Загальні відомості про проектований Регіональний Ландшафтний Парк «Ялівщина»

1. Місцезнаходження, склад земель, межі та загальна площа рлп «Ялівщина»

У рочище «Ялівщина» (площа лісопокривна складає 170 га) знаходиться в північно-східній частині м. Чернігова, включає території заплави та борової тераси р. Стрижень і характеризується розгалуженою ярусно-балковою системою в поєднанні з рівнинними ділянками. Своєрідність орографічних і грунтово-гідрологічних умов сприяє формуванню досить різноманітних екотопів та умов зростання.

Рис. 1.1.1. Космознімок території Ялівщини

Загальна межа пропонованого РЛП. Площу території РЛП визначено згідно з Генеральним планом розвитку м. Чернігова, який був затверджений 10 сесією 4(24) скликання від 25.12.2003р. Чернігівської міської ради та Схемою перспективного розвитку туризму м. Чернігова, затвердженою рішенням міської ради (16 сесія 4 скликання) від 12.04.2005року загальною площею «Ялівщини» в 110 га та 15,6га території «Ялівщини», що була передана в постійне користування Чернігіврайагролісгоспу рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03. 2001року, включаючи багатоцільові зони.

Рис. 1.1.2. Картосхема урочища «Ялівщина» в структурі міста Чернігова

"Ялівщина" розташована у північній частині міста Чернігова на боровій терасі річки Стрижень. За фізико-географічним районуванням територія знаходиться в межах Ріпкинсько-Чернігівського району, підобласті Городнянсько-Чернігівського Полісся, області Чернігівського Полісся і являє собою надзаплавно-терасну місцевість, почленовану яружно-балковою мережею, на флювіогляціальних відкладах з супіщаними дерново-середньопідзолистими ґрунтами.

2. Організація території в минулому

Ялівщина – зелена перлина Чернігова, яка розкинула свої шати з північних околиць міста. Це легені міста, місце відпочинку, природний затишок, джерело натхнення для людини. Як приємно теплої днини прогулятися у затінку високих дерев, послухати пташок, вдихнути свіже та п’янке повітря.

Звідки ж з’явилася “Ялівщина”? Яка історія походження назви? Хто садив дерева, формував композиції в цьому урочищі? Історія досить фрагментарно залишила для нас факти тих подій та імена природознавців, фахівців, які створювали і “будували” “Ялівщину”. Ось деякі з них...

В VII випуску “Трудов Черниговской губернской архивной комисии” розповідається про річку Стрижень і про виникнення назви “місцевості “Яловщина”. Так, “... на реце Стрижень была мельница Василия Яловицкого, райце черниговского…”. Вона була йому подарована універсалом гетьмана Д.Многогрішного від 3 червня 1672 року.

1693. рік. Яловицький стає глухівським сотником, а млин перед виїздом

з Чернігова продає.

В “Очерке истории Чернигова” розповідається про частину міста Берізки, «яка нагадує берегові ліси, що колись були в цій околиці і зливається з пущами Ялівщини, що йшли Стрижнем...»

Урочище Ялівщина - вигляд з річки Стрижень
Ценози сосни звичайної	Сосново-дубові ділянки
Ділянка сосни австрійської	Березові угруповання

Становлення і розвиток території «Ялівщини» пов’язаний з діяльністю Чернігівського ботанічного саду (1945-1963 р.р.).

На основі вивчення матеріалів Державного архіву Чернігівської області, матеріалів архівної справи В.М.Бугославського, вченого-лісовода, одного з засновників ботанічного саду та аналізу матеріалів обласних і міських природоохоронних служб нами вивчалася проблема створення, розвитку та занепаду Чернігівського обласного ботанічного саду, про відродження якого все більше в місті та регіоні постає питань. Автори на основі аналізу архівних матеріалів наводять ретроспективну історію Чернігівського обласного ботанічного саду, дотримуючись мови оригіналу документів.

У Протоколі «Совещания при Черниговском Облисполкоме от 8 декабря 1944 года по вопросу об организации в г. Чернигове Государственного Ботанического Сада» констатувалося про «…организацию в г. Чернигове Государственного Ботанического Сада с практическим уклоном в целях освоения новых полезных растений в сельском, лесном, коммунальном и других отраслях народного хозяйства Черниговской области и других смежных ней областей…». Так, у пп.2, 3, 5 протоколу зазначалося наступне:

«… 2. Считать возможным отвести под ботанический сад площадь городских земель урочище Еловщина свыше 200га и участок на восток от стадиона между р. Десна и ул. Революции, площадью примерно 50га.

3. Просить облисполком возбудить ходатайство перед СНК УССР о разрешении организации вышеуказанного ботанического сада и предложить Украинской Академии Наук предусмотреть в плане работы на 1945 год осуществление закладки государственного ботанического сада в г. Чернигове…

5. Горкомунхозу учесть при различном проектировании и строительстве передачу под ботанический сад двух указанных земельных участков».

1945р. – «Исполком Черниговского областного совета депутатов трудящихся и Бюро КП/бУ 27 марта 1945 г. принял Постановление об организации областного Ботанического сада. Под сад были выделена территория на северной окраине г. Чернигова - урочище Еловщина, на левом берегу р. Стрижень…. Большая половина выделенного участка в 43га занята сосновыми и, частично, березовыми насаждениями. Сосна посадки 1924г и береза посадки 1936-1938 гг.».

Так, у 1946 році площа Чернігівського обласного ботанічного саду складала 170 га, а його колекція нараховувала 480 видів рослин; 720 сортів декоративних рослин, на період 1956 року ботанічний сад був єдиною науково-дослідною установою такого спрямування на Лівобережному Поліссі. На території ботсаду були розбиті: липова, березова, горобинова, катальпова, туєва та інші ландшафтні композиції. Цього ж року вперше на Чернігівщині була створена база карликового садівництва на основі карликових форм яблуні з Лохвицької дослідницької станції. Велика частина ділянки (43 га) була занята сосновими та частково, березовими насаждениями (сосна посадки 1924 р., береза - 1936-1938 р.р.).

1950-1955гг. В архівному документі «Справка о состоянии работы и направлениях развития на период 1950- 1955 гг. Черниговского областного ботанического сада» зазначено основні відділи ботанічного саду (розділ «Проведение научно – производственной деятельности): отдел флоры и растительности (куда входит лесопарк и дендрарий); отдел новых и перспективных плодовых и с/х культур в составе плодового сада, виноградника, опытно-показательных и селекционных участков зерновых, огородных, бахчевых, технических, кормовых, лекарственных, почвоукрепляющих и лугопастбищных культур; отдел декоративного садоводства и цветоводства (в составе колхозного парка, розария, коллекции цветов однолетников и многолетников и цветочного семеноводства); отдел репродукционно-коллекционный (куда будут входить плодовые и лесодекоративные питомники); отдел закрытого грунта (оранжерея, теплицы, парник, вегетационная долина).

За згадками Бугославського В.М., одного із засновників ботанічного саду: «Облисполком отдал для организации сада около 200га, в т.ч. около 90га лесных насаждений – лесопитомник площадью 35га, гектаров 25 песчаных площадей – и все это в одном контуре Яловщины, и 50 га в отдельном участке в пойме р. Десна. Эти земли представляли собой, благодаря разнообразию форм рельефа и местоположения, все типичные растительные условия Украинского Полесья. Осуществление основной задачи сада – работы над изучением флоры Полесья с целью ее обогащения путем внедрения новых, экзотических, ценных пород и разработки практических способов улучшения культуры наших местных пород, главным образом, лесных…».

Також Бугославським В.М. було констатовано, що «…естественная обстановка Сада представляет собой на редкость живописный уголок природы, любимое место отдыха трудящихся. В Ботаническом Саду уже в готовом виде дано то, что с таким трудом было искусственно создано в знаменитом Тростянецком дендропарке. Меняющиеся на каждом шагу виды (рельефы): склоны, обрывы, овраги, возвышенности, низменности, полянки, опушки, открывающаяся панорама города, логовины, балки, похожие на зеленые ущелья – и это все в «черте города», полная иллюзия горной местности. Черниговский Ботанический Сад – единственное учреждение такого типа на Левобережном Полесье».

Щодо завдань створеного Чернігівського ботанічного саду, то передбачалося наступне – «При основании Сада предполагалось в лесопитомнике выращивать посадочный материал для распространения в области. На песчаных, не покрытых древесной растительностью частях отведенной территории, проектировали заложить показательные участки по закреплению песков, оврагов, по освоению песков путем создания на них виноградников, на пойменном участке намечено было посадить водоохранный пойменный лес, среди лесного массива должно было быть создано научно–исследовательскую базу Сада, дендрарий, оранжереи, опытные участки и пр…». На період 1956 року – Чернігівський ботанічний сад був єдиним науково-дослідницьким закладом такого спрямування на Лівобережному Поліссі. Були розбиті липова, березова, горобинова, катальпова, туєва та інші ландшафтні композиції. За 1956 рік було реалізовано 453 тис. декоративних, плодово-ягідних та деревовидно-чагарникових рослин. В травні 1956 р. на базі Чернігівського обласного ботанічного саду створено міський ботанічний сад, який фактично і поклав початок руйнації цієї установи.

В.М. Богуславський в одному з листів згадує «причины грустной истории Черниговского Ботанического Сада лежат, по существу, вне сада, а в той атмосфере равнодушия, которая характеризует отношение руководящих органов к жизни и деятельности сада. Горсовет и пальцем не пошевелил, чтобы упорядочить вопросы с помещением для конторы сада, его работников. Горсовет очень просто решает для себя этот вопрос «Сад не наш, а Облисполкома». В облисполкоме все так заняты более важными делами, и где уж тут до ботанического сада…».

Далі відсутність доступних архівних матеріалів, дозволяє тільки фрагментарно будувати подальшу історію ботанічного саду в Чернігові. Нажаль архів самого ж ботанічного саду було загублено (або знищено) за невідомих причин.

Жодного документу про ліквідацію ботанічного саду до сьогодні не знайдено. Тобто, територія урочища «Ялівщина» площею 170га (на 01.01.1964 р.) мала і має природоохоронний статус, але значно меншою площею (110 га на 010.01.2009р). Але з того часу багато було зроблено, щоб «назавжди забули» про природоохоронний статус даної території. Територія Чернігівського ботанічного саду та його відділи почали штучно підрозділятися на функціональні зони і використовуватися окремими новоствореними підрозділами, які, через деякий час, зробили все, щоб домінувати над ботанічним садом. Враховуючи відношення до ботанічного саду тодішньої міськради та облвиконкому, це було зробити зовсім не важко.

З архіву Чернігівської обласної інспекції державного комітету Ради Міністрів УРСР з охорони природи. Відповідно до списку, затвердженому облвиконкомом від 27 квітня 1964 р за №236 «Заповедник «Яловщина» расположен на северной окраине г. Чернигова на левом берегу р. Стрижень. По составу насаждений и рельефа местности это одно из красивейших и излюбленных мест отдыха трудящихся. Будучи в ведении бывшего ботанического сада, там высажено много ценных и красивых деревьев, кустов – экзотов. В заповеднике расположен горзеленхоз и пионерлагерь».

В лютому 1964 р. міський ботанічний сад було трансформовано в контору зеленого господарства. Але документа, який би свідчив про ліквідацію ботанічного саду, не знайдено. В лютому 1964 року міський ботанічний сад було трансформовано в контору зеленого господарства «Зеленбуд», в підпорядкуванні якого знаходиться частково «Ялівщина»; 15,6 га – є у відданні Михайло-Коцюбинського лісництва Чернігівського облагролісу. На території урочища знаходиться агробіостанція ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка та Чернігівського обласного ліцею (2,3 га).

В книзі “Інтродукція кленів на Україні” (1968) зазначається “....інтродукція і акліматизація деревних порід набрала великого розмаху. Створено за часи радянського будівництва ряд нових ботанічних садів – Центральний республіканський сад АН УРСР в Києві, Кам’янець-Подільський, Дніпропетровський, Ужгородський. Полтавський, Чернігівський, Ніжинський...”

Директор ботанічного саду Куліш в “Доповідній записці...” від 12 квітня 1949 року писав, що “... крім вивчення рослин, гербаризованих експонатів і колекцій, ботанічний сад повинен мати дослідницький апарат – лабораторії, метеостанцію, бібліотеку спеціальної і класичної біологічної літератури, знаряддя для обробітку ґрунту... Основним завданням розвитку саду є розробка генерального плану зеленого будівництва, будівництво оранжерей, розмітка маршрутів і доріжок для екскурсій, обмеження відвідування сторонніми території саду...” В 1949 році виконком обласної ради звертається з клопотанням підпорядкувати Чернігівський ботанічний сад Академії наук УРСР, зробивши філією Київського ботсаду.

Чернігівський ботанічний сад визначався як один з найважливіших декоративних садів та парків України, які становлять науковий інтерес як історико-культурні пам’ятки і об’єкти охорони. Ведуче місце серед усіх новостворених ботанічних садів в різних областях України в Чернігівському ботанічному саду займала інтродукція та акліматизація рослин (О.Л. Липа. Визначні сади і парки України та їх охорона. Видавництво Київського університету, 1960).

В “Довідці про діяльність ботанічного саду за 1956 р.” відмічалося, що було “...створено розсадник декоративних і плодово-ягідних деревинно-чагарникових видів і реалізовано 453 тис. садженців...” В 1957 році Чернігівський ботанічний сад було об’єднано з господарством “Зеленбуд” м. Чернігова, що звузило напрямки його діяльності, а в перспективі взагалі його знищило як наукову установу.

Зі спогадів З.І.Копитової, начальника відділу інтродукції і акліматизації рослин колишнього Чернігівського ботанічного саду: “... скільки докладалось зусиль і праці, щоб колекції дерев і чагарників “навчилися” зимувати в умовах Північного Полісся, щоб квітували і плодоносили вихідці з Японії, Австралії, Північної Америки. Було створено кілька алей: липову, березову, горобинову, але найбільше вражала катальпова... Але на сьогодні загинули представники австралійської флори, знищено тюльпанове дерево...”

