
- •Лікарські рослини
- •Тема 1. Рослинна лікарська сировина, визначення, характеристика, оцінка якості
- •Тема 2. Організація і техніка збору лікарських рослин. Планування, розрахунки обʼєму заготівлі
- •Заготівля лікарської рослинної сировини та попередні розрахунки потреби господарства чи ветеринарного закладу в її видах
- •Техніка збирання лікарських рослин і заготівлі лікарської сировини
- •Тема 3. Консервація і зберігання лікарської рослинної сировини
- •Деякі технологічні вимоги до сушіння лікарської рослинної сировини
- •Тема 4. Визначення шкідників сировини. Визначення вологості і золи у сировині, її зіпсованості
- •Дослідження лікарської рослинної сировини
- •Відбір середнього зразка та середньої проби лікарської рослинної сировини
- •1. Маса середньої проби різних видів лікарської рослинної сировини
- •2. Маса середньої проби для різних видів дослідження
- •Визначення вмісту вологи
- •Визначення вмісту золи
- •Визначення ступеня ураження лікарської рослинної сировини шкідниками
- •Тема 5. Основні лікарські форми з лікарської рослинної сировини і технологія їх виготовлення
- •Настої (Infusum, -I, -a), відвари (Decoctum, I, -a)
- •3. Коефіцієнт поглинання води для різних видів рослинної сировини
- •4. Екстракти для виготовлення настоїв і відварів та їх розведення
- •Настойки (Тinсturа, -ае, -ае)
- •Екстракти (Ехtractum, -і, -а)
- •Емульсії (Еmulsum, -і, -а)
- •Екстракційні мазі (Мазь – Unguentum, –I, –a)
- •Слизи (Мucilago, -inis, -enis)
- •Сиропи (Sirupus, -і, -і)
- •Ароматні води (Aquae aromaticae)
- •5. Відносна масова цінність деяких умовних мір ваги для лікарських рослинних засобів
- •Тема 6. Вивчення рослинних засобів за вмістом основних хімічних сполук
- •Тема. 7 Отруйні та шкідливі рослини
- •Клінічні ознаки отруєнь
- •Загальні лікувальні і профілактичні заходи при отруєннях
- •Видалення отрути із організму
- •Список видів лікарських рослин з обмеженим поширенням і невеликими запасами сировини, збирання яких здійснюється за квитками органів лісового господарства
- •Список видів лікарських рослин, запаси яких дуже обмежені і збирання здійснюється за квитками органів лісового господарства, погодженими з державними органами охорони природи
- •Список видів лікарських рослин, обсяги заготівель яких не обмежені при суворому дотриманні правил збирання
- •Отруйні, сильноотруйні та смертельно отруйні рослини
- •Компреси, примочки та інші лікувальні засоби з лікарської рослинної сировини
Отруйні, сильноотруйні та смертельно отруйні рослини
Отруйні рослини
Акація біла
Анемона лісова (жовтецева, дібровна)
Бузина вонюча
Гліцинія
Дрік (усі види)
Жимолость
Жовтець (усі види)
Конвалія
Плющ
Сильноотруйні рослини
Білокрильник
Бріонія
Наперстянка
Паслін солодкувато-гіркий
Рододендрон
Рокитничок
Смертельно отруйні рослини
Аконіт (усі види)
Беладонна
Блекота чорна
Болиголов
Віха (цикута)
Вовчі ягоди
Дурман
Пізньоцвіт (усі види)
Рицина
Сумах (усі види)
Ялівець козацький
Додаток 5
Компреси, примочки та інші лікувальні засоби з лікарської рослинної сировини
Компреси – лікувальна багатошарова повʼязка з марлі або іншої тканини, як правило у поєднанні з ватою, папером або водонепроникною плівкою. Компресами з лікарських рослин лікують тварин при ураженнях шкіри, міозитах, радикулітах, гострих запальних процесах дихальних шляхів тощо. Для зігріваючого компресу, марлю або льняне полотно, складене у декілька шарів необхідної ширини і довжини, змочують у гарячому настої чи відварі, або спирті (40–55º), злегка віджимають, складають удвоє і прикладають до ділянки тіла. Зверху кладуть вощений папір чи поліетилен, наступний шар зігріваючий, потім все це фіксують бинтом чи марлею. Компрес змінюють після того, як підсохне просочена тканина, повторюючи процедуру декілька разів протягом доби.
