3.6. Соціальна корекція і терапія

Соціальна корекція — це діяльність соціального суб'єкта з вип­равлення тих особливостей психологічного, педагогічного і соціального плану, що не відповідають прийнятим у суспільстві моделям і стан­дартам.

Корекційний вплив здійснюють в різних напрямках.

Відновлення — відтворення тих якостей соціального об'єкта, що

переважали до появи відхилення.

Компенсування — посилення якостей діяльності соціального об'єк­та, що можуть замінити втрачене в результаті певних порушень.

Стимулювання — активізація позитивних якостей, діяльності со­ціального об'єкта, формування визначених ціннісних орієнтації, уста­новок окремих клієнтів, створення позитивного емоційного фону і

відносин у мікросоціумі.

Виправлення — заміна негативних властивостей, якостей со­ціального об'єкта на позитивні.

Соціальна корекція здійснюється на загальному позитивному фоні взаємодії соціального середовища з індивідом і в таких напрямках: соціальна корекція взаємодії клієнта і середовища в умовах психоло­гічної корекції індивідуального випадку, корекції соціальних наслідків психологічної проблеми, погіршення матеріального становища, біхевіо-ральних проблем, соціальної корекції взаємовідносин в ситуації конф­лікту.

Виділяють такі методичні підходи: психолого-педагогічні, соціаль­не научіння, соціальна корекція конфліктної ситуації. Психолого-педагогічні методи корекційного впливу. Придушення — суворе припинення і обмеження дій і вчинків особистості, щоб уникнути тих з них, які можуть нанести шкоду. Соціальний працівник силою свого авторитету намагається припини­ти прояви агресії, приглушити їх і, зайнявши лідируючу позицію, підко­рити собі.

Витиснення — метод викликати інший, більш благополучний стан, замінюючи тим самим агресивне переживання. Він використовується з метою усунути негативні прояви через включення особистості в діяльність. Вибудовується ланцюжок дій, які спрямовані на зняття неблагополучного стану: витіснити — замінити — відволікти. Ц^еИ метод використовується, коли неблагополучний стан вже не є ситуа" тивним, а наближається до асоціальної поведінки, але призупинити дані негативні прояви немає можливості внаслідок певних обставин, індивідуальних особливостей об'єктів, динаміки стану.

Ігнорування — спеціально інструментована здібність не звернУ"

- 220 - І

ти увагу на неблагополучний стан особистості. Метод використо­вується для поступового вгасання несприятливого стану. Метод є виправданим, коли неблагополучний стан наближається до спаду, спостерігається вгасання негативних емоцій, але якщо сильні пере­живання знаходяться в апогеї свого розвитку, використання цього методу виключається.

Санкціонування (яке обмежується часом) — метод, який зу­мовлює дозвіл і право на прояви певного неблагополучного стану (апатії, смутку, нудьги), незважаючи на те, що воно не виправдовує очікувань оточення і відхиляється від соціальних норм і цінностей. Мета — поступовий вихід із стану сильних переживань і їх вгасання. Використання санкціонування не дозволяється, коли індивід знахо­диться у стані злості, гніву, ненависті для того, щоб допомогти запо­бігти пригніченому стану, ситуації "емоційного зараження", довгот-ривалості і повторюваності певних станів.

Концентрація на позитивному — зосередження на позитивно­му у самій особистості і переорієнтація уваги на позитивне в об'єкті, в іншій людині, проти якої були спрямовані злість, роздратованість, гнів. Мета — навчити індивіда саморегуляції, самоконтролю, вста­новленню рівноваги між зовнішніми впливами, внутрішнім станом і формами поведінки людини.

Соціальне научіння — навчання поведінці шляхом спостережен­ня та імітації і під впливом заохочень і покарань. Завдання соціаль­ного працівника — заохочувати кооперативну поведінку клієнта, його намагання до співробітництва, навчання позитивного мислення через використання позитивних формулювань тощо. За допомогою спос­тереження і наступної поведінкової практики індивід у змодельова-них ситуаціях може підняти у собі впевненість у тому, що в інших ситуаціях він буде вести себе більш ефективно. По мірі того, як клієнт починає отримувати задоволення від своєї нової поведінки, у нього розвивається більш позитивне сприйняття себе. Коли поліп­шення досягнуто, воно буде більш міцним, якщо клієнти приписують його факторам, які знаходяться під їхнім контролем, а не соціально­го працівника.

Соціальна корекція в умовах конфлікту проводиться соціаль-^Ним працівником у напрямку пом'якшення напруги, яка виникла у соціумі, взаємовідносинах між особистістю і соціальним середови-^^ем, різними соціальними групами. Соціальна робота у розв'язанні ^к°нфліктних ситуацій спирається на технологічні прийоми конфлікто-^Логп і соціальної психології.

