РИМ

1. Охарактеризуйте та порівняйте періодизацію дипломатичних зносин за участі Риму(від моменту виникнення – до розпаду імперії), оглядово охарактеризуйте міжнародні зносини для кожного з періодів, їх характер та особливості.

• Класичний (республіки), інтенсивний розвиток дипломатії ІІІ-ІІ ст.до н.е.

• Імперський І-Vст. н.е. , існування римської імперії на більшій території світу.

• Варварський (договори Риму з варварами) – Велике переселення народів, - спрощення міжнародного права.

2. Охарактеризуйте кожен із періодів розвитку.

Не бачу різниці між попереднім питанням і цим. Попереднє писалося з його лекції.

3. Вкажіть та охарактеризуйте типи міжнародних та міждержавних договорів Стародавньої Греції та Риму.

• Війни та миру (гуманітарне право)

• Торгівельні (Карфаген і Рим ІVст)

• Шлюбні

• Визнання

• Придушення повстань

• Недоторканість кордонів (морських, наприклад)

Не було міжнародних договорів в сучасному розумінні цього слова. З усіх 218 договорів між державами Греції до 338 року було лише 28 багатосторонніх.

4.Вкажіть основні способи набуття території Римською державою та наведіть приклади.

Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апенінському п-ві ще в Х ст. до н. е. З часом Рим розширив свої території вздовж Середземного моря

Якнайдавніший обсяг римської території був дуже незначний: поглинання Римом кількох приміських общин і завоювання — ще в царську епоху — міст Габій і Фідене, міста Вейїв.

Зовнішня політика Рима характеризувалася майже безперервними війнами. Перемігши своїх найближчих сусідів (вольськів, еквів і ін.), римляни в 5 ст. оволоділи правим берегом р. Тібр, потім вели війни з містами Латинського союзу (340—338) і самнітами (див. Самнітські війни (343—290), що завершилися підпорядкуванням всієї Середньої Італії.

За володіння Неаполем зайнялася друга самнітськая війна (326—304). Потім ще одна. Незалежними залишилися лише грецькі міста південної Італії (або «Велика Греція). Підкорення грецького елементу в Італії було третім етапом в завоюванні Римом Італії.

Після підкорення Італії римська експансія вийшла за межі Апеннінського півострова. Тут римлянам довелося зіткнутися з однією з найбільших держав Західного Середземномор'я — Карфагеном . Так звані Пунічні війни продовжувалися (з перервами) більше 100 років. В результаті Першої Пунічної війни (264—241) Р. придбав перші заморські володіння — Сіцілію(Карфаген пішов на укладення миру), Корсику(просто відібрали), Сардинію(анексія- насильницьке захоплення державою всієї або частини території іншої держави або народу і включення її до свого складу), які були перетворені на римські провінції. В період Другої Пунічної війни (218—201) до Риму від Карфагену відійшла Іспанія. Третя Пунічна війна (149—146) звелася фактично до облоги Карфагена, який було знищено.

В кінці 3 ст. римська експансія звернулася на схід. В результаті трьох Македонських воєн (215—205, 200—197, 171—168) римляни розповсюдили своє панування на Балканський півострів (мирна угода - Філіпп V відмовився від всіх володінь поза Македонією, видав Риму весь флот, окрім 6 кораблів, зобов'язався скоротити армію до 5 тисяч чоловік і не воювати з союзниками Риму. Греція була оголошена "вільною" і фактично опинилася під владою Риму), а після так званої Сирійської війни (192—188) проти Антиоха III поклали початок своєму впливу в Малій Азії.

Скоро після того (у 133 році до н. е.) римляни мирним способом завели у себе провінцію Азію: їх союзник, цар пергамський Аттал III, заповів їм своє царство після своєї смерті.

Таким чином, способи набуття територій з вищезгаданими прикладами:завоювання, встановлення миру, анексія, отримання у спадок.

5.Розширення сфер впливу римської дипломатії за часів Республіки. Основні принципи римської зовнішньої політики та міжнародних зносин.

період республіки (509 – 27 рр. до н.е.).

Історія римської дипломатії починається з перших століть Римської держави. Про це свідчать договори Риму з іншими містами, які входили в Римсько-Італійську федерацію, і торговельні договори з Карфагеном.

Рим почав вести переговори з іноземними містами досить рано. В останній рік правління Олександра Македонського (323 р. до н. Е..) До нього в Вавилон прийшли різні посли, в тому числі і від міста Риму. Абсолютно точно встановлено факт ведення переговорів і укладення торгових угод між Римом і Карфагеном. Перші договори між ними належать: одні до VI ст. до к. е.. і другий до IV ст. до н. е.. Це були договори про мореплавання, про торгівлю, які були укладені між римлянами і Карфагеном з питання про плавання римських кораблів до берегів Африки. Встановлювалося правило, що римські кораблі могли відвідувати Карфагенський порт, але далі вздовж узбережжя Африки плавати не могли. В одному з цих договорів говорилося про те, що кораблі, занесені бурею, зобов'язані були повертатися до Італії в певний час, не затримуючись у Карфагенском порту.

