4.Поняття судової інстанції. Загальна характеристика 1, апеляційної та касаційної інстанцій.

Судова інстанція – це вид судової діяльності, властивий певній ланці у системі судів. Інстанція є передусім поняттям судочинства, оскільки визначається процесуальним законом. Воно характеризує судові функції того чи іншого суду:

• – розгляд справи по суті;

• – перегляд судового рішення, що не набрало законної сили, в апеляційному порядку;

• – перегляд судового рішення, що набрало законної сили, у касаційному порядку.

Відповідно, виділяють три інстанції – першу, апеляційну та касаційну. Кожен суд, як правило, здійснює одну судову функцію, тобто є судом однієї інстанції. Так, місцеві суди є судами першої інстанції, апеляційні суди – апеляційної інстанції, Верховний суд – касаційної інстанції. Але є винятки: апеляційні адміністративні суди у деяких категоріях адміністративних справ є судами першої інстанції, а Вищий адміністративний суд України у певних категоріях адміністративних справ може виступати першою і останньою інстанцією, а також апеляційною і останньою інстанцією.

В Україні є три судові інстанції: перша, апеляційна та касаційна. Будь-яка судова справа має пройти розгляд принаймні у суді першої інстанції. У разі незгоди з його рішенням можна скористатися гарантованим Конституцією України (ст. 129) правом на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, крім випадків, встановлених законом.

Закон обмежує оскарження проміжних ухвал суду, щоб воно не використовувалося для затягування розгляду справи. У деяких категоріях справ (наприклад у справах про адміністративні правопорушення) допускається лише апеляційне оскарження судового рішення. А у виняткових випадках розгляд справ взагалі є одноінстанційним і рішення суду першої інстанції є остаточним і його не можна оскаржити.

Зазвичай, скаргу на судове рішення до суду вищої інстанції може бути подано за умови проходження попередньої інстанції. Тобто касаційну скаргу можна подати лише за умови попереднього перегляду справи в апеляційному порядку. Адже, якщо спір може бути вирішено судом нижчого рівня, то недоцільно подавати його на розгляд суду вищого рівня, оскільки це б створювало зайве навантаження на більш кваліфікованих суддів і відволікало їх від вирішення значно складніших питань. Крім того, засоби захисту вищого рівня мають застосовуватися за умови вичерпання інших, більш доступних, засобів.

Вирішення питання про прийняття апеляційної чи касаційної скарги належить до повноважень, відповідно, суду апеляційної чи касаційної інстанції, а не суду, що ухвалив оскаржуване судове рішення. Роль останнього зводиться лише до пересилання справи до суду вищої інстанції.

Суд, що здійснює функції першої інстанції, відповідає за розгляд справи по суті в повному обсязі з дослідженням доказів та ухваленням судового рішення. Жодна судова справа, передана на розгляд суду, не може оминути розгляду в першій інстанції. Відповідно до принципу диспозитивності розгляд справи ініціюється ззовні (не судом), – як правило, однією зі сторін правового спору. Судовий розгляд справи відбувається у судовому засіданні з викликом сторін та інших учасників процесу. Саме тут сторони представляють свої позиції у справі і доказами та правовими аргументами намагаються переконати суд у необхідності ухвалення сприятливого для кожної з них рішення. Змагальність між сторонами сприяє об'єктивному та всебічному розгляду справи.

Судове рішення першої інстанції у визначений законом строк може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції. Якщо протягом цього строку його не оскаржили, то воно набирає законної сили і може бути звернуто до примусового виконання через органи державної виконавчої служби.

Завданням апеляційного провадження є перегляд за апеляційною скаргою судового рішення першої інстанції на предмет правильності встановлення судом обставин і/або застосування норм права. Таким чином, суд, що здійснює функції апеляційної інстанції, відповідає за перегляд рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, на предмет обґрунтованості (з можливістю дослідити докази та встановити нові обставини у справі) і законності. Таким чином, суд апеляційної інстанції покликаний забезпечити виправлення помилок суду першої інстанції як у питаннях факту (правильність оцінки доказів і встановлення обставин), так і в питаннях права (правильність застосування матеріального і процесуального права).

Апеляційний перегляд здійснюється, як правило, у межах апеляційної скарги. Зазвичай неприбуття у судове засідання заінтересованих учасників судового процесу, якщо вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не є перешкодою для проведення судового засідання. Апеляційний розгляд завжди проводить колегія суддів.

У разі безпідставності апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відмовляє у її задоволенні і залишає рішення першої інстанції без змін. Після цього рішення першої інстанції набирає законної сили. Якщо суд апеляційної інстанції встановив незаконність або необгрунтованість рішення першої інстанції, він змінює його або скасовує і ухвалює нове. У виняткових випадках, визначених законом, скасувавши рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції може направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути в установлений законом строк оскаржено у касаційному порядку.

Касаційна інстанція. Суд, що здійснює функції касаційної інстанції, відповідає за перегляд судових рішень апеляційної або першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили, на предмет законності. Касаційна інстанція обставин у справі не встановлює і доказів не досліджує. Таким чином, об'єктом перегляду в касаційній інстанції можуть бути виключно питання права (правильність застосування матеріального і процесуального права).

утворення в системі судоустрою нових вищих спеціалізованих судів: Вищого суду з питань інтелектуальної власності та Вищого антикорупційного суду, які будуть діяти як суди першої інстанції з розгляду визначених законом категорій справ. утворення нового Верховного Суду шляхом ліквідації Верховного Суду України, який розглядатиме справи як суд касаційної інстанції, а у випадках передбачених процесуальним законодавством – як суд першої та апеляційної інстанції.