32.Етика роботи з багатодітними сім’ями.

33.Соціальний супровід сім’ї. Для реалізації такого підходу соціальний працівник виконує такі основні професійні ролі, як радник, консультант і захисник.

Радник — інформує сім'ю про важливість взаємодії батьків та дітей у сім'ї; розповідає про розвиток дитини; дає педагогічні поради щодо виховання дітей.

Консультант — консультує з питань сімейного законодавства, міжособистісних стосунків і взаємодії у сім'ї; інформує щодо методів виховання, які можна застосувати в умовах конкретної сім'ї; роз'яснює батькам способи створення умов, необхідних для нормального розвитку і виховання дитини у сім'ї.

Захисник — захищає права дитини у випадку, коли доводиться стикатися з порушенням її прав і проблемами, які з цього випливають. 34. Етика роботи з дітьми з групи ризику. Розглянемо етичні принципи соціальної роботи з дітьми групи ризику 1. Принцип толерантності як основний у етики соціальної роботи з клієнтами групи ризику. Працюючи з дітьми групи ризику необхідно проявляти терпимість до їхнього способу життя, поведінки, почуттів, думок, ідей, вірувань, навіть якщо вони не збігаються з власними. Не будучи ворожим властивістю особистості, толерантність формується протягом життя шляхом виховання і самовиховання і відноситься до важливих компонентів готовності соціального працівника до професійної діяльності. 2. Принцип поваги дитини як особистості. Повага має на увазі під собою дотримання прав дитини. Всі права докладно прописані у «Загальної декларації прав людини», а так само в «Конвенції про права дитини». Цей принцип дуже важливий при роботі з дітьми групи ризику, адже взаємна повага - це запорука успіху вирішення проблем. 3. Принцип добровільності. Насильно повернути дитину в нормальну, здорову життя неможливо. Для цього потрібно його бажання. Це означає: для того, щоб приступити до надання допомоги та корекційної роботи з кожною дитиною, необхідно його згоду на співпрацю з фахівцями, які надають йому допомогу. 4. Принцип конфіденційності - це один з провідних принципів в соціальній роботі, який визначає такі норми і стандарти поведінки в діяльності фахівця. Все, що стосується умов життєдіяльності клієнта, його особистісних якостей і проблем є конфіденційною інформацією. Соціальний працівник зобов'язаний не розголошувати цю інформацію. Відомості про клієнта фахівець може повідомити третій особі лише з дозволу клієнта і тільки тим, хто має відношення до вирішення проблеми клієнта. 5.Принцип доброзичливості, безкорисливості, чесності і відвертості. Цей принцип має на увазі під собою не зовсім формальні відносини між фахівцем соціальної роботи і клієнтом. Відвертість, чесність, відкритість, доброзичливість - це ті якості, які повинні бути в наявності у соціального працівника, незамінні при роботі з клієнтами всіх категорій, зокрема з дітьми групи ризику. 6. Принцип безоціночне. Цей принцип полягає в тому, що фахівець, оцінюючи дії і поведінку клієнта, не дає чіткої оцінки. Це сприяє більшій довірі з боку клієнта до соціальному працівнику. Природно цей принцип не замінимо в роботі з дітьми групи ризику, так як всі ми знаємо, яка реакція у дітей на оцінки їхньої поведінки з боку оточуючих людей. Тому, щоб добитися необхідного результату, фахівець соціальної роботи має дотримуватися цього принципу. 7. Принцип соціальної справедливості. Цей принцип передбачає мінімальне втручання держави в соціально-економічні процеси і реалізацію принципу особистої відповідальності та індивідуалізму, основними рисами якого є повага особистості як такої, тобто визнання абсолютного пріоритету поглядів і пристрасті людини до його власній сфері діяльності, а також переконання у бажаності розвитку індивідуальних обдарувань і нахилів. У цьому разі економічна свобода індивіда доповнюється політичної та рівністю стартових можливостей. Пріоритет віддається активності людей у ​​цивільному суспільстві, основна роль в системі соціальної роботи належить громадським організаціям та об'єднанням, що має велике значення в реалізації соціальної політики. Цей принцип є важливим при роботі соціального працівника з клієнтом, зокрема з дітьми групи ризику. Таким чином, ми виділили, розглянули і проаналізували 7 принципів, необхідних при роботі соціального працівника з дітьми групи ризику. Визначили основоположний принцип - принцип толерантності.

