Тема 4. Страховий ринок. Страхові забовязання. Страхові тарифи.

Лекція 3. Страховий ринок. Страхові забовязання. Страхові тарифи.

1. Поняття страхового ринку та його структури. Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні.

2. Страхові посередники, їх роль на страховому ринку

3. Договір страхування: поняття, основні умови та його зміст.

4. Організація страхової справи в Україні та структура страхової компанії.

5. Страхове зобов’язання.

6. Страхова сума, страхова вартість і система (вид) страхового забезпечення

Література:

1. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник.- Львів: “Новий Світ”, 2005.- 480с.

2. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12.07.2001.// Україна-бізнес.- 2001.- №35

3. Про внесення змін до Закону України “Про страхування”. Закон України від 4 жовтня 2001 р. №44// Урядовий кур’єр. – 2001. – 7 листопада.

4. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник.- К.: Товариство “Знання”, 1998.- 321с.

5. Базилевич В.Д. Страховий ринок України .- К.: Товариство “Знання”, 1998.-374с.

1. Поняття страхового ринку та його структури. Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні.

Страховий ринок – це особлива сфера грошових відносин, де об’єктом купілі-продажу виступає специфічна послуга – страховий захист і на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу. Об’єктивними умовами його існування є суспільна потреба у страхових послугах та наявність страховика, здатного їх задовольнити.. На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл страхового фонду.. Тому страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

На особливу увагу заслуговує характеристика суб’єктів страхового ринку, яка визначає його елементну структуру. До головних суб’єктів страхового ринку відносять страховиків, страхувальників, страхових посередників.. Голоне місце серед них займають страховики ста страхувальники.. Іншими учасниками страхових відносин є застраховані особи, об’єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, органи державного нагляду за страховою діяльністю, професійні оцінювачі ризиків (андеррайдери, сюрвейєри), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспешери).

Суб’єкти страхового ринку є самостійними у своїх рішеннях, між ними існує рівноправне партнерство, розвинена система горизонтальних і вертикальних зв’язків. На ринку забезпечується органічний зв’язок між цими суб’єктами шляхом спільного визнання потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.

Відповідно до норм Закону України “Про страхування” страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України “Про господарські товариства” з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержати у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до чинного страхового законодавства, а також товариства взаємного страхування. Страховики можуть утворювати спілки , асоціації та інші об’єднання. Ці об’єднання не можуть займатися страховою діяльністю В Україні створені і діють такі об’єднання як Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, та ін.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства.

Об’єктами страхового ринку є страхові продукти – специфічні послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування. Ціна на них формується на основі конкуренції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформляється страховим договором.

Особливостями страхової послуги є :

1. носить нематеріальний характер і пропонується покупцям на ринку як обіцянка, обумовлена великою кількістю застережень;

2. віддалена від виконанням тривалим строком;

3. може бути невиконаною, якщо при ризиковому страхуванні не відбудеться подія, від якої покупець страхувався внісши платіж.

Законодавство визначає об’єкти страхування як майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю, володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.

Специфіку взаємовідносин суб’єктів на страховому ринку визначає рівень розвитку його інфраструктури, яка забезпечує можливість реалізації економічних інтересів страховиків і страхувальників, посилює захищеність усіх сфер економічного життя суспільства, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір, сприяє координації усіх суб’єктів страхового ринку, активізує страхову діяльність. Її основними елементами є :

1. фінансово-кредитна система;

2. аудиторські служби;

3. страхова експертиза;

4. правове та нормативне забезпечення;

5. розвинена система підготовки кадрів;

6. наукові дослідження;

7. інформаційні технології тощо.

Крім елементарної класифікації страховий ринок структуризують за інституціональною, територіальною та галузевоюознаками

1. Інституціональною ознакою – базується на розмежуванні приватної, публічної і комбінованої форм власності. Відповідно до такого підходу розрізняють ринки акціонерних, корпоративних, взаємних та державних страхових компаній. В Україні їх діяльність регламентується Законом України “Про господарські товариства” з урахуванням вимог Закону України “Про страхування”.

2. Територіальною ознакою виділяють національний, регіональний та міжнародний страхові ринки.

3. За галузевою ознакою виділяють страховий ринок поділяють на ринок страхування життя та ринок загальних видів страхування.

Розвитку страхового ринку в Україні повинні сприяти:

• Стабілізація фінансового становища всіх суб’єктів економіки і населення;

• Розвиток законодавчої бази страхування, яка б враховувала сучасну ситуацію на страховому ринку;

• Формування стійких і надійних страхових компаній;

• Активізація ролі держави у зміцненні і розвитку страхового ринку, створенні конкурентного середовища на на страховому ринку;

• Удосконалення організаційної структури та створення інфраструктури страхового ринку на рівні світових вимог;

• Створення сучасної моделі ефективного управління страховими резервами;

• Подальший розвиток перестрахування;

• Розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в страховій діяльності.