3.8. Соціальне моделювання і прогнозування

Моделювання — багатоплановий метод дослідження, один із шляхів пізнання. Воно зумовлює дослідження реально існую­чих предметів, явищ, соціальних процесів, органічних і неорганічних систем. Ним охоплені всі процеси. Моделювання — це специфічне багатофункціональне дослідження. Його головне завдання — відтво­рити на основі схожості з існуючим об'єктом інший, який замінює його об'єкт (модель). Модель — аналог оригіналу. Вона повинна мати схожість з оригіналом, але не повторювати його, тому що при цьому саме моделювання втрачає сенс. Неприпустимим є і вільне моделювання; в цьому випадку воно не дає необхідного уявлення про оригінал моделі, а також не виконує своєї функції.

Функції соціального моделювання: поглиблення пізнання існую­чих систем і об'єктів; визначення основних параметрів, шляхів по­дальшого їх застосування; проведення порівняльного аналізу оригі­налу і моделі, виявлення якісних характеристик.

Моделювання виконує і важливі евристичні функції: виявляє нега­тивні тенденції, визначає позитивні шляхи вирішення проблем, пропо­нує альтернативні варіанти.

Виділяють кілька видів (типів) моделей: пізнавальні, евристичні; моделі майбутнього — прогностичні; моделі бажаного, заданого стану.

Цілі моделювання: відобразити стан проблеми на даний момент; виявити найбільш гострі "критичні" моменти, "вузли" протиріч; виз­начити тенденції розвитку і ті фактори, вплив яких може скоректува­ти небажаний розвиток; активізувати діяльність державних, громадських та інших організацій та осіб у пошуках оптимальних варіантів розв'я­зання соціальних завдань.

Модель повинна відповідати певним вимогам:

1. Бути більш простою, більш зручною, давати інформацію про об'єкт, сприяти удосконаленню самого об'єкта;

2. Сприяти визначенню чи поліпшенню характеристик об'єкта, раціо­налізації способів побудови, управлінню чи пізнанню його.

В цілому модель має відповідати таким вимогам: повноти, адек­ватності та еволюційності; бути абстрактною, щоб допускати варію­вання великою кількістю перемінних величин; задовольняти умовам, ■••сі обмежують час вирішення завдання; орієнтуватися на реалізацію завдань за допомогою наявних можливостей; забезпечувати отри­мання нової корисної інформації про соціальний об'єкт чи явище; бути побудованою на використанні встановленої термінології; зумов­лювати можливість перевірки її істинності, відповідності соціальному об'єкту, процесу, явищу.

-237-

Визначають основні принципи розробки моделей складних об'єктів і явищ, що застосовуються в соціальному моделюванні: компроміс між очікуваною точністю результатів моделювання і складністю мо­делі, баланс точностей, достатня різнобічність елементів моделі, на­очність моделі, блочне представлення моделі, спеціалізація моделей тощо.

Моделювання соціальних процесів здійснюється у таких видах: прогностична модель доходів населення і оплата праці; модель со­ціальної системи.

Використання математичних моделей соціального прогнозування проводиться у напрямку прогнозу бюджетів сімей, які розділяються за групами і складом; використання теорії ймовірностей і математич­ної статистики для визначення рівня благополуччя населення.

До соціальних моделей відносять: моделювання демографічних процесів; моделі екологічної безпеки; моделі соціальної адаптації мігрантів та інш.

Системно-функціональний підхід зумовлює моделювання соціальних процесів на регіональному рівні, моделі управлінських рішень та інш.

Моделювання як технологія соціальної роботи — моделюван­ня суб'єктів соціальної роботи (систем, служб, проектів, програм, процесів, моделі спеціаліста); моделювання шляхів, способів вирі­шення проблемних ситуацій; моделювання позитивної поведінки осо­бистості в різних умовах соціального життя; напрямків сучасної со­ціальної роботи з різними цільовими групами та категоріями насе- лення.

Соціальне прогнозування.

Прогнозування — це соціальна теорія пізнання, яка знаходиться у специфічній взаємодії з цілим рядом груп знань, які тією чи іншою мірою розглядають в якості основного об'єкта майбутнє, здійснюють, аналіз на різних рівнях — теоретичному, психолого-інтуїтивному, прак- тичному — проблеми близького і далекого майбутнього.