35.Педагогічний такт: сутність та зміст. Узагальненим виявленням стилю спілкування педагога є педагогічний такт, у якому акумульовано всі складові педагогічної культури педагога і який є одним із основних показників педагогічної майстерності.

Педагогічний такт — це педагогічно грамотне спілкування в складних педагогічних ситуаціях, уміння знайти педагогічно доцільний і ефективний спосіб впливу, відчуття міри, швидкість реакції, здатність швидко оцінювати ситуацію і знаходити оптимальне рішення.Педагогічний такт також виявляється в умінні керувати своїми почуттями, не втрачати самовладання, емоційну врівноваженість у поєднанні з високою принциповістю та вимогливістю, з чуйним людяним ставленням до студента. Він вимагає критичності і самокритичності в оцінці своєї праці, нетерпимості до шаблону, формалізму, застою думки і справи, до бюрократизму і пихи, поваги. Педагогічний такт реалізується через мову і стиль поведінки.Сутність педагогічного такту полягає в педагогічно доцільному ставленні та впливі педагога на студентів у вмінні налагоджувати продуктивний стиль спілкування. К. Д. Ушинський, який володів справжнім педагогічним тактом, писав, що жоден педагог "ніколи не може стати хорошим вихователем практиком без такту. ...Ніяка психологія не спроможна заступити людині психологічного такту, який незамінний у практиці в силу того, що діє швидко і вмить... і який передбачає приязнь без удаваності, справедливість без причепливості, доброту без слабкості, порядок без педантизму і, головне, постійну розумову діяльність".

Основні показники педагогічного такту науково-педагогічного працівника: 1)людяність без зарозумілості;2)вимогливість без брутальності та причепливості;3)педагогічний вплив без наказів, навіювань, попереджень, без приниження особистої гідності студента;4)вміння висловлювати розпорядження, вказівки та прохання без зухвалості, без зарозумілості;5)уміння слухати співрозмовника, не виявляючи байдужості та вищості;6)урівноваженість, самовладання і діловий тон спілкування, без дратівливості та сухості;7)простота в спілкуванні без фамільярності та панібратства, без показухи;8)принциповість і наполегливість без упертості;9)уважність, чутливість і емпатичність без їх підкреслення;10)гумор без посміху;11)скромність без удаваності.

Удосконаленню педагогічного такту ' науково-педагогічного працівника сприяє так званий соціальний інтелект, який трактують як особливу індивідуальну рису, що дає змогу розуміти студента, усвідомлювати мотивацію його поведінки, розпізнавати найсуттєвіші риси індивідуальності. Ця якість виявляється як: 1) просоціальна спрямованість, готовність до співпраці, особиста зацікавленість у добробуті інших;2) соціальна ефективність як очікування успіху в розв'язанні міжособистісних проблем;3) емпатичний інтерес та особисте співчуття, які забезпечують декодування невербальних ознак емоційних переживань;4)адекватне визначення ціннісних аспектів ставлення до себе й до інших. 36.Етикет службових взаємовідносин. У широкому сенсі етика - це кодекс, звід правил спілкування людей, вироблений багатьма поколіннями. Існує й таке поняття, як етика виробничих відносин - правила і норми, а іноді традиції, яких слід дотримуватися, зустрічаючись щодня з колегами на роботі і проводячи разом чимало часу. Коли б не починався робочий день, вихідним початком його завжди залишається домашня обстановка: ваш настрій, самопочуття багато в чому визначаються тим, як ви відпочили, які стосунки в родині і т. д. 37.Етика та етичні норми в системі професій „Людина - людина”. Жінка на роботі не перестає бути жінкою. Вихований чоловік і на службі пропустить жінку вперед, притримає перед нею двері, виключить в її присутності вживання гострих висловів та грубих слів, встане, якщо жінка стоїть, для того, щоб подати їй прикурити. Але прояви ввічливості не повинні заважати основному ходу роботи. Чоловікові можна не відриватися від справи для того, щоб подати жінці пальто, коли вона йде. Але не можна не допомогти їй одягтися, якщо ви разом опинилися в гардеробі.

