого підходу до навчання
- •22. Формування самоосвітньої компетентності учнів у процесі навчання
- •23. Сутність поняття «Технологія навчання». Класифікація технологій навчання. Використання інтерактивних технологій у навчальному процесі.
- •24. Особливості організації діяльності вчителів та учнів у проектній технології навчання
- •25. Передового педагогічного досвіду, критерії його оцінювання. Вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду у навчальному закладі.
1.Педагогіка як наука про виховання. Специфіка її предмета і категоріального апарату. Роль вітчизняних педагогів у розвитку педагогічної думки.
Педагогіка - сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
Педагогіка у своєму розвитку спирається на такі джерела:
Педагогічну спадщину минулого. 2.Сучасні педагогічні дослідження. 3.Передовий педагогічний досвід. Предмет педагогіки виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.
Виховання як суспільне явище зародилося з появою людини. Воно виникло з практичної потреби пристосування підростаючого покоління до умов суспільного життя і виробництва, заміни ним старших поколінь. Виховання здійснюється через засвоєння підростаючим поколінням основних елементів соціального досвіду в процесі та в результаті залучення до суспільних відносин, системи спілкування і суспільно необхідної діяльності. Тому виховання має конкретно історичний характер.
На всіх етапах розвитку людського суспільства виховну діяльність «обслуговує» педагогічна наука, виконуючи розкриті нижче функції.
Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів. Головними педагогічними законами, зокрема, є закон обов'язкового засвоєння підростаючим поколінням соціального досвіду старших поколінь як необхідна умова входження в суспільне життя, спадкоємності поколінь, життєзабезпечення суспільства, окремого індивіда і розвитку сил кожної особистості, обов’язкової відповідності змісту, форм, методів навчання і виховання вимогам розвитку виробничих сил суспільства. Серед закономірностей педагогічних явищ - виховуючий характер навчання; взаємозв'язок і взаємозумовленість розвитку і виховання; вирішальний вплив діяльності людини на формування її особистості.
У силу специфіки педагогічної діяльності педагогічні закони мають вірогідний характер. Теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання. Ця функція передбачає розкриття змісту й технології реалізації, наприклад, конкретного принципу навчання чи виховання, використання певного методу виховання залежно від віку школяра та ін.
Вивчення передового педагогічного досвіду і створення на його базі педагогічної теорії. Йдеться про виявлення передового і новаторського педагогічного досвіду вчительських колективів і окремих учителів, умов і причин успішності та ефективності їх діяльності, підготовки відповідних методичних матеріалів, педагогічних рекомендацій.
Експериментальні дослідження педагогічної діяльності. Мета цих досліджень — побудова на їх основі моделей реформування цієї діяльності, втілення досягнень педагогічної науки в практику діяльності закладів освіти з метою її вдосконалення.
Вироблення педагогічної техніки. Йдеться про стиль поведінки і спілкування вчителя з учнями (як і де стояти в класі, як говорити, як жестикулювати й артикулювати тощо).
Як і кожна наука, педагогіка має свій понятійний апарат, тобто систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. До основних категорій належать виховання, навчання і освіта.
Виховання - цілеспрямований та організований процес формування особистості.
Наука доводить, що справжнє виховання є глибоко національним за своєю сутністю, змістом, характером. Національне виховання – виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності.
Правильно організоване національне виховання формує повноцінну особистість, індивідуальність, яка цінує свою національну й особисту гідність, совість і честь. Так формується національний характер.Освіта – процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання, в процесі якого реалізуються цілі освіти.
Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички.