Розділ 5 (4) ( 6) (15.П). Формування виробничої структури автосервісу
6.1.Вступ
Питанню формування виробничої структури для обслуговування та ремонту автомобілів в умовах автотранспортних підприємств приділялось багато уваги як наукою, так і практикою автомобільного транспорту. Але ці питання перестали бути актуальними сьогодні так само, як перстали бути актуальними питання досконалості паровозів чи арифмометрів. Ми з впевненістю можемо стверджувати лише те, що питання формування виробничої структури автосервісу в теперішній час ще не стало тим, на що звернула увагу наука чи практика; воно поки що реалізується в процесі створення підприємств автосервісу, з погляду ефективності бізнесу, яка визначається в бізнес - плані підприємства. При цьому поки що немає методики, яка б дала органам управління відповідь на питання стосовно раціонального розвитку автосервісу та розташування СТО на території. Тому постановка питання формування виробничої структури є важливим з погляду вирішення практичних питань розвитку автосервісу.
6.2. Модель формування виробничої структури автосервісу на території
Виробнича структура автосервісу – це система, яка виконує функції розвитку автомобільного парку та забезпечує підтримку технічного стану транспортних засобів протягом всього терміну їх використання.
. Вона характеризується наступними складовими:
загальною потужністю автосервісу в цілому, яка відповідає потребам парку, що знаходиться в експлуатації та вимірюється кількістю автомобілів, які може обслужити дана потужність протягом певного часу (наприклад, року) чи кількістю вироблених нормо - годин трудомісткості для обслуговування та ремонту автомобілів на території, та в повній мірі задовольняє попит на послуги автосервісу.
потужністю та кількістю конкретних станцій, дилерів, автоцентрів, сервіс партнерів, автомайстерень, пунктів обслуговування, з яких в сукупності складається загальна потужність та структура автосервісу,
потужністю та структурою дилерських мереж брендів, офіційно чи не офіційно представлених на території,
структурою та потужністю підприємств, майстерень, пунктів обслуговування незалежного автосервісу,
щільністю потужностей (постів) на км2 заселеної території та щільністю СТО на км2 тієї ж території,
рівномірністю покриття заселеної території потужностями автосервісу, яка означає, що зони обслуговування клієнтів конкретними СТО примикають одна до одної та між якими не існує вільної від зон обслуговування території, а також відсутні надмірні накладання зон обслуговування різних СТО за рахунок великої щільності та малої відстані між ними, внаслідок створення надлишкових потужностей, які приводять до нерозумної конкуренції,
відстанню між станціями, км,
розподілом потужностей автосервісу між дилерськими та незалежними станціями, спеціалізованими за видами робіт і марками автомобілів та універсальними СТО,
формою організації взаємодії та умовами конкуренції різних підприємств та структур автосервісу,
універсалізацією та спеціалізацією станцій технічного обслуговування за марками,
універсалізацією та спеціалізацією станції технічного обслуговування за видами робіт.
Територія – це заселена площа, яка обмежена адміністративними чи природними (горами, річками тощо) кордонами, як основна одиниця для визначення питомих та загальних показників виробничої структури. Територія як одиниця виміру виробничої структури автосервісу прийнята тому, що ця структура може бути прив’язана до території адміністративної одиниці, наприклад, області, району, а також тому, що в світовій ринковій практиці у якості одиниці ринку прийнято поняття «територія ринкової відповідальності», до якої прив’язується діяльність дистриб’ютора чи дилера і всі розрахунки, вимірювання та звітність стосуються цієї території. Ця територія, як правило, має певні соціально – економічні характеристики та показники, що дає можливість визначати виробничу структуру автосервісу з максимальним урахування особливостей кожної території.
Ціль виробничої структури автосервісу - забезпечення соціально - економічної ефективності автомобілізації. Це означає, що автосервіс у цілому та його виробнича структура зокрема повинні забезпечити умови для оптимального розвитку та використання транспортних засобів. Забезпечення соціально – економічної ефективності автосервісу можливо за умов, коли виробнича структура автосервісу відповідає таким критерії оцінки її ефективності:
задоволення потреб споживачів,
задоволення суспільних потреб,
ефективність використання ресурсів,
ефективність бізнесу.