Методичні прийоми: переговори, посередництво, інтегральна Угода.

-221 -

Переговори — пошук згоди за допомогою безпосереднього об-юрення між учасниками конфлікту.

Посередництво — спроба нейтральної третьої сторони розв'яза-

конфлікт за рахунок поліпшення комунікації і висунення пропо­тій.

Інтегральна угода — угода між сторонами конфлікту, в якій по-нуються інтереси обох сторін у напрямку взаємної згоди. В умо-х інтегральної угоди позиція "я виграв — ти програв" перетво-зється на позицію "я виграв — ти виграв". Ключовим фактором у ізв'язанні конфліктів є довіра сторін.

Соціальна терапія

Соціальна терапія — цілеспрямований процес практичного впли-¹ відповідних державних структур, громадських організацій і об'єд-інь, у тому числі і релігійних, на конкретні форми прояву соціальних дносин чи соціальних дій. Соціальна терапія здійснюється на фоні ігального складного становища особистості чи соціальної групи, соці-пьного неблагополуччя, коли соціальна проблема розглядається з точки зру соціальної хвороби, яка потребує виліковування.

Соціальна терапія як технологія соціальної роботи застосовує рийоми, техніки впливу на особистість та її оточення, виходячи із пецифіки соціальної ситуації, змісту, завдань соціальної терапії, рівня оціальної структури суспільства, на якій вона проводиться.

Психотерапія

З великої кількості методів психотерапії в практиці соціальної ро-юти широко застосовуються: суггестивна психотерапія, групова, пове-Йнкова, сімейна, ігрова, оаціональна психотерапія, самонавіювання.

Найбільш дієві методи соціальної терапії: трудова, терапія само-іиховання, методи поведінкової терапії у групі, дискусійна терапія, юціотерапія, музикотерапія, ритмотерапія, арттерапія, кольоротера-іія, психогімнастика, натурпсихотерапія, логотерапія, бібліотерапія,

маготерапія.

Трудова терапія заснована на тонізуючому і активізуючому впливі

праці на психофізичну сферу людини.

Терапія самовиховання — активний процес формування люди­ною себе як особистості відповідно до поставленої мети на основі соціально обумовлених уявлень про ідеал власного "я". Метод само­виховання є найбільш успішним, якщо застосовувати його на базі аутогенного тренування. У технологічному аспекті цей метод включає такі прийоми: 1) самовивчення, самооцінка; 2) переоцінка власної особистості; 3) самоаналіз, переоцінка минулого, виявлення індивіду­альних психологічних бар'єрів; 4) створення бажаного образу "я"; 5) формулювання індивідуальних формул намірів; б) використання

-222-

прийомів самопереконання, самозаохочення і самонавіювання; 7) сю­жетна сенсорна репродукція поводження "Я-образу" в різних ситуа­ціях діяльності і спілкування; 8) "накладання" стереотипів "Я-образу" на реальну поведінку в процесі повсякденного життя і діяльності.

Методи поведінкової Tt-рапії в групі спрямовані на формування соціальних умінь і навичок. Методичні прийоми поведінкової терапії визначаються метою соціального впливу на клієнта, створенням тако­го соціального фону, в якому особистість набуває впевненості в собі, власних можливостях, формується її життєва компетентність, ство­рюються умови для набуття самостійності і незалежності.

Розрізняють такі види тренінгових занять: тренінг подолання бояз­кості, тренінг активності, виявлення власної думки, подолання підви­щеної чутливості до критики і оцінок оточення, проведення дискусії на певну тему у групі, розвиток навичок конструктивного спору. Ви­користовують різні поведінкові тренінги, в основі яких знаходяться різнобічні вправи, наприклад, створення ситуацій підвищених труд­нощів чи різні методики оцінки реакцій клієнта групою тощо.

Дискусійна терапія — обговорення в групі соціальної проблеми чи життєвої ситуації клієнта з метою позитивного впливу на нього, використовуючи групову динаміку. Основні змістовні моменти групо­вої дискусії: розкриття проблем, які пов'язані із самостійністю, відпо­відальністю й активністю; формування адекватного ставлення до проб­леми, яку необхідно вирішити, активної мотивації до участі у роботі групи, норм і традицій групи; аналіз групової динаміки з виходом на проблематику окремої людини.

Соціотерапія — вплив на соціальне оточення клієнта за допомо­гою державних і громадських організацій.