Зі спогадів Г.Т.Шепетової, наукового працівника відділу дендрології, плодівництва і розведення квітів колишнього Чернігівського ботанічного саду: “В ботанічному саду було акліматизовано 160 видів дерев, чагарників і трав'янистих рослин. Буквально кожну рослину доводилося виходжувати, нерідко як малу дитину. Це були важкі післявоєнні роки... Спостерігала як палали у вогнищах зрубані сокирою сосна Веймутова, сосна чорна, птелія... коли розчищали майданчик під забудову, і просто серце зупинялось... Невже це не можливо було зупинити?”

Але на жаль ботанічний сад було закрито, і “власником” “Ялівщини” стає РДБ “Зеленбуд”. Екзотичній частині урочища площею 6,2 га було надано статус лісового заказника місцевого значення. На сучасному етапі на території бувшого ботанічного саду збереглися окремі екземпляри ряду екзотів, зокрема бархату амурського, гледичії звичайної, черемхи Маака, ліщини ведмежої, кладрастіса жовтого, а алея з туї західної та катальпи частково зруйнувалась, і заросла кленом американським.

У 80-90 роках ХХ ст. дослідження “Ялівщини” набули певного розвитку у зв’язку зі створенням в 1982 році хіміко-біологічного факультету в Чернігівському педінституті імені Т.Г.Шевченка, та передачею частини плодового саду бувшого ботанічного саду під агробіостанцію інституту. Так, починаючи з 1983 року, був розроблений екологічний маршрут за участю фахівців Чернігівського педінституту (доц., канд. біол. наук Горностай В.І.) і науковців Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного (проф., док. біол. наук Андрієнко Т.Л., к.б.н. Прядко О.І.) і створено екологічну стежку. В 1993 р. О.В. Лукашем та Ю.О. Карпенком складено “Путівник по екологічній стежці державного заказника місцевого значення “Ялівщина”, в 2002 році випущено книжку-путівник “Загадковими стежками “Ялівщини””.

В 1991 році на території агробіостанції ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка викладачами Горностай В.І., Карпенком Ю.О. та Лукашом О.В. були висаджені перші екзотичні дерева, а у 1993 році остаточно був закладений дендрарій площею близько 0,5 га. На сучасному етапі його колекція нараховує 84 види та форми з 65 родів, що належать до 28 родин. Композиції дендрарію формують 37 видів дерев, 45 видів чагарників, 2 – ліан. В композиційній побудові можна виділити такі ділянки як: вічнозелених рослин, красивоквітучих чагарників, північноамериканських, далекосхідних екзотів та видів місцевої дендрофлори. В 1996-2002 рр. на агробіостанції педуніверситету були закладені ділянки по вегетативному та насіннєвому розмноженню видів дерев та чагарників у вологій камері.

У 2003 році на території агробіостанції закладено другу частину дендрарію площею близько 0,5 га.

Найкращою школою екологічної освіти і виховання є спілкування з природою, вивчення й пізнання її закономірностей, явищ. Сутність екологічної освіти і виховання в ліцеї, на нашу думку, зводиться до трьох узагальнень, які поєднують конкретне, часткове і ціле:

• вивчати, щоб усвідомлювати відповідальність за майбутнє Планети;

• вивчати, щоб ставати ближчими до природи, більш чуйними серцем, мудрішими розумом;

• вивчати, щоб зберегти заповідні куточки чарівної природи Чернігівщини.

Екологічна освіта та виховання в ліцеї, спрямовані на формування в особистості учня екологічного світогляду та екологічної моралі, поєднують три складові: свідомість–активність–культуру. Усе це забезпечує системність і безперервність екологічної освіти й виховання, міждисциплінарний і міжпредметний підхід в екологічному вихованні та освіті. Основними напрямками екологічної освіти і виховання учнів ліцею ми вважаємо її неперервність, варіативність, відкритість, гуманітаризацію і гуманізацію, національну спрямованість.

Творчий пошук педагогів ліцею дав змогу створити свою систему екологічної освіти і виховання, оновити форми і методи викладання природничих дисциплін. Широко використовується у викладанні біології лекційно-семінарська система, різні типи уроків (уроки-конференції, уроки-лабораторні роботи, уроки-диспути, уроки-дискусії). Широке використання й поєднання різних форм і методів викладання дозволяє урізноманітнити, зробити більш змістовним і цікавим ліцейний курс біології. Пошук нових форм і підходів до системи екологічної освіти і виховання є досить пріоритетним напрямком щодо формування екологічної свідомості й екологічної культури. Досить суттєвою ланкою в цій системі є постать майбутнього вчителя-біолога й еколога.

Джерелом набуття екологічних знань стала проблемно-пошукова, науково-практична, експериментальна і краєзнавча робота, яка реалізується в різних формах і підходах.