Об'єктом прогнозу є процеси (явища, події"), на які спрямовано дослідження з метою вироблення прогнозу. Метою його є правильна оцінка всього нового, що в сучасних умовах позитивно впливає на соціальне життя, що із сучасного життя може не тільки зберігатися, але і переходити в майбутнє. Це стосується різних форм соціального життя, принципів, змісту і методів діяльності.

Прогнозування слугує підготовці завчасно підготовлених пропо- зицій, проектів, програм, рекомендацій і оцінок, тобто визначає, в якому напрямку бажаним є розвиток об'єктів в області, що дослід- жується (культура, охорона здоров'я, освіта, сільське господарство) і як насправді може відбуватися розвиток. Відповідно до цього виз-

-238-

начають і типи завдань прогнозування: визначення і мотивування мети розвитку; визначення засобів, способів, шляхів досягнення цілей.

Соціальне прогнозування — це дослідження соціальної системи на більш глибокому рівні, який дає можливість передбачати, прогно­зувати майбутнє, яке одночасно виступає як синтез різнобічних знань про суспільство.

Виділяють кілька етапів соціального прогнозування: аналітичний, дослідницький, програмний, організаційний.

Аналітичний етап повинен визначити стан і тенденції розвитку об'єкта прогнозування і відповісти на запитання: яким є бажаний рівень задо­волення конкретних суспільних потреб, досягнення яких пов'язано з розвитком об'єкта прогнозування; які результати майбутнього роз­витку і в яких галузях, сферах є бажаними і необхідними для досяг­нення бажаного рівня.

Дослідницький етап відповідає на такі запитання: які можливі ре­зультати майбутнього розвитку в указаних областях досліджуваного об'єкта; які проблеми виникають через невідповідність необхідних і можливих результатів майбутнього розвитку; чітко сформулювати проблему, яка виникає в результаті дослідження і яка підлягає вирі­шенню.

Програмний етап зумовлює отримання відповідей на питання: яки­ми с можливі шляхи (варіанти) досягнення бажаних і небажаних ре­зультатів: який проміжок часу займе реалізація кожного із можливих результатів; який ступінь впевненості в реалізації кожного із можли­вих варіантів (шляхів) вирішення.

Організаційний етап — це кадрові, матеріально-технічні і фінан­сові ресурси, які необхідні для реалізації кожного із можливих варі­антів; комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують отримання певних результатів у досягненні того чи іншого варіанту; визначення найбільш раціональних з них.

Система методів і способів прогнозування називається методи­кою прогнозування, яка включає в себе такі етапи: 1) передпрогноз-на орієнтація: визначення об'єкта дослідження (охорона здоров'я, студенти, пенсіонери та інш.), предмета дослідження (наприклад, рівень економічної захищеності студентів), проблеми, цілі, завдання, час проведення; висунення робочих гіпотез, вибір методів; визначення структури та організації дослідження; 2) прогнозний фон — збір Даних, які впливають на розвиток об'єкта: рішення, нові документи, безпосередні події, при цьому враховуються процеси у суміжних об­ластях; 3) пошукова модель — узагальнене бачення об'єкта в сис-темі основних показників, параметрів, які відображають його харак-тер і структуру; 4) пошуковий прогноз — проекція первинної моделі

-239-

у майбутнє відповідно до тенденції, яка спостерігається із врахуван ням факторів прогнозного фону з метою виявлення проблем, як підлягають вирішенню; 5) нормативний прогноз — проекція первинної моделі в майбутнє відповідно до заданих цілей і норм за заданин критеріями; 6) оцінка ступеня достовірності і уточнення прогностич них моделей через систему експертного опитування; 7) вироблень рекомендацій для підготовки оптимальних рішень на основі спів став- лення прогностичних моделей.

В сучасних умовах налічується більше 200 методів прогнозувань Серед них найбільш поширеними є методи екстраполяції і експерти- зи, які основані на часових і параметричних рядах ретроспективне розвитку об'єкту прогнозування. Інші методи базуються на викорис- танні обчислювальної техніки, розробці спеціальних алгоритмів і про- грам, які вимагають значних затрат ресурсів і більш високої кваліфі кації розробників прогнозів: багаторівнева морфологія, багаторівне- ва експертиза, матричні методи.

