3. Страхування транспортних засобів

Страхування транспортних засобів - один із видів автотранспортного страхування, об'єктами якого виступають механізовані й інші засоби транспорту.

На страхування приймаються: автотранспортні засоби, підмети реєстрації органами МВС; автомобілі, у тому числі з причепами промислового виробництва; мотоцикли, моторолери, мотоколяски, мопеди з робочим обсягом двигуна не менше 49,8 см³; водяний транспорт, що підлягає реєстрації спеціальними органами; вітрильні, моторні човни (крім надувних); моторні, вітрильні, моторно-вітрильні катера і яхти.

Основний договір страхування транспортного засобу укладається терміном на один рік або від 2 до 11 місяців, додатковий - на термін, що залишився до кінця дії основного договору.

Страхування проводиться від:

1) викрадення транспортного засобу - по його вартості (з урахуванням зносу);

2) знищення транспортного засобу - по вартості (з урахуванням зносу) за відрахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання;

3) ушкодження транспортних засобів - по вартості ремонту в такому порядку: вартість нових частин, деталей зменшується відповідно відсотку зносу, зазначеному в договорі страхування. До отриманої суми додається вартість ремонтних робіт, а потім відраховується вартість залишків, придатних для подальшого використання, переоцінених по відсотку зносу і ступеню їхнього знецінювання.

У суму збитку включається також витрата по порятунку транспортного засобу (у т. ч. порятунок людей), по транспортуванню до найближчого ремонтного пункту або постійного місця проживання страхувальника.

У страхуванні автотранспорту використовується комбіноване страхування - страхується не тільки транспортний засіб, але і відповідальність автовласника, а також багаж і додаткове устаткування.

Даний вид страхування здійснюється в двох варіантах:

1) із повним відшкодуванням збитку і сплатою платежу по тарифі;

2) із власною участю страхувальника у відшкодуванні збитку (франшизою) на визначену суму і сплатою платежу по тарифі.

Повне страхування (від усіх ризиків) - найбільше широке страхове покриття, що передбачає відшкодування страхувальнику збитків, викликаних втратою або ушкодженням застрахованого транспортного засобу, фізичними травмами людей і ушкодженням майна третьої сторони.

Транзитне страхування укладається на термін до 30 днів для забезпечення страхового захисту на час перегону транспортного засобу до місця призначення.

Страхування морських судів - вид морського страхування, що забезпечує страховий захист судовласників і інших осіб, що мають відношення до експлуатації судів, у випадку нанесення збитку, загибелі або іншого збитку їхнім майновим інтересам у зв'язку з експлуатацією судів.

Даний вид страхування майнових інтересів базується на таких принципах:

1) наявність майнового інтересу;

2) найвищий ступінь довіри сторін (клієнт зобов'язаний повідомити страховику всю інформацію про застрахований об'єкт, що дозволяє встановити конкурентоспроможні умови страхування);

3) наявність причинно-слідчого зв'язку збитку і події, яка визвала його;

4) виплата відшкодування в розмірі реального збитку;

5) суброгація - виплатив страхове відшкодування, страховик одержує усі права клієнта і вживає заходів до відшкодування збитку з третіх винних осіб.

Обсяг страхової відповідальності поширюється на збитки судновласників, які пов'язані:

1) із фізичною загибеллю, ушкодженням і поломками корпуса, машин або устаткуванням судна, в результаті шторму, затоплення і перевороту судна, торкання інших судів, пожежі, вибуху, крадіжки з боку сторонніх осіб та інше.

2) із виникненням відповідальності перед третіми особами в результаті шкоди, заподіяної іншому судну або його майну, загальної аварії, рятувальних робіт.

3) із витратами судновласників по зменшенню розміру збитку в результаті загальної аварії, що підлягають розподілу між судном, вантажем пропорційно їхньої вартості, а також витрат, пов'язаних із запобіганням небезпеки, наприклад, змушений захід у порт-сховище, частини вантажу для зняття судна з мілини.

Ставка страхової премії при страхуванні морських судів виражається у відсотках від страхової суми за договором і залежить від розмірів і віку судна. Розмір ставки страхової премії обернено пропорційний розміру франшизи, рівень якої в різних країнах різноманітні і залежать від вартості і типу судна (на українському ринку франшизи низькі - 5 тис. $ по кожному страховому випадку, на англійському - 50 тис. $).

Страхування повітряних судів - вид авіаційного страхування, який включає страхування різноманітних видів відповідальності експлуатантів повітряних судів, власників (операторів) аеропортів і ангарів, виробників літальних апаратів і ін. продукції авіаційно-промислового комплексу і галузей, пов'язаних з авіацією.

