Розділ 5. Концепції розвитку напрямків реорганізації державного бюджету

Організація та забезпечення упорядкованості відносин у суспільстві великою мірою залежать від регулюючих заходів держави. Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціально орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Серед таких заходів особливе місце займає бюджетне управління суспільними відносинами. За допомогою бюджетних важелів держава може впливати на прискорення або сповільнення розвитку окремих процесів життєдіяльності суспільства. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він - невід'ємна частина ринкових відносин і одночасно важливий інструмент реалізації державної політики. Виходячи з цього, важливо добре знати правову природу державного бюджету, особливості його формування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові відносини, що виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами - з іншого - з приводу утворення централізованого фонду коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення життєвого рівня і задоволення інших суспільних потреб. Через бюджет відповідно до Конституції України держава повинна мати можливість зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках економічного і соціального розвитку. Розглядаючи бюджет у системі фінансових планів, слід відзначити, що у ній він посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що за допомогою бюджету як центральної ланки фінансової системи повинно здійснюватись забезпечення всіх розподільних і перерозподільних процесів в Україні.

Останнім часом Верховна Рада України зустрілася із значними труднощами у справі формування і затвердження державного бюджету. Одна з основних вимог бюджетного процесу - вимога своєчасності - у нас порушується вже не один рік. В цих умовах важливу наукову та практичну цінність становлять дослідження в галузі бюджетного процесу.

В умовах розбудови Української держави реалізація специфічних завдань потребує нетрадиційних підходів до розробки бюджетного механізму, який повинен виступати як реальне втілення основ бюджетної політики, відображати спрямованість бюджетних відносин на розв'язання економічних та соціальних завдань на відповідному рівні розвитку держави, а також включати широке коло дієвих важелів, за допомогою яких держава здійснювала б розподільні і перерозподільні процеси. В умовах переходу до ринку ці важелі повинні бути систематизовані в підсистеми бюджетного механізму, котрі включали би в себе: розробку законодавчих та інших нормативних документів, що стосуються бюджету, бюджетного планування, бюджетного регулювання, бюджетного нормування, бюджетного фінансування, внутрібюджетного розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, економічного стимулювання, економічного санкціонування; бюджетну звітність; бюджетний контроль тощо.

Державний бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки. При переході до ринкових відносин державний бюджет не може і не повинен поступитися своєю роллю. Тому необхідною є поступова оптимізація Державного бюджету України. При цьому об'єктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету будь-якої країни є його реальне наповнення, в основі якого - економічне зростання.

У фінансовій літературі закон про бюджет, який кожного року приймається вищим законодавчим органом, розглядається як рушійна сила всього бюджетного процесу, що сприяє виконанню всіх фінансових операцій у межах одного циклу (від складання до звітування про виконання). Бюджетний закон повинен бути "альфою" і "омегою" всіх операцій з оцінки, програмування, складання, погодження, відомчого затвердження, урядового схвалення, парламентського розгляду та узаконення, виконання та контролю бюджетного процесу.

На підставі викладеної характеристики різноманітних рис і особливостей бюджету та інтегруючи їх воєдино, можна дати таке його загальне визначення: бюджет являє собою форму організації фінансових (бюджетних) відносин, які виникають на різних рівнях управління в процесі планомірного утворення, розподілу та організації використання загальнодержавного, республіканського і місцевих централізованих фондів грошових засобів суспільного призначення для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади та місцевого самоврядування, і котрі отримують правове оформлення у вигляді фінансово-планового акта, затверджуваного відповідним представницьким органом державної влади чи місцевого самоврядування на бюджетний період. Таким чином, у даній дефініції підкреслюються основні ознаки бюджету, всебічно розкривається його економічний зміст і правова природа, а саме: його зміст як економічної категорії (сукупність фінансових (бюджетних) відносин), матеріальне уречевлення цих фінансових відносин у вигляді руху вартості (утворення, розподіл і використання загальнодержавного, республіканського і місцевих централізованих грошових фондів) та правова природа (правова форма вираження у вигляді фінансово-планового акта).

