4. Стратегія зниження трансакційних витрат

Прагнучи до їх зниження трансакційних витрат, індивіди намагаються діяти за певних правил, додержуватися умов взаємодії друг з одним (насамперед із приводу розподілу, обміну, споживання тощо. буд.).

Одне з найважливіших напрямів стратегії зниження трансакційних витрат є системне нагромадження інформації про потенційних клієнтів, конкурентів, групах стратегічного впливу, яких так можна трактувати як потенційних партнерів у ринковимтрансакциям. Міжнародний досвід пошуку миру і аналізу такої інформації свідчить у тому, що ігнорування цієї функції призводить до значному зростанню трансакційних витрат, а кінцевому підсумку — до банкрутства фірми.

Слід зазначити, що стратегія зниження трансакційних витрат який завжди має бути спрямована на економію безпосередньо витрат з підготовки й висновку самої угоди. Принциповим є забезпечення ефективності цих витрат, тобто одержання прибутку, реально котра виправдовує ці витрати. Головним у стратегії зниження трансакційних витрат запобігання потенційно неефективних витрат за укладання угод.

Іншим необхідним об'єктом вивчення є конкуренти існуючі режими та потенційні. Знати свого конкурента щонайменше важливо, ніж знати про свого клієнта. Як і анкетування клієнта, фірма має проводити анкетування конкурента, вишукуючи його "профіль". Цінність Основних напрямів не в тому, що він повідомляє інформацію про конкурента, а й у тому, що у підставі цього документа можна виробити стратегію поведінки фірми.

Аналогічну інформацію можна було одержати про "контактних аудиторіях", групах стратегічного впливу, постачальників і посередниках. Такі банків даних, постійна їхня уточнення та підтримка в актуальному стані дозволяє істотно скорочувати трансакційні витрати, запобігати висновок невигідних контрактів і угод, і навіть запобігати ведення переговорів із явно негативними результатами.

У розвиненою ринковою економіці мають місце чинники, які знижуватимуть витрати взаємодії суб'єктів. Можна виділити сім основних чинників:

1) Сприятливе "правового поля". Це правова структура, що відповідає наступним вимогам:

• продуманість (з погляду створюваних правової системи стимулів);

• всеосяжність;

• низький рівень корупції та бюрократизації;

• наявність централізованого (державного) механізму забезпечення правопорядку, зокрема механізму дозволу конфліктам та примусу до дотриманню домовленостей;

2)Законопослушность суб'єктів економіки, зокрема – визнання чужих прав власності. Дане якість як знижує витрати контролю та примусу з боку держави, а й дозволяє знизити ризик опортуністичного поведінки контрагентів;

3) Високий рівень довіри у суспільстві. Довіра у світі трансакційних витрат виступає як найважливішого і дуже ефективного компонента, що дозволяє знизити загальний рівень "тертя". На жаль, довіру неможливо штучно відтворити – це продукт тривалої еволюції. Однак держава може прискорити той процес, сприяючи формуванню сприятливого "правовим полем";

4) Макроекономічна і політична стабільність. Цей чинник знижує властивий економічної системі рівень невизначеності, що полегшує довготривале планування знижує ризик інвестицій;

5) Оптимальний податкове навантаження. Надмірний податковим пресом породжує ухиляння від оподаткування і з цим трансакційні витрати;

6) Розвиненість інформаційної інфраструктури економіки. Цей параметр безпосередньо впливає на витрати пошуку

інформації;

7) Неформальні правила, звичаї і започаткував традицію. Іноді традиції, вкорінені у суспільстві, можуть знижувати "тертя" економіки.

Частина світової економіки не має настільки потужним імунітетом стосовно "тертю", неминучими віддзеркалюється в необмеженій кількості й ємності ринків.