Однією з нових форм екологічного виховання є польова екологічна практика. У ході її проведення формується екологічна орієнтація ліцеїстів, поповнюються знання про взаємозв’язок людини з природою, розвивається вміння вивчати й оцінювати стан місцевих екосистем

Агробіостанція виступає як осередок науково-дослідної, еколого-освітньої та рекреаційної діяльності навчального закладу. Розміщена вона в північно-східній частині міста Чернігова, в урочищі "Ялівщина". Урочище – це мальовнича територія, багата своїм історичним, археологічним минулим, вражає розмаїттям рослинного і тваринного світу. У "Ялівщині" виявлено поселення епохи бронзи (ІІ тис. до н.е.), раннього заліза (VII-IV ст. до н.е.), київського типу (III-V ст.), а також волинсько-київське (VIII-IX ст.) та давньоруське (IX-XIII ст.).

Важливе значення має агробіостанція для проведення навчальних та еколого-краєзнавчих практик учнів ліцею та студентів університету. При спілкуванні з живою природою учні пізнають зв'язки між різними організмами, мають уявлення про складність і вразливість природних процесів. В учнів розвивається пізнавальний інтерес, виробляється бережне ставлення до природи, без чого неможлива її охорона, формуються в подальшому елементи екологічної культури і виховання, пробуджується в них почуття до прекрасного, розвитку поняття краси та гармонії життя і природи, формування гуманного ставлення до всіх живих організмів.

Отже, основною метою еколого-краєзнавчих практик є "виховування зацікавлених дослідників, які що вміють любити природу й берегти все живе..." (Софія Русова).

Агробіостанція у складі з кабінетом біології є учбово–матеріальною базою для викладання загальної біології і застосовується для проведення уроків та позакласних занять. Виконання науково-дослідницької роботи учнями та студентами, закладання дослідів для робіт малої академії наук (МАН); проведення дослідів по вирощуванню корисної продукції (овочевих культур, розсади квіткових культур, деревних рослин – покритонасінних і голонасінних); для заготівлі матеріалу, який використовується на лабораторних і практичних роботах із загальної біології; для проведення еколого-краєзнавчих практик.

Проводячи роботу на агробіостанції, учитель біології реалізує освітні, розвиваючі і виховні завдання:

- розвиток пізнавального інтересу в учнів до вивчення життя рослин, тварин;

- закріплення та розвиток теоретичних знань з біології;

- проведення науково-дослідницької роботи;

- оволодіння практичними знаннями;

- виховання в учнів любові до природи, прекрасного, усього живого та вміння бачити й відчувати прекрасне.

Колекційний фонд агробіостанції налічує деревних (227 видів) та трав’янистих (понад 600 видів) рослин. В майбутньому планується на цій території відновлення Чернігівського обласного ботанічного саду (існував з 1946–1963 рр.). На території агробіостанції поєднується навчальна діяльність та наукові дослідження з біоекології, з інтродукції і введення в культуру рідкісних, екзотичних та інших корисних рослин.

Агробіостанція складається з ІІІ зон і VI відділів. Навчальна зона має наступні відділи, зокрема: сільськогосподарських культур з колекцією польових та овочевих культур та ділянками плодового саду; ділянка біодинамічного землеробства як система вирощування екологічно чистої продукції; фізіології і екології рослин з ділянками для вегетативного розмноження та відповідними колекціями видів різних екологічних груп; ознайомчої систематики з окремими колекціями аборигенної та інтродукованої флори; екологічною стежкою з напрямками методичної діяльності в галузі екологічної освіти та виховання.

Наукова зона має наступні ділянки: дендрологічний відділ з арборетумом; колекції окремих груп рослин (спірей, сукулентів і ксерофітів, магнолій, хост, цибулинних і бульбоцибулинних, бузків, нових і перспективних видів); розсадник з вегетативними і насіннєвими та ділянками підрощування.

Експозиційно-показова зона має наступні ділянки: ландшафтного дизайну, альпійська гірка, вздовж доріжок рабатки, ландшафтні композиції в арборетумі; корисних рослин (лікарських, медоносних, квітково-декоративних).

У ліцеї існує традиція, що кожного року випускники висаджують на території агробіостанції рослини, при цьому вони залишають часточку свого серця в райському куточку, який створюють своїми руками, щоб повертатися знову і знову в ліцейну родину.

Актуальною і важливою є проблема збереження різноманіття флори, зокрема природних і інтродукованих видів деревних рослин, що знаходяться під загрозою зникнення в результаті впливу антропогенних факторів. А тому збереження генофонду рідкісних видів набуває важливого значення як у системі природних територій і як спосіб їх колекціонування і відтворення шляхом їх уведення в культуру або інтродукції в умовах наукових установ відповідного профілю в ex situ колекціях.