Асоціативні методи — процедури прогнозування на базі побудо- ви специфічних аналогових моделей реальних об'єктів і процесів.

Ігри — метод, який використовується в безпосередніх перед-планових дослідженнях, а також для верифікації прогнозів.

Імітування — побудова математичної моделі з метою навчання І верифікації рішень як результатів прогнозного дослідження.

Індивідуальне передбачення експерта — оцінка провідного спеці аліста-лідера, експерта в даній області аналізу, дослідження.

Інтуїтивні методи (передбачення) — найбільш широко викорис- товуються в системі управління, а також при прогнозуванні різних соціальних явищ, базуються на широкому залученні найбільш компе- тентних експертів і постійному підвищенні їх кваліфікації, відповідаль- ності за експертизу.

Історична аналогія — перенесення у часі чи із інших областей знань виявлених закономірностей, тенденцій розвитку схожих подій.

Каузальне моделювання — встановлення причинно-наслідкових зв'язків відомих фактів.

Класифікаційні ознаки методів прогнозування — специфічні відмінності за ступенем форматизації, за принципом дії і за способом отримання інформації.

Класифікація методів — вибір методів, адекватних завдання які вирішуються.

Метод Дельфі зумовлює кілька етапів автономного опитуване експертів, які об'єднані в групи. Існує кілька спеціальних метод обробки і відбору результатів експертних опитувань.

Методи випереджаючої інформації — групи методів, засова-

-240-

L

них на властивостях науково-технічної інформації випереджати прак­тичне втілення досягнень науки.

Мозкова атака — колективна оцінка, яка регламентована особ­ливими правилами, які засновані на стимулюванні творчої діяльності експертів шляхом спільного обговорення проблеми.

Статистичне моделювання — розробка і аналіз моделей, які створюються на базі статистичного матеріалу минулого і сучасності.

Сценарій — розробка і опис передбачуваного курсу подій в дос­ліджуваній сфері (середовищі, системі) та її оточенні, починаючи з конкретного даного вихідного етапу і закінчуючи часом випереджен­ня прогнозу.

Евристичні методи — ґрунтуються на аналізі історичних і сис­темних детермінуючих зв'язків. Механізм передбачення базується на екстраполяційних, сценарних, імовірних прогнозах, статистичному моделюванні.

Серед видів і технологій соціального прогнозування виділяють: прогноз рівня життя і зайнятості населення, прогноз пенсійного за­безпечення, прогноз економічної безпеки (бідність, безробіття), про­гнозування екологічних процесів та інш.

Прогнозування як технологія соціальної роботи — дослідження соціальної системи з метою передбачення ефективності форм, ме­тодів, підходів, проектування і програмування соціальної роботи з окремим клієнтом на рівні індивідуальної роботи, групою, спільно­тою, громадою на мезорівні, діяльності соціальних служб, організацій і установ на макрорівні соціальної роботи. Вибір методів прогнозу­вання залежить від змісту соціальної роботи, певного її напрямку, категорій клієнтів тощо.

Питання і завдання до семінарського заняття:

/. Охарактеризуйте науковий характер соціального моделю­вання і прогнозування.

2. Як соціальне моделювання і прогнозування можуть поліпши­ти соціальну ситуацію певної соціальної групи?

3. Яким чином можливо застосовувати соціальне моделюван­ня і прогнозування щодо поліпшення життя окремої особистості?

4. Які етапи соціального моделювання і прогнозування викорис­товуються у практиці соціальної роботи?

5. На основі аналізу наукових даних, прикладів із практичної Роботи соціальних працівників визначте вірогідність соціальних Прогнозів.

6. Чим відрізняється соціальне прогнозування від педагогіч­ного?

-241 -

Завдання для практичного заняття

На основі вивчення роботи певної соціальної служби (систе» праці і соціальної політики, соціальних служб для молоді, реабіліта цінного центру) складіть пізнавальну і прогностичну модель.

Рекомендована література:

1. Гершунский Б.С. Педагогическая прогностика: Методология, теория, пр тика. — К., 1986.

2. Основьі социального прогнозирования: Учебно-методическое пособие под ред. Г.Е. Шепитько. — М., 2001.

3. Сафронова В.М. Прогнозирование и моделирование в социальной те: Учеб. пособие для студ вьісш. учеб. заведений — М.: Издательский "Академия", 2002. — 192 с.

242