Музикотерапія — один із давніх методів впливу на психіку осо­бистості, який може використовуватися і в медичних цілях. Групові, індивідуальні музикотерапевтичні заняття включають в себе, із вра­хуванням актуальної ситуації в групі, музичну тему, яка викликає у слухачів переживання, які пов'язані з їхнім минулим, сьогоденням і майбутнім. Відмічено, що цей метод є найбільш ефективним, якщо музичний твір виконує сам терапевт, тому що це сприяє виникненню обставин спонтанного взаємовпливу, більшої аутентичності, довірли­вості. Складання музичної програми вимагає певної режисури, знан­ня потреб, рівня культури клієнтів, які беруть участь у даному тера­певтичному впливі.

Ритмотерапія тісно пов'язана з музикотерапією та іншими засо­бами мистецтва, ритмом природи, певними біоритмами життя, які властиві людині. Красива ритмічна музика сприяє гармонійному емо­ційному розвитку людини у праці, побуті тощо. У цілому ритмотера-

-223-

ія дозволяє клієнтам виконувати різні соціальні ролі і задовольняти ютреби в емоційних зв'язках, розвиває естетичні потреби і збагачує ювими засобами емоційного вираження.

Арттерапія — лікування мистецтвом. Виділяють кілька варіантів

;ього методу:

• використання вже існуючих творів мистецтва через їх аналіз та

інтерпретацію клієнтами;

• спонукання клієнтів до самостійної творчості;

• використання творів мистецтва і самостійна творчість клієнтів;

• творчість самого спеціаліста — ліплення, малювання тощо, яка спрямована на взаємовплив із клієнтом.

Кольоротерапія. Психологи давно звернули увагу на вплив кольору на продуктивність праці: наприклад, продуктивність праці (фізичної) при червоному кольорі на короткий термін підвищується, при синьо­му — знижується. Такий вплив спостерігається і при розумовій праці. Вплив кольору на людину постійно враховується професійними ди­зайнерами. У плані діагностики суттєве значення має ставлення до тих чи інших кольорів самих клієнтів, інформацію про які отримують не тільки шляхом тестування чи опитування, але і спостереження (колір одягу, краватки тощо). В окремих випадках "соціалізовані" (знакові) кольори справляють такий самий вплив, як і слова (наприклад, порт­рет близької людини, колір прапора тощо). Іноді слід звернути увагу клієнта на доцільність спеціального вибору кольору одягу (сорочка, плаття, костюм, краватка тощо) залежно від необхідності моделюва­ти той чи інший настрій. При всіх суперечках відносно впливу конк­ретного кольору на емоційний стан людини є певні загальні законо­мірності: довгохвильова частина видимого спектра (найбільші хвилі у червоного кольору, потім у жовтогарячого, жовтого і т.д.) діє збуд­ливо (мобілізує, стимулює), а короткохвильова (починаючи з блакит­ного кольору) заспокоює чи пригнічує. Ці відомості також доцільно повідомляти клієнту і рекомендувати йому вчитися самостійно підби­рати необхідний колір як з метою стимуляції, так і корекції свого

стану.

Психогімнастика — одна із форм психотерапії, при якій взає­мовплив на клієнта заснований на руховій експреси, міміці, пантомімі. Вправи спрямовані на досягнення двох цілей: зменшення напруги і вкорочення емоційної дистанції учасників групи, а також вироблення вміння висловлювати почуття, побажання, — свої та іншої людини. Наприклад, вправи зі зняття напруги складаються із простих рухів: я йду по воді, по гарячому піску, поспішаю на роботу, повертаюсь з роботи тощо. Поєднання міміки, жесту, рухів і дотику створює більш повну можливість виявлення і передачі своїх почуттів і намірів без

-224-

слів. Для клієнта це є необхідним переживанням і пізнанням того, що своїм тілом можна висловити думку більш переконливо, ніж словом.

Натурпсихотерапія — метод лікування природою (ландшафтоте-рапія). Значення цього методу зростає внаслідок урбанізації соціаль­ного середовища, погіршення екології, росту відчуженості людини від природи.

Логотерапія — розмовна психотерапія. Спеціаліст розмовляє з клієнтом, намагаючись вербалізувати для нього його емоційний стан, щоб за допомогою цього клієнт сам розв'язав складну ситуацію. В особистості клієнта повинна відбутися перебудова, яку він самостійно знаходить як конструктивні зміни у самому собі. Це приносить задо­волення, підвищує ступінь самоповаги, сприяє становленню зрілої особистості.

Бібліотерапія. У процесі читання книжок клієнт веде записи, аналіз яких допомагає об'єктивно оцінити власний стан. Список книжок пси­хотерапевт підбирає відповідно до проблеми клієнта.

