2.3. Гідрографія та гідрологічна характеристика території

Характеристика водозабору «Ялівщина» і перелік водоохоронних заходів для недопущення забруднення водоносних горизонтів

В Ялівщині знаходиться один з чотирьох групових водозаборів, які забезпечують м. Чернігів питною водою. В його складі 26 артезіанських свердловин, з яких 17 - бучакського водоносного горизонту (глибиною 97 ÷ 130 м), а 9 - нижньокрейдового водоносного горизонту (глибиною 710 ÷ 750 м), насосна станція другого підйому, 2 резервуари чистої води об'ємом 1250 м³ та 3000 м³. За добу насосною станцією 2-го підйому подається у

Рис.2.3.1. Гідрологічні особливості території Ялівщини

водопровідну мережу біля 19 тис. м³ питної води. Цей водозабір - найстаріший в місті. Недарма водозабір «Ялівщина» має номер один.

Історія чернігівського міського водопроводу починається з 1872 р., коли міською Думою було прийнято рішення про будівництво водопроводу. Місце для розташування першого водозабору міста (на той час єдиного) вибрано недаремно. Спочатку, після проведених порівняльних аналізів води з річок Десна та Стрижень було віддано перевагу воді зі Стрижня через її відносну чистоту та помірну жорсткість. Фахівцями з мінералогії та геології Київського університету було ретельно обстежено місцевість, що була прилеглою до р. Стрижень в районі Ялівщини. Після обстеження дійшли висновку, що ґрунт по берегам річки являє собою рихлий піщаний шар, який є природнім фільтром для проникаючої скрізь нього атмосферної води. Під цим ґрунтом знаходиться пласт глини, що є непроникаючим для води, по схилу якого атмосферна вода, профільтрована крізь пісок стікає в напрямку р. Стрижень і виступає назовні у вигляді джерел. Цей висновок було зроблено у 1879 р., а вже в 1883 році було збудовано 2 артезіанських колодязя і водокачка в Ялівщині. З роками йшла розбудова водопроводу, росли потужності водокачки. Але незмінною залишилась якість води, що добувається з-під землі. Вона повністю відповідає всім нормативам, встановленим для питної води і не потребує додаткової підготовки.

Зона суворої охорони джерела водопостачання в місці забору води складається з трьох поясів: першого - суворого режиму, другого і третього - режимів обмеження. Межа першого поясу зони підземного джерела водопостачання встановлена згідно СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения» при використанні захищених підземних вод -30 м. Територія першого поясу огороджена і озеленена.

Межі другого та третього поясів зон санітарної охорони для водозабору «Ялівщина» розраховані ВАТ «Інститут «Чернігівводпроект» та затверджені рішенням п'ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Чернігівської обласної ради від 27 березня 2001 р. На території першого поясу зони підземного джерела водопостачання забороняється:

- всі види будівництва, за виключенням реконструкції або розширення основних водопровідних споруд (підсобні будівлі, безпосередньо не пов'язані з подачею і обробкою води, повинні бути розташовані за межами першого поясу зони);

• розташування житлових та громадських будинків, проживання людей, в тому числі і працюючих на водопроводі;

• прокладка трубопроводів будь-якого призначення, за винятком водопроводів, що обслуговують водопровідні споруди;

• будівлі повинні бути каналізовані з відведенням стічних вод у найближчу систему побутової або виробничої каналізації або місцеві очисні споруди, що розташовані за межами першого поясу зони з урахуванням санітарного режиму другого поясу. При відсутності каналізації повинні влаштовуватись водонепроникні вигрібні ями, що розташовані в місцях, виключаючи забруднення території першого поясу при вивозі нечистот;

• необхідно забезпечити відведення поверхневих вод за межі першого поясу;

• допускається лише рубка догляду за лісом та санітарна рубка лісу.

Другий пояс зони санітарної охорони передбачається для захисту водоносного горизонту від мікробного забруднення. Третій пояс зони санітарної охорони передбачається для захисту водоносного горизонту від хімічного забруднення.

У другій зоні санітарної охорони забороняється:

• забруднення території нечистотами, брудом, гноєм, промисловими відходами та інш.;

• розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, отрутохімікатів та мінеральних добрив, накопичувачів, шламосховищ і інших об'єктів, які можуть викликати хімічні забруднення джерел водопостачання;

• розташування кладовищ, скотомогильників, гноєсховищ, силосних траншей, тваринницьких і птахівницьких підприємств та інших об'єктів, які можуть викликати хімічні забруднення джерел водопостачання;

• застосування добрив та отрутохімікатів.

Основними водоохоронними заходами по другій і третій зонах санітарної охорони є такі:

• будь-яке будівництво в межах другого і третього поясів ЗСО (зон санітарної охорони), особливо, якщо воно пов'язане з розкриттям водоносних горизонтів місцевими органами земельних ресурсів, місцевими органами санітарного, екологічного і геологічного контролю;

• контроль за свердловинами, які знаходяться в межах зон санітарної охорони і які можуть бути потенційно небезпечними для водоносних горизонтів в разі їх виходу з ладу, або неправильної експлуатації;

• тампонаж недіючих свердловин спеціалізованим підприємством з розробкою проектної документації на тампонаж і під контролем місцевих органів санітарного нагляду:

• регулювання буріння нових свердловин з обов'язковою ізоляцією водоносних горизонтів і погодженням з державними органами земельних ресурсів, місцевими органами санітарного, екологічного і геологічного контролю;

• забороняється закачувати відпрацьовані води в підземні горизонти.