Тема: №1 Вступ. Українські землі на початку ХХ ст.

План:

1.Вступ.

2. Українське питання та його суть. Створення незалежної Української держави – головне завдання українського народу у ХХ ст..

3. Основні риси економічного, політичного, культурного життя в Україні на поч. ХХ ст.

2. Робота над матеріалом нової теми.

1.Вступ.

На поч.ХХ ст. українці не мали своєї держави. Українські землі знаходилися під владою Російської ( 80% українськ. території ) та Австро-Угорської ( 20 % українськ. території) імперій. Особливості їх економічного, політичного, соціокультурного розвитку відповідно відбивалися і на розвитку українських земель. Тобто, початок ХХ ст. українці в Росії і Австро-Угорщині зустрічали в різних економічних, політичних, культурних умовах.

В к.ХІХ – на поч.ХХ ст. на українських землях завершився промисловий переворот і починалася індустріалізація. Створювалося велике машинне виробництво. Тобто, відбувається перехід від традиційного аграрного суспільства до сучасного індустріального. Це широкомасштабні зміни у всьому суспільстві, а не лише в економіці. Відбувалися вони у досить складних умовах:

1) 1900-1903рр. – економічна криза;

2) 1904-1908рр. – період економічної депресії;

3)1910-1914рр.- економічне піднесення.

На передодні І світової війни провідні європейські країни знаходилися на стадії завершення модернізації суспільства. В Росії та Австро-Угорщині ці процеси лише починалися. І світова війна перервала процес індустріалізації.

2. Українське питання та його суть. Створення незалежної Української держави – головне завдання українського народу у хх ст..

На поч. ХХ ст. загострилося так зване українське питання.

Територія України ( територія, яку історично заселяли українці ) – друга по величині в Європі після Росії.

За чисельністю українці відносилися до числа великих європейських народів. Вони були четвертими : після німців, росіян, британців. Загальне населення України становило більше 48 млн.чол.і було досить багатонаціональним. 65% становили українці. Найбільші національні меншини – росіяни 10%, поляки 6%, євреї понад 4%, проживали також білоруси, болгари, чехи, німці та ін.

Будучи четвертими по чисельності, займаючи другу за розмірами територію в Європі, українці, в той же час, не мали власної держави. Перебуваючи у складі Росії та Австро-Угорщини, українці зазнавали економічних, політичних, культурних утисків і дискримінації. При цьому, імперії використовували природні, людські ресурси, вигідне географічне і стратегічне розташування України для власного збагачення.

Тож, беручи до уваги:

- чисельність українців;

- їх роль в житті імперій;

- розмір їх території;

- її природні багатства;

- вигідність географічного та стратегічного розташування,

найголовнішим історичним завданням українського народу у ХХ ст. було створення власної держави.

Тож суть українського питання на поч. ХХ ст.і полягала у реалізації:

- права українського народу на створення власної незалежної держави;

- на рівний з іншими народами політичний, економічний, культурний розвиток.

Більшість українських земель (80%) перебували у складі Росії і поділялися на 9 губерній : Волинська, Подільська, Херсонська, Таврійська, Катеринославська, Харківська, Полтавська, Київська, Чернігівська. Проте, етнічна територія українців була значно більшою за територію 9 губерній. Українці проживали на Кубані, території Воронезької, Курської, Мінської губерній, сучасної Ростовської області, а також на тер. Польщі, Бессарабії.

І австрійський і російський уряди проводили політику етнічної асиміляції українців, перешкоджали їх національному розвитку як окремого народу.

Особливо це проявлялося в Росії. Царський уряд взагалі не визнавав українців окремим від росіян народом. Заборонявся розвиток культури, освіти, літератури українців. А про якусь політичну автономію України у складі Росії не могло бути і мови.

Землі за річкою Збруч - Східна Галичина, Північна Буковина входили до складу Австро-Угорщини. Вони мали обмежене територіальне самоврядування зі своїми парламентами (сеймами). Українці в Австро-Угорщині мали більше можливості для свого культурного, національного і навіть політичного розвитку. Проте, на Галичині були досить напружені стосунки між українцями і поляками, які вважали ці землі своїми.

Закарпаття входило до складу Угорщини і не мало ніякого самоврядування як і українці в Росії.