Тема 5. Державна служба в Україні

 

1. Сутність, види і принципи державної служби

2. Поняття і правовий статус державних службовців

3. Поняття посади і посадової особи

4. Проходження державної служби

 

1. Сутність, види і принципи державної служби

 

Державна служба – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті, щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Принципи державної служби:

-          служіння народу України;

-          демократизм і законність;

-          гуманізму і соціальної справедливості;

-          пріоритету прав людини і громадянина;

-          професіоналізму, компетенції;

-          ініціативності, чесності;

-          відданості справі.

 

Органи, що контролюють державну службу:

• Головне управління державної служби;

• Координаційна рада з питань державної служби.

 

2. Поняття і правовий статус державних службовців

Державні службовці – це особи, які займають посади в державних органах та їх апаратах, щодо практичного виконання завдань, одержання заробітної плати за рахунок держави, і мають відповідні службові повноваження.

Обов’язки державних службовців:

• додержання Конституції України та інших законодавчих актів;

• забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

• недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина;

• безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне, точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб;

• збереження державної таємниці, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби;

• сумлінне виконання обов’язків.

Права державних службовців:

• ü  користуватись правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і Законами України;

• ü  брати участь у розгляді питань і прийнятті рішень в межах своїх повноважень;

• ü  на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

• ü  вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;

• ü  на заробітну плату, залежно від посади, яку він займає, рангу який йому присвоюється, якості, досвіду і стажу роботи;

• ü  на просування по службі з урахуванням кваліфікації і здібностей.

 

3. Поняття посади і посадової особи

Посада — це визначена структурою і штатним розписом пер­винна структурна одиниця державного органу (органу державної влади) та його апарату, підприємства, установи чи організації,на

яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посада обумовлює коло функціональної діяльності працівника та його службовий статус, зокрема такі його аспекти:

• соціальний: горизонтальні та вертикальні відносини;

• організаційний: місце посади в структурі органу;

  • правовий: коло повноважень, функції, права, обов'язки, відповідальність.

Службова особа — особа, яка постійно чи тимчасово здійснює функції представника влади або займає на підприємстві, в установі, організації, незалежно від форм власності, посаду, пов'язану з ви­конанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-госпо­дарських обов'язків, або виконує такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.

Посадова особа — керівники і заступники керівників держав­них органів та їх апарату, інші держані службовці, на яких зако­нами або іншими нормативно-правовими актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Державно-службова посада — це частина організаційної струк­тури державного органу (організації), відокремлена і закріплена в офіційних документах (штатах, схемах посадових окладів тощо), з відповідною частиною компетенції державного органу (організації), яка надається особі — державному службовцю з метою її практичного здійснення.

Службовці — це соціальна група, яка складається з фізичних осіб, що здійснюють на оплачуваних засадах необхідні функції, виконують завдання діючих органів, установ і організацій. Серед службовців виділяють:

• адміністративно-допоміжний персонал;

• функціональний (оперативний, основний) склад органу;

• службових осіб;

• представників влади.

Адміністративно-допоміжний персонал, виконуючи дії матеріально-технічного спрямування, готує умови для здійснення юри­дично значущих дій.

До функціонального складу належать службовці, які особис­то здійснюють функції, на виконання яких і створено орган (ус­танову).

До службових осіб належать службовці державних, недержав­них організацій, місцевого самоврядування, приватного сектору, які своїми діями створюють юридичні акти чи здатні створювати, змінювати, припиняти конкретні юридичні відносини.

Державна служба — це професійна діяльність осіб, які займа­ють посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну пла­ту за рахунок державних коштів.

Державні службовці — це особи, які на професійній основі зай­мають посади в державних органах та їх апараті, наділені відпові­дними службовими повноваженнями для практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату з державних коштів. Отже, державних службовців можна класифікувати на види, враховуючи:

• розподіл державної влади;

• характер державної служби;

• обсяг посадових обов'язків і прав.

Служба в органах місцевого самоврядування — це професій­на, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на ре­алізацію територіальною громадою свого права на місцеве самовря­дування та окремих повноважень органів виконавчої влади, нада­них законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка пра­цює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за раху­нок місцевого бюджету. Дія Закону «Про службу в органах місце­вого самоврядування» не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Правовий статус публічних службовців — це сукупність прав, свобод, обов'язків, обмежень, відповідальності, що встанов­лені законодавством і гарантовані державою.

Види посад у публічній службі доцільно розмежовувати, вра­ховуючи:

• вид діяльності;

  • місце відповідного органу у загальній системі державних органів;

  • спосіб вступу на посаду.

Відповідно до Указу Президента України «Про Стратегію ре­формування системи державної служби в Україні» в органах дер­жавної влади виокремлено такі три типи посад;

• політичні;

• адміністративні;

• патронатні.

Категорії службовців:

перша категорія - посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади;

друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інші прирівняні до них посади;

четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

п'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади

.