Суб'єктами страхування повітряних судів є комерційні авіаперевізники і експлуатанти, що займаються багатьма видами повітряних робіт, аероклуби, авіазаводи, різноманітні організації, фірми, що займаються продажем і перепродажем авіатехніки, часткові власники повітряних судів.

Об'єктом страхування є майновий інтерес страхувальника, пов'язаний із цілістю повітряних судів його корпуса, включаючи крила і хвостову частину, шасі, електричні, гідравлічну, навігаційну системи, і радіоустаткування, встановленого усередині або на корпусі повітряного судна.

У практику найбільше поширені комбіновані поліси по страхуванню повітряних судів, у яких включається умови:

1) продажі повітряного судна (повітряне судно рахується зниклим без звістки і страхового відшкодування виплачується, якщо про нього після зльоту немає звістки протягом 15 днів і більш);

2) змушеної посадки і витрати по порятунку повітряного судна, у зв'язку з форс-мажорними обставинами і неможливості зльоту з місця посадки - відшкодовуються витрати по забезпеченню зльоту повітряного судна;

3) вартості ремонту ушкодженого повітряного судна (обмовляються умови і межі відшкодування витрат, якщо визнане, що ушкодження мало місце внаслідок страхового випадку);

4) установлення повної загибелі повітряного судна;

5) право на абандон (відмова страхувальника на користь страховика від своїх прав на застраховане майно з метою одержання страхового відшкодування в розмірі страхової суми).

Страхова сума страхування повітряного судна встановлюється в розмірі, яка не перевищує дійсної вартості судна на момент укладення договору страхування.

У випадку оренди, лізингу, придбання повітряних судів у кредит, в умови страхового договору включаються обмовки, що захищають інтереси сторін - учасників відповідних правовідносин (орендних, кредитних).

Страхування вантажів - захист майнових інтересів власників вантажів або осіб, що несуть матеріальну відповідальність за вантаж.

Учасниками перевезення є:

1) відправник (вантажовідправник) - фізична або юридична особа, що відправляє приналежний йому вантаж із пункту відправлення в пункт призначення;

2) одержувач - фізична або юридична особа, що має право одержати цей вантаж у пункті призначення;

3) перевізник - фізична або юридична особа (транспортна організація), що володіє транспортним засобом або орендує його.

4) експедитор - юридична особа, що забезпечує координацію і взаємодію всіх сторін, залучених у перевезення, здійснення перевалочних операцій і інших послуг, пов'язаних із договором перевезення.

Договори транспортного страхування вантажів укладаються: 1) із відповідальністю за всі ризики; 2) із відповідальністю за часткову аварію (відшкодовуються збитки від повної загибелі усього або частини вантажу); 3) без відповідальності за ушкодження, крім випадків аварії.

Страхові премії диференціюють за видами транспортування і типам страхової відповідальності. Вони залежать від місця перебування вантажу під час перевезення водяним транспортом (у трюмі або на палубі), а також інших умов перевезення (дальності, напрямку і району плавання, конструкції, віку і стану транспортних засобів). Для торгових судів ставки різняться в залежності від їхньої спеціалізації (танкери, лісовози, зерновози, контейнеровози).

Особлива увага в договорі приділяється періоду страхування (тимчасовий ліміт дії страхового покриття на одне перевезення) і поширенню відповідальності на окремі транспортні операції, при яких ризик ушкодження або втрати товару може зростати: навантаження, розвантаження, проміжне збереження.

Норми природної втрати вантажу в процесі транспортування звичайно використовується для визначення франшизи.

Страхування фрахту, тобто плата за перевезення вантажу має свою специфіку, оскільки воно в інтересах як перевізника (судновласника), що не одержить фрахти у випадку недоставляння вантажу (загибелі судна), так і вантажовласника, який повинний буде оплатити фрахт при доставці вантажу, навіть якщо він ушкоджений.

У практику часто використовуються генеральні поліси терміном на один рік. Генеральний поліс скорочує адміністративні витрати на ведення справ, спрощує розрахунки по оплаті страхової премії, і оформляється лише для страхувальника, що має тверді замовлення, щодо установленого обороту і номенклатури вантажів і може надати графік постачань або зразковий місячний оборот, підтверджуючи їх документально.

При настанні страхового випадку, страхувальник зобов'язаний протягом доби повідомити про нього страховику, який у свою чергу, не пізніше чим через три дні після одержання відповідних документів повинний приступити до упорядкування страхового акта і визначенню збитку.