- •1 Поняття, предмет і метод, система цивільного процесуального права України.
- •2.Конституція України про право громадян на судовий захист. Форми захисту прав і законних інтересів громадян і організацій
- •3 Джерела цивільного процесуального права України.
- •4 Загальна характеристика Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
- •5.Дія цивільних процесуальних норм в часі, просторі та за колом осіб.
- •6.Види цивільного судочинства. Стадії цивільного процесу.
- •7 Принципи цивільного процесуального права України і їх значення.
- •Здійснення правосуддя виключно судами
- •Принцип незалежності суддів і підкорення їх лише закону
- •Рівність усіх учасників цивільного процесу перед законом і судом
- •Гласність і відкритість цивільного процесу
- •Змагальність сторін
- •Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду
- •Обов'язковість судових рішень
- •Принцип здійснення судочинства державною мовою
- •8.Поняття і ознаки цивільних правовідносин. Підстави виникнення, зміни і припинення цивільних процесуальних правовідносин.
- •9.Цивільно-процесуальна правоздатність та дієздатність.
- •10.Суб'єкти та об'єкти цивільних процесуальних відносин.
- •12.Відводи суду та інших учасників цивільного процесу.
- •13.Цивільна юрисдикція суду. Загальні положення про підсудність цивільних справ.
- •14.Поняття, ознаки і правовий статус сторін.
- •15.Процесуальна співучасть і її види. Процесуальні права і обов'язки співучасників.
- •16.Поняття належної і неналежної сторони. Умови, порядок і наслідки заміни неналежної сторони.
- •17.Поняття процесуального правонаступництва Процесуальне статус правонаступників.
- •18.Поняття і види третіх осіб в цивільному процесі України.
- •19.Треті особи, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору - як суб'єкти цивільного процесуального права.
- •20.Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - як суб'єкти цивільного процесуального права.
- •21.Підстави і форми участі прокурора в цивільному процесі. Підстави і форми представництва прокуратурою інтересів громадянина і держави в суді.
- •23.Участь в цивільному процесі органів державної влади і місцевого самоврядування для дачі висновку у справі. Їх процесуальні права і обов'язки.
- •24.Поняття, задачі і система цивільного процесу (судочинства).
- •25.Поняття, підстави та види судового представництва. Обсяг і оформлення повноважень представника в суді.
- •26.Підстави і порядок припинення представництва в суді.
- •27.Інші учасники цивільного процесу.
- •2. Особи, які допомагають при розгляді та вирішенні цивільної справи по суті
- •Особи, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення цивільного процесу Секретар судового засідання
- •Судовий розпорядник
- •28.Поняття, значення і види цивільних процесуальних строків.
- •29.Обчислення цивільних процесуальних строків. Припинення, поновлення і продовження процесуальних строків.
- •30.Поняття і види судових витрат.
- •31.Порядок передачі справ в інший суд. Наслідки недотримання правил про підсудність справи.
- •32.Поняття і види відповідальності за порушення норм цивільного процесуального права. Засоби процесуального примусу.
- •33.Поняття судового доказування і судових доказів.
- •34.Поняття предмету доказування. Факти, що входять в предмет доказування та факти, що не підлягають доказуванню.
- •35.Розподіл обов'язків щодо доказування.
- •36.Поняття і ознаки судових доказів.
- •37.Класифікація доказів.
- •38.Оцінка доказів.
- •39.Види процесуальних засобів доказування.
- •40.Пояснення сторін і третіх осіб як процесуальні засоби доказування.
- •41 Показання свідків і їх оцінка. Процесуальний порядок дослідження судом показань свідків.
- •42 Письмові докази і їх види. Порядок витребування і дослідження письмових доказів.
- •43.Речові докази. Порядок надання та дослідження речових доказів.
- •44.Висновок експерта, його зміст та особливості оцінки.
- •45.Забезпечення доказів.
- •46.Процесуальний порядок дачі і виконання судового доручення.
- •47.Поняття та суть позовного провадження.
- •48.Поняття, елементи та види позову.
- •49.Передумови права на пред'явлення позову і їх класифікація.
- •51.З'єднання і роз'єднання позовних вимог.
- •52.Процесуальні засоби захисту відповідача.
- •53.Процесуальний порядок пред'явлення позову до суду. Наслідки недотримання порядку пред'явлення позову до суду.
- •54.Позовна заява і його реквізити. Порядок виправлення недоліків позовної заяви.
