1. Поняття судової системи та системи судів.

Судо́ва система — сукупність судових органів певної держави, організована національним правом з урахуванням територіальності та, як правило, спеціалізації. Судова система в особі її посадових осіб (суддів) — єдиний і повноважний носій судової влади.

Судова система — частина державного апарату, але повинна володіти високим ступенем незалежності від інших державних органів. Вона виступає арбітром у спорах про право і основним важелем системи стримувань і противаг у державній владі.

Побудова судової системи (тобто судоустрій) у різних країнах залежить від конкретних умов історичного розвитку судочинства, розміру самої країни, особливостей правової системи. Проте, завжди і всюди основна задача судової системи — безпосереднє здійснення правосуддя.

Судові системи розвинених країн часто передбачають розподіл судів на загальні та спеціалізовані — в залежності від характеру справ та особи обвинуваченого. Також, нормальним вважається наявність хоча б трьох інстанцій для перегляду справ і забезпечення ефективного оскарження рішень. Очолює систему головний суд країни — як правило, Верховний суд.

Серед сучасних світових судових систем можна виділити три найбільш поширені типи: романську, германську та англійську. Романському типу судової системи притаманні такі риси: наявність відокремленої адміністративної юстиції; дуалізм судової влади; внутрішня спеціалізація судів загальної юрисдикції з розгляду цивільних і кримінальних справ; нечітке розмежування юрисдикцій між загальними та спеціалізованими судами; існування квазісудових установ з розгляду певної категорії спорів. Германському типу притаманні: судовий варіант адміністративної юстиції; рівні судової системи; множинність самостійних судових підсистем; наявність судів загальної юрисдикції першої інстанції, які не поділяються на кримінальні та цивільні; чітко визначена юрисдикція всіх судів; відсутність квазісудових установ. Англійський тип судової системи характеризується таким: унітарність судової влади; особливий статус суду; можливість звернення до вищих судів лише з питань застосування права; адміністративно-судовий та квазісудовий варіанти адміністративної юстиції; структура судів загальної юрисдикції визначається за категоріями кримінальних і цивільних справ та особливостями процесу; відсутність ювенальних та адміністративних судів; значна кількість квазісудів.

Будь-яка судова система може бути охарактеризована за такими ознаками: цілеспрямованість, структурованість, автономність, стабільність.

2. Характеристика сучасної системи судів загальної юрисдикції

Систему судів в Україні складають визначені відповідно до Конституції та законів України судові органи (суди), на які згідно з принципом поділу влади, покладено функцію здійснення правосуддя.

Організація системи судів в Україні характеризується розподілом юрисдикцій. Юрисдикцією в контексті судової влади є компетенція, якою наділені лише суди щодо розгляду справ та ухвалення у них обов'язкових рішень, що є остаточними в рамках національної правової системи і не можуть бути переглянуті у позасудовому порядку.

Суди загальної юрисдикції вирішують:

• – цивільні справи – справи приватноправового характеру за участю фізичної особи;

• – кримінальні справи – справи про кримінальні правопорушення;

• – господарські справи – приватноправові спори між суб'єктами господарювання, а також корпоративні спори і справи про банкрутство;

• – адміністративні справи – публічно-правові спори з органами влади (переважно це оскарження владних рішень, дій чи бездіяльності адміністративних органів фізичними або юридичними особами).

Відповідно до ст. 124 Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

КУ Стаття 125. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Стаття 17. Система судоустрою

1. Судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

2. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.

3. Систему судоустрою складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) Верховний Суд.

Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

4. Єдність системи судоустрою забезпечується:

1) єдиними засадами організації та діяльності судів;

2) єдиним статусом суддів;

3) обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

4) єдністю судової практики;

5) обов’язковістю виконання на території України судових рішень;

6) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

7) фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

8) вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Стаття 19. Порядок утворення і ліквідації суду

1. Суд утворюється і ліквідовується законом.

2. Проект закону про утворення чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

3. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності.

4. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.

5. Утворення суду може відбуватися шляхом створення нового суду або реорганізації (злиття, поділу) судів.

6. Кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за погодженням з Вищою радою правосуддя з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів.

7. Максимальна кількість суддів Верховного Суду встановлюється цим Законом.

8. Суд є юридичною особою, якщо інше не визначено законом.

замість чинних 663 районних, міськрайонних, районних у містах судів планується утворити 266 окружних судів. Це дуже нелегкий процес, адже реорганізація цієї ланки судової системи потребує суттєвих бюджетних витрат, може призвести до виникнення проблеми дотримання процесуальних строків та ін. Відтак, успішна реалізація цього напряму реформи потребує належної інформаційної політики у суспільстві, наявності процесуального механізму, налагодження внутрішньої і зовнішньої міжсудової взаємодії.

3. Поняття судової ланки. Загальна характеристика ланок системи судів загальної юрисдикції.

Судова ланка у системі судів загальної юрисдикції – це сукупність однотипних судів (зазвичай, рівнозначних територіальним утворенням), що наділені однорідними повноваженнями.

Судова ланка – це передусім поняття судоустрою. Ним визначається місце (рівень) конкретного суду в системі судів загальної юрисдикції у зв'язку з його діяльністю на певній території. Судову ланку характеризує не лише територіальна, а й функціональна ознака. Тобто ланку становлять однотипні суди з однорідними повноваженнями.

При здійсненні правосуддя суди пов'язані між собою системою інстанцій (перша, апеляційна та касаційна інстанції).

Місцеві суди утворено на рівні, найбільш доступному для людей. Апеляційні – на дещо вищому. Вищі спеціалізовані суди і Верховний Суд України діють на всеукраїнському рівні. Таким чином, ланки в системі судів загальної юрисдикції виділено за принципом територіальності.

Відповідно до цих планів, ліквідуються 142 місцевих суди, замість яких створюються 74 окружних, тобто їхня кількість скорочується удвічі. Наприклад, буде ліквідований одіозний Печерський райсуд, в якому через розташування державних органів розглядаються ключові справи. Замість Печерського та Голосіївського райсудів буде створений Центральний окружний суд Києва. Всього в столиці замість десяти районних судів з’явиться шість окружних. завдяки цьому судова система буде чіткіше структурована. Новостворені окружні суди будуть об’єднувати два-три райони, а стандартна кількість суддів в таких судах становитиме 9–12 осіб.