Нестійкий характер чинників, які забезпечили позитивні тенденції економічної динаміки в Україні у 2002 році, потреба ефективного продовження ринкового реформування та активізації структурної перебудови без втрати темпів економічного розвитку свідчать про входження України до нового етапу перехідного процесу, який має характеризуватися суттєвою зміною пріоритетів основних напрямів економічної політики.

Здійснення намічених структурних перетворень неможливе без їхнього достатнього забезпечення фінансовими ресурсами, що у свою чергу неможливе без радикального підвищення доходів бюджету. Альтернативні шляхи фінансування реформ довели свою безперспективність: обсяги кредитів міжнародних фінансових організацій незначні, й до того ж пов'язані з виконанням вимог, які, як правило, гальмують економічний розвиток; приватні інвестиції майже не надходять (їхній сучасний обсяг - близько 500-700 млн. дол. щорічно - неспівставний з розрахунковою потребою - 40 млрд. дол., а створення умов для їх залучення пов'язане з реалізацією заходів, спрямованих на розширення внутрішнього платоспроможного попиту, неможливих в межах сучасної економічної політики). Залучення приватних позичкових коштів вимагає все більших обсягів залучення фінансових ресурсів, потрібних для обслуговування державного внутрішнього і зовнішнього боргу.

Вищезазначене диктує необхідність принципової зміни орієнтирів фінансової політики в Україні, і насамперед - бюджетної політики як однієї з її найголовніших складових. Політика пристосування бюджету під об'єми виробництва і доходів, що знижуються, безперспективна. Подальше скорочення бюджетних витрат означає згортання соціальної сфери, обвальне зростання безробіття, удар по сукупному попиту, що неминуче спричинить подальший спад виробництва. Існує оптимум розміру бюджету, що визначає його ефективність як макроекономічного регулятора. Для трансформації пожвавлення в стійке економічне зростання необхідний імпульс підвищення попиту. Такий імпульс неможливий без збільшення кількості грошових ресурсів, тобто без використання відповідних бюджетних механізмів.

Головне завдання бюджетної політики - сприяти динамічному економічному розвитку країни за допомогою раціонального управління державними доходами, у тому числі - оптимізації збору податків, а також державними видатками. З метою підвищення ефективності бюджетної політики бюджетна система України повинна будуватися з урахуванням принципів стабільності, економічної обґрунтованості, достовірності, соціальної справедливості (неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами), збалансованості, фінансової єдності, адміністративної самостійності, рівнозначності видатків, повноти, прозорості.

Стратегічними напрямами сучасної бюджетної політики мають стати:

• забезпечення повного і своєчасного виконання фінансових зобов'язань держави на всіх рівнях влади;

• усунення дестимулюючих елементів і посилення стимулюючих функцій бюджетної політики, насамперед в напрямах реформування податкової системи і політики бюджетних видатків;

• значне зменшення боргового навантаження на економіку;

• забезпечення стратегічної спрямованості бюджетної політики;

• розмежування у бюджетах усіх рівнів поточних видатків і видатків на розвиток, визначення джерел, за рахунок яких мають формуватися видатки на розвиток.

При цьому найважливішими критеріями формування та виконання державного і місцевих бюджетів відповідно до вимог економічної безпеки країни повинні стати:

• відповідність бюджетної політики національним інтересам;

• забезпечення суверенітету держави у здійсненні національної бюджетної політики;

• зміцнення держави на основі забезпечення фінансовими ресурсами можливостей реалізації її функцій у здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики;

• реальність цілей бюджетної політики та створення умов для їх досягнення;

• забезпечення цілісності і єдності бюджетної системи як фінансової основи і передумови цілісності та єдності Української держави;

• здатність бюджетної системи забезпечити єдність економічного простору країни, фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської та податкової систем;

• узгодженість у бюджетному процесі річних і стратегічних завдань державної політики економічного розвитку.