- •55. Відкриття провадження у справі.
- •56.Підготовка справи до судового розгляду і її значення.
- •57.Процесуальні дії судді, щодо порядку підготовки цивільної справи до судового розгляду.
- •58.Виклик в суд та інші повідомлення суду.
- •59.Задачі, суть та значення стадії судового розгляду.
- •60.Частини судового розгляду.
- •61.Підготовча частина судового розгляду.
- •62.Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- •63.Розгляд цивільної справи по суті.
- •64.Поняття, послідовність, зміст і значення судових дебатів.
- •65.Відкладення розгляду справи.
- •66.Фіксація судового процесу.
- •67.Зупинення провадження по справі. Підстави і процесуальний порядок.
- •68.Залишення позовної заяви без розгляду. Підстави і процесуальний порядок.
- •69.Поняття і види ухвал суду першої інстанції.
- •70.Суть та значення судового рішення. Зміст судового рішення (його складові частини).
- •71.Поняття та види судового рішення. Вимоги, яким має відповідати судове рішення.
- •72.Законна сила судового рішення.
- •73.Роз 'яснення судового рішення.
- •75.Поняття і особливості заочного розгляду цивільної справи.
- •76. Розгляд справи в порядку наказного провадження. Судовий наказ
- •77.Поняття і суттєвість окремого провадження.
- •78.Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
- •79.Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.
- •80.Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
- •82.Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі.
- •83.Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.
- •84.Справи про визнання спадщини відумерлою.
- •85.Справи про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.
- •86.Справи про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
- •87.Справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб.
- •88.Вплив Европейської конвенції з прав людини та основних свобод на судову систему України.
- •89.Скасування судового наказу. Апеляційне оскарження ухвали суду в рамках наказного провадження.
16.Поняття належної і неналежної сторони. Умови, порядок і наслідки заміни неналежної сторони.
Виходячи із ст. 119 ЦПК, де йдеться про зміст позовної заяви, саме позивач встановлює відповідача у справі. Пред'являючи позовну заяву, позивач може зазначити відповідачем особу, яка не є носієм спірного обов'язку, тобто неналежного відповідача. При пред'явленні позову суд не завжди здатен одразу ж встановити, чи є позивач або відповідач належними сторонами, оскільки при пред'явленні позову вони є передбачуваними суб'єктами спірних матеріальних правовідносин і питання про їхню належність до справи вирішується тільки на підставі застосування норм матеріального права та з урахуванням поданих доказів у справі.
За загальним правилом, позов має пред'являтися до суду належним позивачем, тобто особою, яка має право вимоги за позовом, оскільки саме її права, свободи та інтереси порушені, оспорюються або невизнані (ст. 3 ЦПК) та лише до належного відповідача - особи, яка повинна відповідати за позовом. Таке процесуальне право та обов'язок позивача та відповідача бути належним суб'єктом цивільних процесуальних відносин зумовлено матеріально - правовими відносинами, учасниками яких вони є. Належні сторони у цивільному процесі є носіями суб'єктивних прав та обов'язків, які складають зміст матеріально-правових відносин.
Якщо судом буде встановлено, що позов пред'явлено неналежним позивачем, тобто тією особою, яка не має права вимоги, то суд не може на цій підставі відмовити позивачеві у відкритті провадження у справі (ст.122 ЦПК) чи закрити провадження (ст.205 ЦПК), оскільки такі підстави у цих нормах не передбачено. Суд також із власної ініціативи не може замінювати неналежного позивача, оскільки порушуватиметься такий принцип цивільного процесу, як диспозитивність. Суд має розглянути вимогу неналежного позивача по суті та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки неналежний позивач не має права вимоги. Суд за власною ініціативою може лише залучити особу до участі у справі належного, на його думку, позивача, як третю особу без самостійних вимог на боці цього позивача (ст. 36 ЦПК).
Щодо неналежного відповідача - особи, яка не повинна відповідати за позовом, оскільки не є суб'єктом спірних матеріально-правових відносин та не має обов'язків, які з них випливають, перед позивачем та щодо якої виключається «передбачення», яке мало місце при пред'явленні позову, про його відповідальність перед позивачем, то законом передбачено порядок його заміни.
Порядок заміни неналежного відповідача
У статті 33 ЦПК об'єднано два інститути: інститут заміни неналежного відповідача та інститут залучення співвідповідачів.
