2. Робота над матеріалом нової теми

1. Місце української економіки в господарському житті Російської та Австро-Угорської імперій.

В к. ХІХ на п.ХХ ст. в Україні завершився промисловий переворот і почалася індустріалізація – індустріальна модернізація, суть якої полягала у розбудові крупної машинної індустрії, якісній зміні структури господарства (промисловість мала переважати над сільським господарством, а важка промисловість над легкою), появі нових галузей промисловості.

Особливо активно ці процеси відбувалися у Наддніпрянській Україні. Тут розташовувалися понад 8 тис. фабрик, шахт, заводів, на яких працювали більш ніж 800 тис. робітників.

Внаслідок індустріалізації утворилися три великі промислові регіони: Правобережжя, де вироблялося 46,5% промислової продукції; Лівобережжя – 30,5%; Південь – 23%. Склалася певна спеціалізація цих регіонів.

Південь став центром важкої (базової) промисловості: вугільної, залізорудної, металургійної, машинобудівної ( сільського машинобудування; в Катеринославській губернії діяло 33 підприємства по виробництву сільгоспмашин і знарядь.)

Правобережжя залишалося центром легкої, харчової промисловості.

Лівобережжя – харчова, машинобудівна, вугільна, металургійна промисловість.

Активно розвивалася транспортна система. Загальна довжина залізничних колій становила п’яту частину (8,5тис.км) всієї мережі Росії. Вони з’єднували промислові центри з морськими портами.

На азово-чорноморські порти припадала майже третина товарів, вивезених через європейські порти Росії.

Економіка України посідала важливе місце в загальноросійській економіці.

В Україні вироблялося 24,3% продукції Російської імперії. Частка України у виробництві всієї Росії %:

• Вугілля – 69,5 %;

• Залізна руда -57,2 %;

• Чавун – 51,8 %;

Галузями всеросійського значення стали цукрова, борошномельна, спиртогорілчана промисловість.

Великим недоліком процесу індустріалізації в Україні було те, що тут розвивалася переважно видобувна промисловість ( понад 70% видобувної промисловості Росії). Обробна промисловість становила лише 15% . Навіть цвяхи, дріт завозили з Росії. Слабо розвивалася легка промисловість – текстильна, хімічна, поліграфічна…

На західноукраїнських землях промисловість розвивалася більш повільніше. Тут було менше промислових підприємств і відповідно – робітників. Тут також розвивалася переважно видобувна промисловість. На поч. ХХ ст. видобуток нафти становив 5% світового видобутку. Але перероблялася лише третина. Інша нафта для переробки вивозилася до Австрії. Більш швидше розвивалася харчова промисловість – цукрова, борошномельна, спиртогорілчана. Щорічно в районі Карпат вирубували 10 млн. куб. м деревини. Дві третини її у вигляді сировини, напівфабрикатів вивозилися для подальшої переробки у промислово розвинуті райони Австро-Угорщини. Видобувалося 64% солі Австро-Угорщини. На Закарпатті видобували граніт, мармур, вапняк, гончарну та білу вогнетривку глину, з якої виготовляли фарфоровий та фаянсовий посуд.

На поч. ХХ ст.у сільському господарстві зростає частка товарного виробництва. Особливо швидко це відбувалося на Півдні, де поміщицькі господарства переходили на все більше використання техніки у с/г виробництві. Провідним напрямом у розвитку с/г було вирощування зернових культур, під які відводилося понад 90% посівних площ. Україна була основним регіоном Російської імперії, де вирощували пшеницю, ячмінь, жито, овес, гречку, цукровий буряк. На поч. ХХ ст. Україна забезпечувала 22% збору хліба, виробляла 84,8% цукру імперії. Вирощували також технічні культури – льон, тютюн, цукровий буряк, картоплю. У с/г Західної України відбувалися подібні процеси. Провідним напрямом було вирощування зернових культур ( майже 60% усіх посівних площ). Вирощували – овес, жито, кукурудзу, коноплі, льон, тютюн, цукровий буряк, хміль.

Таким чином, економіка України посідала важливе місце в економіці Росії і Австро-Угорщини.