38

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

«СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА»

Виконав:

Студент гр. __________

__________________________

(Прізвище, ім’я, по-батькові)

Залікова книжка №____7_______

Перевірив:

__________________________

(Посада, П.І.Б. викладача)

Київ – 2014 р.

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..…...4

1. Класифікація стратегій підприємства……………………………..……...6

2. Фактори впливу на стратегію підприємства……………………………...8

3. Цінова стратегія підприємства……………………………..…………….10

4. Стратегія зниження трансакційних витрат……………..……………….22

Практична частина…………………………………..…………………………..25

Література………………………………………………………………………..39

Вступ

Управління підприємством в умовах ринкової економіки неможливе без планування господарської діяльності на всіх рівнях: стратегічному, тактичному і оперативному. Найважливішим є стратегічний рівень, на якому приймаються життєво важливі для подальшого розвитку підприємства управлінські рішення.

Стратегічний рівень управління - це найвищий рівень, забезпечуючою функцією якого є стратегічний аналіз.

Досліджуючи суть стратегічного аналізу, потрібно звернути увагу на те, що цей термін, так само як деякі інші терміни (стратегічне бачення, стратегічні цілі, стратегічне управління тощо), було утворено від слова "стратегія". Отже, для визначення особливостей стратегічного аналізу необхідно зупинитися на тому, що ж таке стратегія і яке значення вона має для підприємства.

Велика кількість визначень стратегії є свідченням значної уваги до цього поняття серед зарубіжних та вітчизняних економістів. Аналізуючи наведені визначення, потрібно звернути увагу на декілька важливих моментів.

По-перше, більшість авторів визначає стратегію як план управління фірмою в цілому.

По-друге, призначення цього плану - це досягнення довгострокових цілей фірми. Отже, стратегія розробляється і реалізується для всього підприємства як єдиної господарської одиниці на тривалий період і стосується лише.

Ще однією важливою характеристикою стратегії є визначення її як "мистецтва управління" (Є.І. Велесько, О.О. Биков, З. Дражек). Саме цим словосполученням підкреслюється винятково творчий, неформалізований характер стратегії. Розробити типову стратегію неможливо. Кожна стратегія є унікальною.

Таким чином, стратегія - це комплексний план діяльності підприємства, який розробляється на основі творчого науково обгрунтованого підходу і призначається для досягнення довгострокових глобальних цілей підприємства.

Реальна стратегія підприємства, як правило, складається з двох частин:

1) продуманих цілеспрямованих дій;

2) реакції на непередбачений розвиток подій і на конкуренцію, що посилюється.

Отже, стратегія підприємства складається із запланованих дій (спрямована стратегія) і необхідних поправок у разі виникнення непередбачених обставин (незаплановані стратегічні рішення). Підприємство повинно мати добре обґрунтовану стратегію дій, але повинно також бути готовим адаптуватися до обставин, які можуть виникнути у майбутньому

1. Класифікація стратегій підприємства

Стратегії організації розрізняють залежно від таких класифіка­ційних ознак:

• рівень управління, на якому розробляється стратегія;

• стадія «життєвого циклу» підприємства;

• характер поведінки на ринку;

• позиція в конкурентному середовищі.

Відповідно до рівня управління, на якому розробляються страте­гії, розрізняють:

• корпоративну;

• ділову;

• функціональну;

• ресурсну;

• оперативну стратегії.

Серед загальних стратегій, які мають місце впродовж «життєвого циклу» підприємства, розрізняють (рис. 1):

• стратегії зростання;

• стратегії стабілізації;

• стратегії скорочення;

• стратегія реструктуризації.

Вибір стратегії зумовлений цілями організації, ризиком, на який іде компанія, зовнішнім та внутрішнім середовищем фірми. За харак­тером поведінки на ринку розрізняють:

• активну

• пасивну стратегії.

Активна (наступальна, експансивна) стратегія характеризується:

• диверсифікацією (постійним розширенням діяльності фір­ми);

• технологічною орієнтацією (фірма розробляє нову продукцію, а потім оцінює можливості ринку);

 

Рис. 1. Зв'язок загальних стратегій із «життєвим циклом підприємства» [3, с. 127]

• наступальністю (бажанням випередити конкурентів у випуску та продажу нової продукції). Пасивна (реактивна) стратегія характеризується:

• концентрацією діяльності фірми на визначеній сфері;

• ринковою орієнтацією (фірма спочатку вивчає потреби спо­живачів, а потім визначає технологічні можливості для роз­роблення товару, який може задовольнити потреби);

• обороною (фірма захищає свою частку ринку шляхом онов­лення продукції у відповідь на дії конкурентів).