Імаготерапія — використання у цілях терапії гри образами в умо­вах творення особистістю образу самого себе. Прийоми імаготерапії: аналіз літературного твору у завчасно заданій ситуації, переказ і драматизація народної казки, театралізація оповідання, відтворення класичної і сучасної драматургії, виконання ролі у спектаклі.

ігротерапія — використання ігрових вправ (рольових ігор, ситуа­ційних ігор, статичних, рухливих та ін.) з метою створення благопо­лучних умов для особистісного росту, зміни ставлення до свого "Я", підвищення рівня самосприйняття тощо. У грі виявляються різні форми подолання травмуючих переживань.

Нейролінгвістичне програмування (НЛП) — унікальна техноло­гія впливу на людей і своєрідний погляд на комунікацію і розвиток людини, які відображені у працях Д. Гріндера, Ф. Бендлера, В. Саті-ра, М. Еріксона. Предметом НЛП є "мови", які використовуються для взаємодії як відображення внутрішніх програм, що задані на рівні нейронних зв'язків, аналізу різних способів отримання інфор­мації про світ і реагування на них окремих людей. Техніки НЛП широ­ко використовуються при психологічному консультуванні і психоте­рапії особистості, яка відчуває різні утруднення: утруднення у спілку­ванні, апатію, невпевненість, стреси, фобії, шкідливі звички тощо. НЛП — це витончений інструмент, який дозволяє швидко отримати інформацію про бажаний і похідний стан клієнта і відповідно до цьо­го гнучко підібрати найбільш дієву техніку для досягнення необхід­ного результату. НЛП тому так популярні, що засновані на числен­них, досить конкретних техніках і технологіях, що часто пов'язані із активізацією таких методик: "якірування", "змах", "віддзеркалюван-

-225 -

пінія життя", "кришталеві шари", "коло досконалості", "інший остання крапля" тощо. Цінним є те, що кожна з цих процедур юї конкретні цілі і досить докладно описана в літературі. Щоб и найбільш ефективну стратегію для надання допомоги конк-і особистості у вирішенні її проблеми, необхідно передусім вста-и її репрезентативну систему (провідну модальність і субмо-іість), рапорт з партнером, потім виявити причини його неспо-Гіри цьому можна використовувати наступну схему: визначити >ви (зовнішній ключ), які показують, що клієнт переживає неба-й стан, тобто провести калібровку; закріпити цей стан "яко-; попросити клієнта мисленнєво повернутися до минулого, коли ереживав ті ж самі почуття; із розповіді клієнта вичленити де­які мають відношення до його стану; повернути клієнта у сього-я, потурбуватися про його комфортність і безпеку. Створивши тивний емоційний стан, слід вибрати техніку для його закріплен-и для переформування минулого негативного досвіду (рефрей-■). Хоча оволодіти техніками і технологіями НЛП може кожна єва, зацікавлена і уважна людина, його використання потребує ііфікованої підготовки і великого почуття відповідальності.

Питання і завдання до семінарського заняття:

/. Обговоріть наукові підходи до визначення понять "соціальна юкція" і "соціальна терапія".

2. Чим відрізняється соціальна корекція від психологічної і пе-

гогічної корекції? Порівняйте.

3. Чи є виправданим, на вашу думку, застосування медичного ірміну "терапія" стосовно соціальної роботи? Поясніть свою

їчку зору.

4. Визначте особливості соціальної корекції і терапії в роботі

оізними клієнтами.

5. Чому для застосування соціальної корекції і терапії необхі-

ю спеціальна підготовка?

Завдання для практичного заняття.

— 226 —

Складіть алгоритм соціальної роботи із клієнтом, який звернувся соціальну службу з приводу складного соціального становища.

jjP Рекомендована література:

1. Социальная работа /под общей редакцией проф. В.И. Курбатова. — Ростов н\Дону: "Феникс", 2000. — 576 с.

2. Моделювання та впровадження програм щодо формування здорового способу життя. — К.: Наук. віт. /під заг. ред. /. Звєрєвої і Г. Лактіонової. —56 с.

3. Психодрама. Г. Лейтц. Классическая психодрама Я.Л. Морено. — М.: Про­гресе, 1994. — С. 195-215.

4. Корнелиус X., Фейр Ш. Вьіиграть может каждьій. Как разрешать конф-ликтьі. — М.: Стрингер, 1992. — С.18-32.

227

6. Профілактика і терапія засобами мистецтва /під заг. ред. О.І. Пилипен-ка. — К., 1996. — 56 с.