Примочки – це лікарський засіб для зовнішнього застосування (в дерматології, хірургії, офтальмології). Для застосування примочок марлю складають у декілька шарів, змочують у лікувальному розчині, настої чи відварі або у холодній воді, можна з оцтом (1 столова ложка на склянку води), якщо треба приготувати холодні примочки. Тканину злегка віджимають і прикладають до ураженої ділянки тіла на 2–3 хв., змінюючи їх свіжими. Так повторюють декілька разів поспіль.
Припарки – лікувальна процедура, яка полягає у тривалому зігріванні певної ділянки тіла прикладанням нагрітої сипкої, кашоподібної або рідкої речовини. Припарками із лікарських рослин лікують тварин з нашкірними хворобами, міозитами, радикулітами, гострими запальними процесами дихальних шляхів, нирково- і жовчнокамʼяними хворобами тощо. Для приготування припарок з насіння (льону, вівса) у дві однакові за розміром торбинки насипають його у рівних кількостях, занурюють на 1–3 хв. в окріп, після чого, торбинки по черзі прикладають до уражених ділянок тіла. Якщо для припарки використовують листя, квітки або траву, їх добре подрібнюють, загортають у марлю, занурюють на 1–3 хв. в окріп, після чого прикладають до ураженої ділянки. Припарку тримають доти, поки вона не охолоне. Після цього її знімають, а на її місце накладають вату чи шерстяну тканину і бинтують. Так повторюють декілька разів на добу до повного видужування або поліпшення загального стану.
Не призначають компреси, примочки та припарки при пухлинах і новоутвореннях.
Інгаляції – спосіб введення в організм лікарських засобів або біологічно активних речовин з потоком вдихуваного повітря. Інгаляції застосовують, головним чином, для лікування тварин при гострих та хронічних запаленнях верхніх дихальних шляхів, бронхів і легень, слизових оболонок носової та ротової порожнини а також з профілактичною метою. У гуманній медицині застосовують інгалятори, які можна використовувати для лікування дрібних домашніх тварин.
У ветеринарній практиці для великих тварин використовують пошитий із водонепроникливої мішковини, брезенту чи клейонки мішок – інгалятор. Він повинен бути таким щоб його можна було одягати на морду коня, корови, кози та інших тварин. Для фіксації інгалятора на потилиці тварини до мішка пришивають мотузки. Перед інгаляцією на дно мішка кладуть шар (10–15 см) якісної сінної потерті, полову або тирсу, вкривають їх 2–3 шарами марлі і заливають кипʼятком. Інколи на марлю наносять 10–15 г натрію гідрокарбонату, 15–30 крапель терпентинної солі, 3–5 г дьогтю або ефірної олії. Мішок фіксують на голові тварини так, щоб відстань між губами і шаром марлі була не менше 30–40 см. Температура пари повинна бути 45–50 0С.Тривалість однієї процедури 15–20 хв. Курс лікування 5–7 сеансів. На свіже повітря тварину випускають через 1–1,5 год. після закінчення процедури.
Клізми – це лікувальний засіб з рідких лікарських форм або води, призначений для введення в пряму кишку.
За призначенням розрізняють клізми очисні (для звільнення прямої кишки від калових мас), лікувальні та живильні.
Для очисних клізм використовують холодну, теплу або гарячу (40–45 0С) воду, настій ромашки тощо.
Лікувальні клізми призначають з метою всмоктування у розчинених у рідині лікарських речовин слизовою оболонкою прямої кишки. У лікувальних клізмах призначають лікарські засоби за неможливістю їх введення через рот (гастроентерити, хвороби печінки).
У живильних клізмах призначають окремі лікарські засоби (розчини глюкози, натрію хлориду, рисові і пшеничні відвари) з метою примусового введення за неможливістю їх введення через рот.