Для збереження раритетних та цінних видів на території агробіостанції в новоствореному арборетумі культивуються рідкісні та зникаючі види. У умовах ex situ колекцій важлива роль належить не тільки культивуванню, але і відтворенню видів деревних рослин шляхом насіннєвого та вегетативного розмноження. Вирощування нових, екзотичних видів деревних рослин для подальшого висаджування на природні території, зокрема в урочищі "Ялівщина".

З метою підвищення наукового потенціалу, освітньо-естетичної цінності території агробіостанції було створено арборетум. Під час Весняної толоки – 2009 р. викладачами та учнями природничого профілю було висаджено 89 видів, 33 культивари деревних рослин. Сучасна колекція арборетуму (2011 р.) налічує 93 види та 35 культиварів.

Основним завданням арборетуму було створення колекції інтродукованих деревних рослин для подальшого їх вивчення і використання у навчально-виховному та науковому напрямках. Створений арборетум, має в першу чергу науково-дослідницьке значення і розв’язує задачі інтродукції деревних рослин в межах Чернігова, відбір найбільш перспективних видів та культиварів для використання в озелененні міського середовища

При формуванні видового складу дендрофлори перевага надавалася високодекоративним, в тому числі рідкісним видам та таким, які потребують охорони. В експозиції арборетуму вирощуються види, які включені до Червоної книги України – клокичка периста, бузок угорський, тис ягідний.

Деревні рослини були привезені з провідних наукових ботанічних установ України, зокрема Національного ботанічного саду імені М. Г. Гришка НАН України, Ботанічного саду імені акад. О. В. Фоміна КНУ імені Тараса Шевченка, Сирецького дендропарку, дендропарку "Тростянець", ряду садівничих фірм міста Чернігова.

Створений арборетум підвищить показники інтродукованої фітобіоти урочища "Ялівщина" (з 1946 – 1963 рр. функціонував Чернігівський обласний ботанічний сад), сприятиме проведенню наукових досліджень та навчально-виховної діяльності (навчальних практик студентів, учнів, вчителів, екологічних таборів) та підвищить рекреаційний потенціал даної місцевості.

Квітково-декоративний відділ складається з однорічних та багаторічних рослин. Однорічні рослини розміщені в клумбах і рабатках, які висаджуються учнями ліцею кожного року на навчально-виробничій практиці з біології. Тут зростають різні сорти айстр, агератум Хоустона, аліссум приморський, гвоздика китайська, диморфотека виїмчаста, жоржина периста, капуста декоративна, нагідки лікарські, ротики садові, петунія великоквіткова, петунія багатоквіткова, соняшник декоративний, чорнобривці відхилені, чорнобривці прямостоячі, шавлія блискуча та інші красивоквітучі однорічні рослини.

Ділянка з багаторічними рослинами має такі роди, як рудбекія, півонія, лілейник, півники, примула, флокса, фізостегія, барвінок, лілія, конвалія, хризантема та інші.

Ділянка «Сад троянд», на ній зростають троянди – гарні, запашні квіти, які посадили випускники ліцею у 2007 році. Ця ділянка плавно зливається зі ще більшою, на якій ростуть виткі та чайно-гібридні троянди по обидві сторони. А по краям ніби огорожею вишикувалися запашні кущі бузку звичайного різних сортів, які висаджені в 2006 році.

Славнозвісна частинка Альп – альпійська гірка. Гірка влаштована на сонячному й захищеному від вітрів місці. Вона має кілька сторін огляду і при цьому кожна з них виглядає по-різному. Особливо привабливо те, що вона плавно переходить у прилягаючий до неї квітник з півників германських, а поруч з нею розміщена штучна водойма, яка ще більше вдосконалює її. Видовий склад альпійської гірки, який складається з таких видів, як: чебрець повзучий, гвоздика-трав’янка, куничник наземний, хоста ланцетолиста, молодило руське, живучка повзуча, жовтець їдкий 'Махровий', цибуля- шніт, шавлія лікарська та різні види очитків.

«Аптечний город» або ділянка лікарських рослин. На цій території зростають такі види: меліса лікарська, барвінок малий, звіробій звичайний, календула лікарська, наперстянка пурпурова, пижмо звичайна та інші. Кожного року ця ділянка поповнюється новими видами, які використовуються під час еколого-краєзнавчої практики для приготування фіточаїв.

Плодово-ягідний відділ. На цій ділянці восени достигають соковиті грона винограду сортів Лідія, Ізабелла. Поруч зростають кущі смородини чорної та малини різних видів та сортів.

Восени 2008 року були висаджені дерева плодового саду учнями ліцею. Тут посаджені багато дерев та кущів, таких як яблуня домашня, груша звичайна різних сортів, вишня пташина (черешня), слива розлога (алича) та хеномелес японський або айва.