Повністю Рим втягнувся в міжнародні відносини з еліністіческімі країнами протягом III ст. до н.е. У цей період римляни вступили б тісний зв'язок з монархією Птолемеїв. До цього ж періоду відносяться зіткнення Риму з Карфагеном через Сицилії і проникнення Риму до берегів Адріатичного моря. що призвело, після захоплення римлянами острова Коркіри (229 р. до н. е..), до конфлікту з Македонією.

Поступово Рим опинився в ряду середземноморських елліністичних держав, які перебували в тісному зв'язку між собою. Рим став дружньою державою по відношенню до Єгипту і, навпаки, вступив у тривалий, неодноразово переходив у збройні зіткнення, конфлікт ^ Македонією, яка, у свою чергу, в союзі з Селвкідамі була в конфлікті з державою Птолемеїв.

У цей час Рим вступив у запеклу боротьбу з Карфагеном. Тому прагненням Карфагена стало установлніе тісних дипломатичних зв'язків з Македонією, з Сеевкідамі. За часу другої Пунічеокой війни (218 - 01 тт. До н.е.) все Середземномор'я розбилося на два табори: в одному таборі - Рим, Птолемей, Родос, Пергам, в іншому - Македонське царство, держава Селевкідів і Карфаген. .

Переломним моментом в історії міжнародних відносин і дипломатії Риму є боротьба з Карфагеном - так звані Пунічні війни (початок Першої Пунічної війни відноситься до 264 р. до нашої ери). У цей час Рим виходить на широку міжнародну арену і вступає в тісніші стосунки з елліністичним країнами середземноморського світу. У 272 р. до нашої ери він зав'язує дружні стосунки з Єгиптом Птолемеїв і з сицилійської державою Сіракузьких тиранів. Поява римлян на східних берегах Адріатичного моря під час так званих Іллірійських воєн (229 - 219 рр.. До нашої ери) привело їх в зіткнення з Македонією, яка поставилася далеко не дружелюбно до втручання римлян в балканські справи.

В кінці III ст. Рим знову вступив у запеклу боротьбу з Карфагеном. У 218 р. почалася Друга Пунічна війна, яка закінчилася в 201 р. Період Другої Пунічної війни характеризується не тільки кровопролитними битвами, а й напруженої дипломатичної боротьбою. Війна Риму з Карфагеном перетворилася на конфлікт, в результаті якого були так чи інакше зацікавлені різні держави середземноморського світу завдяки переплетення їх інтересів.

6.Римська дипломатія часів імперії у порівнянні із періодом республіки: зносини із Іраном, Китаєм.

Соответствующим образом изменилось и управление де­лами внешней политики и дипломатии. В императорский период (I—V вв. нашей эры) все внешнеполитические вопросы — объ­явление войны, заключение мира, прием и отправление посольств и пр.— подлежали ведению императора (принцепса). Дипломатия превращалась, таким образом, в функцию импера­торских чиновников. Послы в императорскую эпоху не выбира­лись, а назначались, как и все другие чиновники, самим принцепсом. Перед ним одним они были обязаны отчитываться в своей деятельности. Характерной для республики гласности и публичной отчетности уже не существовало. Со времени Клав­дия (середина I в.) посольскими делами ведала личная канце­лярия императора, возглавляемая императорским секретарем. Вместе с тем эта канцелярия являлась высшим администра­тивным органом всей империи.

Законодательство в отношении послов иностранных госу­дарств при империи оставалось тем же, каким оно было и при республике. Личность посла даже враждебных государств счи­талась священной и неприкосновенной. Нарушение посольских прав квалифицировалось как нарушение международного права. «Если кто-либо нанесет ущерб послу враждебной стра­ны, — замечает по этому поводу юрист Помпоний, — это дол­жно рассматриваться как нарушение права народов, ибо послы признаются священными особами (sancti habentur legati)».

В памятниках императорского периода очень много вни­мания уделяется отношениям Рима с иностранными госу­дарствами, союзными царствами, городами н общинами, а также вопросам организации и деятельности посольств. Все это свидетельствует о важности этой части государствен­ного аппарата в Римской империи.

Східна Римська імперія була заклопотана, передусім, боротьбою з нашестями варварів на Дунаї і пограничними конфліктами з Сасанидским Іраном.

Укладаючи угоди і союзи з одними сусідами проти інших, китайські дипломати в своїх інтересах вміло використовували протиріччя і ворожнечу між ними. Керівники китайської держави робили спроби встановити дипломатичні зв'язки з Римською імперією, але не досягли успіху в результаті протидії парфян, що побоювалися несприятливих для себе наслідків розвитку римсько-китайських відносин

Зносини з Іраном і Китаєм………………………………………може він казав щось на лекції?