У той же час жінка не повинна ображатися, якщо ввічливість чоловіка - товариша по роботі - буде носити декілька «скорочений» характер. Якщо зазвичай чоловік встає, коли до нього звертається що стоїть поруч жінка, то в робочих умовах він може цього не робити.Чоловікам не слід забувати, що жінка і на роботі заслуговує такої ж уваги, як і в іншій обстановці. Жінкам - не зловживати перевагою прекрасної статі в умовах роботи. Особливо хочеться застерегти від аргументування сльозами службових розбіжностей. Чи не заважає нагадати, що робочий стіл не прикрашають стоять на увазі дамські сумочки, сітки, капелюхи, пудрениці. Краще знайти для них інше місце. 38.Колектив і особистість. Колектив (від лат. collectivus — збірний)— група людей, об'єднаних спільною метою і соціально значимою спільною діяльністю. Спільна діяльність є формою задоволення різних потреб людини. Так, у соціальній сфері зародились общини, громади, сходи, козацькі круги, сім'я; виробничо-економічній — артілі, бригади, трудові об'єднання, кооперативи; суспільно-політичній — гуртки, союзи, фонди, партії, громадські організації; культурно-спортивній — клуби, гуртки за інтересами, товариства, команди, ансамблі; релігійній — монастирські братії, приходи, собори тощо. Більшість людей входить до тих чи інших об'єднань, які є фактично колективами. У цьому розумінні колектив є явищем нормального сукупного людського співіснування, формою ділової і товариської взаємодії, досягненням людської цивілізації. Колективність — якість людини, яка проявляється в її здатності до взаєморозуміння, взаємодії, прояві солідарності, взаємодопомоги, відповідальності. Світове розуміння колективності — загальнолюдська солідарність.

Науковими дослідженнями відкрито три найпоширеніші варіанти розвитку взаємин між особистістю і колективом:

1) особистість підкоряється колективу (конформізм);

2) особистість і колектив знаходяться в оптимальних взаєминах (гармонія);

3) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм).

У кожному з цих загальних варіантів виділяється безліч ліній взаємин, як наприклад: колектив відмовляється від особистості; особистість ігнорує колектив; 39.Складові етичної взаємодії з клієнтом. Будь-яка соціальна діяльність повинна відповідати раціональним і етичним критеріям. Як раціональну складову ми будемо розглядати природне прагнення людини до успіху, процвітання й особистої безпе­ки (на мікрорівні) і ефективність трудової (економічної) діяльності (на макрорівні). Етична складова включає створення комфортних умов соціального співіснування (на макрорівні) і партнерських, доброзич­ливих стосунків з колегами та клієнтами (на мікрорівні). У соціальній роботі, де багато що залежить від уміння знайти підхід до клієнта і залучити його до плідної співпраці, ця модель довела свою ефективність. Спосіб взаємодії на основі толерантності може стати пріоритетним для будь-якого керівника чи співробітника як державної, так і гро­мадської організації, який знайшов час для його вивчення.

40.Етика і психологія в процесі керівництва колективом. Суб'єктом управління керівник, чи менеджер (анг.manager - завідуючий, директор, керівник тощо.).

