6. Страхування джерела підвищеної небезпеки

Джерелом підвищеної небезпеки є підприємства, виробництво яких пов'язано з підвищеною небезпекою для навколишніх через використання транспортних засобів, механізмів, електроенергії високої напруги, атомної енергії, вибухових речовин та сильнодіючих отрут.

Власники завжди відповідають за заподіяну шкоду, крім випадків, коли доведено, що шкода заподіяна в результаті наміру потерпілого або дії обставин, на користь якого укладений договір страхування і якому відшкодовується нанесена шкода.

Об'єктом екологічного страхування власників джерел підвищеної небезпеки є майновий інтерес власника джерела підвищеної небезпеки, пов'язаний із його обов'язком у силу цивільного законодавства відшкодувати шкоду, заподіяний третім особам унаслідок забруднення навколишнього середовища, викликаного діяльністю підприємства.

Суб'єкти екологічного страхування:

1) страхувальник - юридична особа, власник джерела підвищеної небезпеки;

2) страховик - юридична особа, що має ліцензію на право проведення екологічного страхування;

3) застрахована особа - потерпіла третя особа, на користь якої укладений договір про відшкодування шкоди.

Розмір страхової премії залежить від обсягу прийнятих страховиком страхових зобов'язань, переліку страхових ризиків, лімітів страхової відповідальності в цілому за договором або по окремому страховому випадку, а також від терміна страхування.

Екологічні ризики призводять до збитків, які класифікуються як:

1) збитки, пов'язані з відшкодуванням шкоди заподіяної юридичній особі - власнику;

2) збитки, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної фізичній особі;

3) збитки страхувальника, пов'язані із судовими витратами при розгляді в суді справ про відшкодування заподіяної їм шкоди;

4) витрати страхувальника на ліквідацію прямих наслідків аварії, пов'язані з відновленням забрудненої території;

5) витрати страхувальника проведення незалежної експертизи.

Страхова сума за договором екологічного страхування - це максимально гарантований розмір страхових виплат за договором страхування в цілому або по окремому ризику. При цьому страхова сума може встановлюватися по одному збитку або групі збитків.

За договором даного виду страхування формують додаткові страхові резерви для виконання зобов'язань, з огляду на резерв коливання збитковості, резерв катастроф. Страховий портфель повинний включати достатньо велике число страхових ризиків, однорідних по утриманню і вартості, щоб забезпечити необхідний розподіл можливого збитку серед учасників страхування.