Є на агробіостанції «Сунична галявина». Нові технології вирощування вимагають закладання нових насаджень з оздоровленим посадковим матеріалом, вирощеним in vitro, тому у 2009 році було розпочато закладання нової ділянки з різними сортами суниці використовуючи ефективні методи. В результаті дослідження з’ясовано, що краще суницю висаджувати на весні або в кінці літа. Найкраще проводити літню посадку – у липні та у першій половині серпня. Суниця посаджена в кінці серпня – середині вересня непогано вкорінюється, але гірше плодоносить порівнюючи з посадженою раніше. Більш пізні посадки гірше вкорінюються, підмерзають взимку, погано плодоносять. Ранньовесняні строки посадки кращі, ніж пізньої осені.

З метою прискорення достигання ягід суниці використовують різні технології. Одну з яких ми успішно використовуємо – вирощування врожаю на грядах під поліетиленовою плівкою або агроволокном, якою накривають гряди в середині березня. Між рослинами і плівкою лишають повітряній простір (0,3–0,5 м) при допомозі дерев'яних підпорок або дугоподібного каркасу з товстого дроту. Гряду шириною 1,0–1,2 м готують завчасно у серпні місяці, куди висаджують впоперек гряди загущено (0,3 х 0,1 м) добре розвинену розсаду та створюють умови для росту рослин. На зиму їх прикривають дрібною соломою, сосновими голками, сухим картоплинням та інші. В період весняного росту, цвітіння та плодоношення стежать за вологістю ґрунту і повітря. При необхідності проводять поливи та розпушування ґрунту, знищують бур'яни, провітрюють. В теплі сонячні дні плівку піднімають, що дає можливість в період цвітіння відвідувати квіти бджолами і покращувати їх запилення.

Відділ овочевих культур – сільськогосподарська ділянка, на якій висаджують такі овочі: помідори, огірки, морква, перець, капуста, цибуля, кукурудза.

Ділянка біодинамічного землеробства була закладена під час навчально-виробничої практики у 2008 році учнями ліцею. Вона передбачає введення екологічного землеробства без використання мінеральних добрив та хімічних засобів захисту, без перегортання ґрунту з використанням поверхневої солом’яної подушки.

Стан наших ґрунтів вимагає невідкладних науково-обґрунтованих заходів, спрямованих на підвищення їх родючості та отримання екологічно-чистих продуктів харчування. Найважливішим заходом збереження ґрунтів є правильне формування культурного агроландшафту. Органічні методи введення господарства базуються на застосуванні виключно природних компонентів, біодинаміка більш глибоко використовує принципи природного балансу в аграрному виробництві та допомагає раціонально і максимально ефективно відновлювати природні компоненти основного активу – ґрунту.

При закладанні досліду було використано біодинамічний препарат – солому пшениці м’якої, її шар – до 15 см, а потім з часом він ущільнюється до 5–7 см. Під час росту рослин не застосовуються мінеральні добрива.

Під час роботи на ділянці біодинамічного землеробства використовується плозкорізний обробіток ґрунту, що дозволяє зменшити фізичні навантаження при роботі. Перехід на мінімальний обробіток ґрунту без обертання пласту на одну третину підвищує коефіцієнти гуміфікації перегною, соломи та інших післяжнивних решток.

Біодинамічне землеробство є пріоритетним і його використовують для відтворення родючості ґрунту органічних добрив з внесенням органіки (перегній), обробкою насіння біопрепаратом (сік алое деревовидного), застосуванням біологічних препаратів для захисту рослин за критерієм еколого-економічного порогу наявності шкідливих організмів.

Технологія біодинамічного землеробства виступає як "екодружня технологія" щодо навколишнього середовища, зокрема ґрунтового середовища та одержаної екологічно чистої продукції. Біодинамічне землеробство є досить вдалою технологією, яку доречно використовувати на малих площах для відновлення родючості ґрунту.

Природна ділянка – на цій території проводяться спостереження за відновленням (самосівом) деревних рослин: сосни звичайної, берези бородавчастої, робінії звичайної та інших.

На території агробіостанції росте багатовікова сосна звичайна (більше 100 років). Науковцями (Карпенко Ю.О., Потоцькою С.О.) було підготовано наукове обґрунтування, щодо надання статусу ботанічної пам’ятки природи місцевого значення (Сосни Ялоцького), яке передано до Державного управління екології та охорони навколишнього середовища в Чернігівській області і воно прийнято до впровадження.

На території агробіостанції в урочищі "Ялівщина" 22 липня 2011 року проходила VI міжнародна зустріч EURENSSA 2011 Європейської екологічної асоціації студентів. В роботі екологічного табору взяли участь представники Європейської екологічної асоціації зі Швеції, Польщі, Мексики, Угорщини, Німеччини, України, Росії, Казахстану, Латвії, Сербії, Туреччини та Чехії.