Етика включає набір принципів, дозволяють оцінити поведінка людини чи групи як правильне чи неправильне. Що стосується управлінню це принципи моральної оцінки поведінки менеджера стосовно колективу організації, партнерам, споживачам, конкурентам, органів державної влади. Принципи, встановлюють, що добрими поведінці керівника, що – погано, що й має він робити з погляду моралі, а не повинен, навіть якщо і порушує закону. На відміну від нормативного поведінки керівника, регламентованого писаними законів і правилами, етичних норм неможливо знайти закріплені законодавчо, і тому є обов'язковими. І водночас від дотримання норм значною мірою залежить успішність управління, які порушення здатне завдати непоправної шкоди організації. Найчастішеетичное поведінка менеджера не регламентується законодавчо. Етичні принципи менеджменту є чимось непорушним, остаточним. Громадське, культурне, зарплату, і навіть економічного розвитку пред'являє менеджеру дедалі нові моральні, моральні вимоги.

Сьогодні у коло етичних норм менеджменту входять: 1)нетерпимість до класового, расового чи національному антагонізму;2)повага до жінки, визнання її рівноправності з чоловіком; 3)на повагу до ветеранам ;4) на повагу до владі й керівникам;5)на повагу до результатам чужої праці;6)на повагу до чужому горю;7)прагнення чистоти й порядку;8)охайність у одязі.

Порушенням етичних норм вважається:1) неповагу до чужим фізичним недоліків; 2)неповагу до чужій думці;3)неповагу до науці, освіченості, чужому досвіду;4)порушення правил суспільну поведінку;5)обговорення якостей і учинків людини без нього;6)невитриманість, грубість,брань. 41.Етика і соціальна профілактика. Соціальна профілактика має на меті зусилля, Спрямовані:

• на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп;

• попередження ускладнення вже наявних проблем.

Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі. Профілактика ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, в їхній поведінці, стані здоров’я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля.У сучасній практиці розрізняють первинну, вторинну та третинну профілактику. Так, відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони здоров’я, профілактика поділяється на первинну, вторинну і третинну.

Первинна профілактика. Найбільш масова та найбільш неспецифічна, її контингент включає загальну популяцію дітей, підлітків і молоді, а метою є формування активного, адаптивного, високо функціонального життєвого стилю, спрямованого на здоров’я. Первинна профілактика є найбільш ефективною. Зусилля первинної профілактики спрямовані не стільки на попередження хвороби, скільки на формування здорового способу життя.

Первинна профілактика має наступні завдання:1)удосконалювання, підвищення ефективності використовуваних молодою людиною активних, конструктивних поведінкових стратегій;2)збільшення потенціалу особистісних ресурсів (формування позитивної, стійкої Я-концепції, підвищення ефективності функціонування соціально-підтримуючих мереж, розвиток емпатії, внутрішнього контролю власної поведінки і т. д.).

Вторинна профілактика має наступні завдання:1)розвиток активних стратегій поведінки, що допомагає подолати проблему;2)підвищення потенціалу особистісних ресурсів.

Виконання програм вторинної профілактики повинно здійснюватися спеціально навченими професіоналами-психотерапевтами, психологами, соціальними працівниками, педагогами і мережею непрофесіоналів - членів груп само- і взаємодопомоги, консультантами. Ефект від програм вторинної профілактики більш швидкий, але менш універсальний і діючий, ніж від первинної.

Третинна профілактика - комплекс соціальних, освітніх та медико-психологічних заходів, спрямованих на відновлення особистісного та соціального статусу людини, повернення її в сім'ю, освітній заклад, трудовий колектив, до суспільно-корисної діяльності. Тому соціально - педагогічна діяльність в межах третинної профілактики зосереджується в різноманітних осередках допомоги особистості: реабілітаційних центрах, дружніх клініках для молоді, анонімних кабінетах, громадських приймальнях.