Пасивний вид стратегій може набувати двох форм: рецептив­ної та адаптивної. Для рецептивної стратегії характерне обмеження інновацій, використання вже перевірених управлінських рішень і методів. Адаптивна стратегія має на меті втриматися серед новатор­ських фірм шляхом негайного використання нових рішень, зразків тощо.

Залежно від позиції на ринку (позиція лідера на ринку, позиція організації, яка кидає виклик ринковому оточенню, позиція послі­довника, позиція організації, яка знає своє належне місце на ринку) застосовуються різні стратегії конкурентної боротьби.

2. Фактори впливу на стратегію підприємства

Фактори, які можуть мати для фірми вирішальне значення в майбутньому, називаються стратегічними. На думку одного з провідних західних фахівців, Б.Карлоф, вони, впливаючи на стратегію будь-якої організації , надають їй специфічні властивості . До таких факторів належать:

1) місія, що відображає філософію фірми, її призначення. При перегляді місії, що відбувається в результаті зміни суспільних пріоритетів і потреб, стратегія повинна коригуватися. Ступінь відповідності стратегії місії і цілям організації отримала назву ревалентності (остання може бути повної, часткової або взагалі відсутня);

2) конкурентні переваги, якими організація володіє в своїй сфері діяльності в порівнянні з суперниками або до яких прагне (вважається , що вони роблять на стратегію найбільший вплив).

Йдеться, наприклад, про значну ринковій частці, високій якості і технічному рівні, продукції та послуг, їх відповідності суспільним запитам; низьких витратах; фінансових і технологічних можливостях, зручному географічному положенні; володінні важливою маркетинговою інформацією; професіоналізмі менеджерів і персоналу і т. п.

Конкурентні переваги будь-якого типу забезпечують більш високу ефективність використання ресурсів фірми. Але рано чи пізно вони зникають під натиском суперників, тому виникає потреба в пошуку нових;

3) характер своєї продукції, особливості її збуту, післяпродажного обслуговування, ринки та їх межі;

4) організаційні чинники, серед яких виділяється внутрішня структура компанії та її очікувані зміни, система управління, ступінь інтеграції та диференціації внутрішніх процесів;

5) розташовувані ресурси (матеріальні, фінансові, інформаційні, кадрові та ін.) Чим вони більші, тим масштабніше можуть бути інвестиції в майбутні проекти. Сьогодні для розробки та реалізації стратегії величезне значення мають насамперед структурні, інформаційні та інтелектуальні ресурси.

Порівнюючи значення параметрів готівки та потрібних ресурсів, можна визначити ступінь їх відповідності стратегії;

6) потенціал розвитку організації, вдосконалення її діяльності, розширення масштабів, зростання ділової активності, інновацій;

7) культура, філософія, етичні погляди і компетентність управлінців, рівень їх домагань і підприємливості, здатність до лідерства, внутрішній клімат у колективі.

Крім моментів, що перераховуються Б.Карлоф, на стратегію також впливають:

8) ступінь ризикованості діяльності. Схильні до ризику фірми воліють короткострокові стратегії , що приносять високі поточні прибутку; не схильні - довгострокові з не настільки високим, але гарантованим доходом;

9) залежність організації від раніше прийнятих на себе зобов'язань;

10) рівень підготовки персоналу, наявність досвіду у відповідній сфері діяльності. Знаючі і сучасно мислячі працівники можуть здійснювати за інших рівних умов новаторську і сміливу стратегію, інтегруючу останні досягнення науки і практики;

11) привабливість галузі й умови конкуренції в ній;

12) характер зовнішніх можливостей і загроз. За допомогою стратегії використовуються можливості і нейтралізуються загрози;

13) національні особливості і традиції підприємництва. У Японії стратегії орієнтовані на перспективу, захоплення ринків, зміцнення становища фірми на них; в США - на отримання швидкої вигоди.