З метою формування екологічної культури, виховання відповідальності за навколишнє середовище та естетичних навичок учні Чернігівського обласного педагогічного ліцею кожного року приймають участь у природоохоронних акціях та конкурсах:

• Всеукраїнська акція школярів та учнівської молоді "Посади сад";

• Всеукраїнський конкурс "Парки – легені міст і сіл";

• Всеукраїнська акція "Майбутнє лісу в твоїх руках;

• Всеукраїнська акція "Зелений паросток майбутнього";

• Всеукраїнський конкурс школярів та учнівської молоді "Вчимося за повідувати;

• В рамках Всеукраїнського конкурсу школярів та учнівської молоді "Мій рідний край – моя Земля" управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації, станція юних натуралістів спільно з кафедрою екології та охорони природи Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка та Президією обласної ради Українського товариства охорони природи проводять обласний огляд–конкурс на краще внутрішнє та зовнішнє озеленення загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів.

• Акція "Збережи первоцвіти";

• Всеукраїнський конкурс: "Турбота юних тобі – Україно";

• "Національне дерево України";

• "До чистих джерел";

• Натуралістичні заходи – "Свята квітів", "Свята врожаю", "Новорічна композиція – замість ялинки".

Неможливо зберегти красу природи, не вивчивши її самої. Любити – це, насамперед, знати. "Краще один раз побачити, ніж сто почути", – справедливо відмічає прислів’я. Можна його перефразувати: "Краще один раз опинитися віч-на-віч з природою, ніж вивчати підручник з біології, екології, не виходячи за шкільні стіни". Любити природу – означає вивчати її, спостерігати, аналізувати, берегти.

На думку фахівців, “Ялівщина” потребує певної реконструкції, а саме підсаджування нових екзотичних дерев, відновлення експозицій, галявин, охорони від горе-любителів новорічних сосен і ялинок, регламентації кількості відпочиваючих, заборона проїзду транспорту через “Ялівщину”. Для вирішення вищенаведених проблем необхідним є залучення ресурсів Чернігівської міської влади, підприємства “Зеленбуд”, Чернігівської міської екологічної інспекції та зацікавленої міської громади.

На території Ялівщини (з 1982р.) знаходиться агробіологічна станція Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка та обласного педагогічного ліцею (площа 2,6га), на якій зібрано колекція деревних, чагарникових і трав’янистих рослин природної та інтродукованої флори, яка нараховує понад 1000 видів, підвидів і форм.

На цьому і закінчується славна і боляча історія Чернігівського ботанічного саду. А чи закінчується?

В 2005 році громадською радою при Держуправлінні екології та природних ресурсів в Чернігівській області було визначено, що найбільш раціональним шляхом збереження Ялівщини залишається надання їй статусу природно-заповідного об’єкту в статусі регіонального ландшафтного парку (РЛП). РЛП введені Законом України „Про природно заповідний фонд України” в 1992 році і є природоохоронними рекреаційними установами місцевого, або регіонального значення. Мета РЛП – збереження в природному стані типових, або унікальних природних комплексів та об’єктів, забезпечення умов для організованого відпочинку та екологічної просвіти населення. РЛП задумані як екологічне та біоенергетичне ядро території, центр збереження біорізноманіття, унікальних комплексів, що знаходяться у природному чи напівприродному стані. РЛП дає змогу для взаємоузгодження громадських, державних та приватних інтересів, всебічного врахування особливостей даної місцевості, перспектив соціального розвитку території.

Створення нормативно-правової бази рекреаційної діяльності дасть можливість надавати рекреаційні послуги населенню, розвивати екологічний, зелений, історичний туризм, відновити окермі ботанічні ділянки ботансаду в межах заказної зони, а на території тепличного комплексу відтворити колекції, створити умови для розмноження і відтворення деревних рослин.. Це корінним чином поліпшить санітарний стан Ялівщини та вирішить проблему очищення, а, головне, збереження її від сміття та деградації ландшафтів та рослинних угрупувань. Фахівцями були підготовлені та зібрані всі необхідні документи відповідно до чинного законодавства. В лютому 2007р. ПЕК з проблем Ялівщини звернулось з клопотанням до відповідних органів у відповідності до чинного законодавства про надання Ялівщині статусу РЛП. Більш того, знов ж таки фахівцями, було зроблено зонування майбутнього РЛП на території Ялівщини та опис функціонування зон.

З лютого 2007 року ініціативна група громадян, природоохоронців і науковців міста Чернігова знову підняли питання збереження території Ялівщини, повернення їй природоохоронного статусу в форматі регіонального ландшафтного парку та відновлення окремих територій ботанічного саду у складі агробіостанції.

Р ОЗДІЛ 2