Здійснення управління майном

ЦК України закріплює правила здійснення управління майном.

Частиною 1 ст. 1038 ЦК закріплено загальну норму, згідно з якою управитель здійснює управління майном особисто, крім випадків, встановлених ст. 104) ЦК (переданим права управління майном іншій особі (замісникові), що зумовлено довірчим характером договору управління і пов'язано з особливими вимогами до особистості управителя і здійсненням управління визначеним управителем.

З питанням здійснення управління пов'язане питання делегування управителем окремих повноважень з управління третім особам, що обумовлено необхідністю використання знань і досвіду кваліфікованих фахівців, які спеціалізуються в наданні окремих видів послуг. Наприклад, такий складний механізм, як управління цінними паперами та грошовими коштами, вимагає залучення фахівців з різних галузей і, відповідно, наділення їх певними повноваженнями. Зберігач, реєстратор, банк, дилери, брокери та інші не виступають безпосередньо сторонами договору управління, проте в довірчих правовідносинах посідають окреме становище. Здійснюючи окремі функції управління, вони набувають статусу довірених осіб (фідуціаріїв).

Управитель має право передавати управління майном іншій особі в прямо передбачених законом випадках.

Згідно із ч. 2 ст. 1038 ЦК управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном. зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна. Повідомлення управителя контрагентів про те, що він є управителем, має бути вчинене у формі, в якій вчинено відповідний правочин.

За змістом ч. 3 ст. 1038 ЦК управитель зобов'язаний вказати письмово у тексті правочину про свій статус управителя щодо майна, переданого в управління.

У разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто та несе відповідальність перед ними тільки належним йому майном. Крім того, це не звільняє його від зобов'язання належного виконання договору управління майном.

Передання в управління майна, що є предметом договору застави

ЦК України регулює особливості передання в управління майна, що є предметом договору застави (ст. 1039 ЦК).

Відповідно до ч. 1 зазначеної норми ЦК майно, що перебуває у заставі, може бути передане в управління. Передача заставленого майна в управління не позбавляє заставодержателя права звернути стягнення на це майно, що обумовлено речовим характером заставного права. Володіючи повноваженням слідування, заставодержатель зберігає своє право на річ і Тоді, коли вона переходить до нового власника чи володільця, в тому числі Й управителя. Уданому випадку майно переходить до нового володільця, оскільки його власником і заставодавцем залишається установник управління. Підстави і порядок звернення стягнення на заставлене майно, в тому числі переданого в управління, передбачені статтями 589-592 ЦК.

Значний строк дії договору управління вимагає певні гарантії стабільності для управителя. Одна з них закріплена в обов'язку установника повідомити його про те, що майно обтяжено заставою (ч. 2 ст. 1039 ЦК). У випадку можливого спору тягар доказування того, що управитель знав про заставу майна, покладається на установника управління. Управитель, у свою чергу, зобов'язаний довести, що він не знав і в силу обставин (з урахуванням професійного досвіду і навичок тощо) не повинен був знати про заставу. У разі добросовісного незнання управителя про прийняття в управління майна, обтяженого заставою, управитель має право вимагати дострокової виплати належної йому плати за договором відповідно до строку управління цим майном і розірвання договору у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління відповідно до змісту ч. 6 ст. 1044 ЦК. Реальні збитки, пов'язані з достроковим припиненням договору, повинні бути покладені на установника управління.

Звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління.

ЦК України регулює особливості звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління (ст. 1040 ЦК).

Майно, яке перебуває в управлінні, юридично персоніфікується і достатньою мірою захищається від вимог кредиторів установника. ЦК України допускає звернення за боргами установника на майно, передане в управління, у двох випадках: 1) при визнанні установника банкрутом; 2) при зверненні стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави.

Передання права управління майном іншій особі.

Норма ст. 1041 ЦК України встановлює правила щодо передання права управління майном іншій особі. Законодавець передбачає три підстави передачі представнику (заміснику) права здійснення окремих дій, пов'язаних з управлінням. Цей перелік вичерпний і розширювальному тлумаченню у конкретних договорах управління не підлягає.

В усіх випадках передання права управління майном іншій особі управитель продовжує нести відповідальність за дії представника (замісника) щодо управління майном як за свої власні.