У ЦПК не конкретизовано, на якій стадії процесу суд може провести заміну неналежного відповідача, тільки зазначається, що така заміна може відбуватися без припинення розгляду справи (ч. 1 ст. 33 ЦПК).
Випадки заміни неналежного відповідача:
Заміна неналежного відповідача може мати місце: за клопотанням позивача та ініціативою суду, тому що саме до компетенції суду належить перевірка процесуальної правосуб'єктності осіб, які беруть участь у справі.
Заміна неналежного відповідача відбувається:
1) за клопотанням позивача (ч. 1 ст. 33 ЦПК) (а також третьої особи з самостійними вимогами до відповідача чи обох сторін. - С. Ф.);
2) за ініціативою суду та при наявності згоди позивача;
3) за ініціативою суду та при відсутності згоди на це позивача.
При заміні неналежного відповідача на належного їх згода на вибуття чи вступ у процес не вимагається.
Щодо першого випадку, якщо позивач клопотатиме про заміну неналежного відповідача, він має вибути із процесу, а належний відповідач - вступити у процес.
Щодо другого випадку, якщо судом буде встановлено, що відповідач є неналежним та позивач дасть згоду на його заміну, неналежний відповідач має вибути із процесу, належний - вступити у процес.
Щодо третього випадку, якщо суд встановить, що відповідач є неналежним, а позивач не дасть згоди на його заміну, суд має право залучити до участі у справі другого відповідача як належного, а не як співвідповідача, як зазначено у ст. 33 ЦПК. Якщо у процесі одночасно беруть участь належний та неналежний відповідачі, вони не є співвідповідачами (співучасниками), оскільки їх інтереси не збігаються, у них немає спільного обов'язку щодо позивача. Щодо наслідків розгляду справи з одночасною участю у справі неналежного та належного відповідачів, то позов повинен вирішуватися щодо другого, тобто належного відповідача та саме на нього мають поширюватися усі правові наслідки законної сили судового рішення.
Суд при проведенні заміни неналежного відповідача повинен постановити ухвалу.
Порядок залучення співвідповідачів
У статті 33 ЦПК йдеться також про такий інститут цивільного процесу, як залучення співвідповідачів, тобто у одній нормі об'єднано інститут заміни неналежної сторони та інститут залучення співвідповідачів.
Залучення співвідповідача може мати місце:
1) за клопотанням позивача;
2) за ініціативою суду.
Щодо першого випадку, якщо позов було пред'явлено до одного відповідача, але буде встановлено, що існують інші особи, які повинні відповідати за позовом, оскільки вони також є суб'єктами спірних матеріальних правовідносин, то за клопотанням позивача суд може залучити цих осіб до участі у справі як співучасників, тобто співвідповідачів (наприклад солідарна відповідальність).
Щодо другого випадку, якщо позивач не дає згоди на залучення іншої особи як співвідповідача, суд може залучати іншу особу як співвідповідача за власною ініціативою. Тобто у ч. 1 ст. 33 ЦПК йдеться про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача за ініціативою суду, а не про заміну неналежного відповідача.
Вважаємо, якщо позивач не згоден на заміну неналежного відповідача іншою особою чи залучення у справі відповідачів, то суд має розглядати справу за первісно заявленим позовом та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, а не залучати при цьому іншу особу як співвідповідача чи залучати до справи належного відповідача за власною ініціативою, оскільки така ініціатива суду суперечитиме ч. 4 ст. 10 ЦПК та ч. 3 ст. 11 ЦПК.
Процесуальні наслідки заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідачів
Заміна неналежного відповідача та вступ у процес належного або другого відповідача, залучення співвідповідачів може мати місце у суді першої інстанції до ухвалення судових рішень. Після заміни неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа розглядається спочатку тільки за їхнім клопотанням (ч. 2 ст.33 ЦПК). Це положення закону зумовлено тим, що до вступу у процес належного відповідача процесуальну діяльність на стадії підготовки, розгляду справи по суті здійснював неналежний відповідач, тому усі дії, вчинені ним до вступу належного відповідача, не мають ніякого правового значення та не можуть бути використані судом при ухваленні судового рішення щодо належного відповідача. В основу судового рішення не можуть бути покладені, зокрема, визнання позову повністю або частково неналежним відповідачем, подання ним доказів, доведення перед судом переконливості обставин, якими неналежний відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову. У противному разі порушуватиметься такий принцип цивільного процесу, як безпосередність.