Тема 7. Державне управління на регіональному рівні

1. Державна регіональна політика: поняття, цілі і завдання

2. Суб’єкти і об’єкти державного управління розвитком регіонів

3. Вільні (спеціальні) економічні зони: поняття і класифікація

4. Методи державного управління розвитком регіонів

Регіон - це територія, якій властива спільність природних, соціально-економічних,   національно-культурних   та   інших умов.

Основою класифікації регіонів найчастіше є такі критерії

1. Рівень економічного розвитку (слабкий, середній, високий). Цей показник відносний і визначається в процесі по­рівняння показників економічного розвитку (ВВП на душу населення, показники зайнятості населення, показники ефек­тивності виробництва) з аналогічними показниками націона­льного виробництва в цілому.

1. Темпи економічного розвитку (депресивний, стагнуючий, прогресивний). Визначається залежно від того, чи є по­казники економічного росту від'ємними, додатними, чи таки­ми, що дорівнюють нулю.

З.Тип територіальної структури (вузловий, однорідний). Вузловим називають регіон, регіоноутворюючі ознаки якого спадають від центру до периферії. Однорідним називають ре­гіон, регіоноутворюючі ознаки якого в різних точках регіону відрізняються слабко.

1. Коефіцієнт густоти населення. Розраховується як від­ношення кількості населення до площі регіону.

2. Демографічні показники. До них відносяться тривалість життя, коефіцієнти смертності, народжуваності, віково-статева структура населення тощо.

3. Характер і коефіцієнт промислової спеціалізації. Дослі­джується галузева структура виробництва регіону. Розрахову­ється частка кожної галузі в регіональному виробництві, а та­кож частка регіонального виробництва певної галузі в націо­нальному виробництві.

Державне управління регіонами (або пряме державне управління на місцях) - це управлінська діяльність в АТО, яка здійснюється через адміністрацію, призначену централь­ними або іншими вищими органами влади.

Структура органів регіонального управління

Центральні органи виконавчої влади (практично всі без ви­нятку) формують систему своїх регіональних агентів. Деякі з них "зібрані під дахом" МДА. Вони одночасно є і структурни­ми підрозділами МДА (її управління, відділи), і регіональни­ми представництвами центральної влади. Відповідно до цього, ці структури є структурами подвійного підпорядкування. їх примірний перелік затверджується відповідною постановою КМУ. Так, постановою КМУ від 22.07.1999 р. Встановлено орієнтовний перелік управлінь, відділів, інших структурних підрозділів Київської державної адміністрації. До них, зокрема, віднесено:

• Головне управління економіки;

• Головне управління промисловості;

• Головне управління майном;

• Головне управління містобудування і архітектури;

• Головне управління соціального захисту;

• Головне управління житлового забезпечення;

• Головне управління освіти;

• Головне управління охорони здоров'я;

• Головне управління культури;

• Головне управління житлового господарства;

• Управління енергетики;

• Управління зовнішніх економічних зв'язків;

• Управління торгівлі та побутового обслуговування населення;

• Фінансове управління;

• Комітет транспорту та зв'язку;

• Управління з питань оборонної та мобілізаційної роботи;

• Управління капітального будівництва;

• Управління з питань підприємництва;

• Управління з питань цінової політики;

• Управління у справах преси і інформації;

• Управління у справах національностей і міграції;

• Управління у справах релігії;

• Управління з питань внутрішньої політики;

  • Управління з питань готельного господарства, туризму та екскурсій;

  • Управління ритуальних послуг;

  • Управління справами;

•    Управління праці і зайнятості населення;

•    Управління з питань охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища;

•   Управління у справах сім'ї та молоді;

•  Управління з питань фізичної культури та спорту;

•  Управління державної ветеринарної медицини;

•  Служба справ неповнолітніх;

•  Управління питань надзвичайних ситуацій;

•  Штаб цивільної оборони;

• Управління в справах захисту населення від наслідків ава­рії на ЧАЕС;

• Валютно-експертне управління;

• Відділ з питань охорони праці:

• Інспекція державного технічного нагляду;

• Державний архів.

 

Деякі державні органи утворюють свої окремі регіональні представництва. їх взаємодія з МДА будується на основі спів­праці. До таких органів, зокрема, можна віднести Національ­нийбанк України, Службу безпеки України, Державну подат­кову адміністрацію, Контрольно-ревізійне управління, Мініс­терство внутрішніх справ, Міністерство оборони тощо.

Класифікація спеціальних економічних зон.

У міжнародній практиці нараховується понад три десятки різновидностей вільних економічних зон. При всій цій різно­манітності йдеться по суті про одне й те саме явище - ство­рення господарських анклавів, які мають безмитний або піль­говий режим ввезення або вивезення товарів, певну відособле­ність у торговельному й валютно-фінансовому відношенні від решти території приймаючої країни.

Класифікація типів СЕЗ наведена в табл.

Таблиця

Типи СЕЗ та їх основні характеристики

Тип СЕЗ	Мета	Характеристика	Приклади
Вільні митні (податкові зони). (Duty/tax free areas. Free parts)	Зростаннявантажообігу і залучення необхідних товарів	Звільнення від митних податків, податків наімпортний товар і непрямих податків на товари, що не порушують кордони митної території країни	Вільний порт Гамбург
Продаж, вільний від митних податків. (Duty/tax free areas)	Збільшеннятоварообігу країни і, певною мірою, зростання вітчизняного виробництва.	Відміна тарифів і непрямих податків для осіб, які мешкають за кордоном або виїжджають за кордон	Безмитні аеропорти у міжнародних аеропортах, наприклад, Шеннон
Зони вільноїбанківської діяльності. (Free Banking zones)	Підвищення Конкуренто-спроможності вітчизняних банків	Відміна вимог щодо мінімальних банківських резервів, регулювання норм процента тощо. Тепер застосовується тільки по відношенню до зарубіжних клієнтів	Банки, які діють на Валютних євроринках, Наприклад у Люксембурзі, Лондоні
Зони   ві­льної    стра­хової  діяльності.  (Free insurance zones)	Підви­щення конкурентоздат-ності вітчизня­них   стра­хових компаній	Відміна  обме­жувального стра­хового     регулю­вання, яке діє в даній країні. Те­пер застосовуєть­ся тільки по від­ношенню до зару­біжних клієнтів	Ллойди в   Лондоні. Зона   віль­ної страхо­вої діяльно­сті в Нью-Йорку.
Зони   ві­льної торгів­лі.        (Free trade zones)	Збіль­шення то­варообігу країни і, в певною мі­рою, зрос­тання  віт­чизняногоекспортно­го   вироб­ництва	Відміна   тари­фів,  непрямих  і прямих податків; гарантування  мі­німуму     митних формальностей	Шрі-Ланка, Єгипет, Сингапур, Тайвань
Зони екс­портного ви­робництва. (Export proc­essing zones)	Зрос­тання екс­портного потенціа­лу  країни за рахунок розвитку конкурен-тноздат-ності   ви­робництва	Відміна   тари­фів,  непрямих  і прямих податків, гарантування  мі­німуму     митних формальностей; експортні пільги	Респуб­ліка Корея, Маврикій, Мексика, Індія
Зони   ві­льного   під­приємництва (Free     eco­nomic  activ­ity zones)	Спри­яння    пе­реходу країни  до ринкової економіки	Відміна   тари­фів, інших обме­жень, які стриму­ють розвиток спі­льного підприєм­ства	Польща, Китай