Модель формування виробничої структури автосервісу може бути представлена у такому вигляд (мал.1) В основі моделі формування виробничої структури автосервісу лежить попит, який реалізується через структуру та обсяг послуг.
Попит є функцією від багатьох змінних факторів: парку автомобілів(Ас), його вікової (Тс) та видової структури (Аі), інтенсивності та умов експлуатації (Іе), платоспроможності власників автомобілів (Пл), потреб клієнтів, зокрема, відстані до СТО (Пк), наявності пропозиції (Пр), якості послуг(Як), цін на них (Цп) та цін на запасні частини (Цзч) тощо:
Попит = F(Ac, Тс, Аі, Іе, Пл, Пк, Пр, Як, Цп, Цзч), (1)
В кінцевому результаті реалізований попит виражається у вартості чи у трудомісткості виконаних робіт. Попит у вартості – це сума доходів, які отримує автосервіс за надані послуги.
Визначення попиту через функції з багатьма змінними факторами в умовах невизначенності, характерних для цих змінних, являє собою складну задачу, в результаті рішення якої можна отримати попит з певною вірогідністю. При наявності значної кількості факторі (формула (1)) точність результату зменшується, а складність рішення зростає.
Простіше цю задачу можна вирішити на основі подання попиту як узагальненої величини, вираженої через щільність парку на території обслуговування.
Щільність парку, яка використовується при розрахунку потужності на території та побудові виробничої структури, є узагальненим показником, який охоплює, враховує та оцінює всі перераховані в формулі (1) фактори. Попит має враховувати також коефіцієнт лояльності клієнтів до певної СТО, який визначається як відношення фактичної кількості клієнтів СТО до парку автомобілів в зоні обслуговування СТО (сутність зони обслуговування буде розглянута далі). Тобто, можна прийняти, що щільність парку на території обслуговування та коефіцієнт лояльності клієнтів виражає всю сукупність факторів, перерахованих у формулі (1) та інших, і цій щільності (не функціонально, а з певною кореляцією) відповідає певна потужність автосервісу, яка може бути організована в деякі виробничі одиниці, наприклад, авторизовані чи незалежні СТО, спеціалізовані автомайстерні чи пункти обслуговування з обгрунтованими на основі структуроутворюючих факторів розташуванням та потужністю.
Такий метод вирішення задачі базується на науковій гіпотезі створення виробничої структури автосервісу як на основі біологічного закону, відповідно до якого певна територія здатна прогодувати певну кількість тварин, яка регулюється самою природою в залежності від можливостей території.
Відповідно до цього закону певна заселена територія, яка має певну густину парку автомобілів (А/км2), може забезпечити ефективне використання (завантаження) певної потужністі автосервісу. Зростання попиту (А/км2) чи його зменшення веде до пропорційного (не функціонального) зростання чи зменшення використання потужності автосервісу. Збільшення потужності може відбуватися за рахунок зміни її внутрішніх параметрів , наприклад, збільшення терміну роботи чи кількості
виконавців, а зменшення може відбуватися за рахунок банкрутства підприємств, зменшення коефіцієнту лояльності клієнтів та завантаженості, зменшення кількості виконавців, часу роботи тощо. Щільність парку (А/км2) за марками та віком охоплює в собі не лише всі перераховані в формулі (1) фактори, але й відповідає на питання про структуру потужностей, їх спеціалізацію чи універсалізацію. Щільність парку на одиницю території (А/км2) дає можливість визначити територію обслуговування конкретною СТО.
Наприклад, якщо один пост обслуговує протягом року 300 автомобілів (чи 1000 автомобіле - заїздів за умови, що один клієнт має 3,3 заїздів протягом року), а коефіцієнт лояльності клієнтів дорівнює 0,5, то для завантаження поста необхідно 600 автомобілів.
Знаючи щільність парку на території (А/км2), можна визначити площу, необхідну для завантаження поста. Наприклад, при щільністі парку 200 автомобілів на км2 для завантаження поста треба 3 км2.
Якщо станція має 10 постів, площа, відповідно, дорівнює 30 км2, а розрахунковий радіус обслуговування становить 3,1 км. Користуючись такою методикою можна розділити територію на площі обслуговування
конкретними СТО і запропонувати на основі цього поділу раціональну структуру автосервісу, чи проаналізувати фактично існуючу структуру з
