Лекція № 12
Тема: Стратегія і тактика виживання людства
Мета: ознайомити студентів із теоретико-методологічними засадами сталого розвитку суспільства, міжнародним співробітництвом у сфері охорони навколишнього природного середовища; виховати культури поведінки, відповідальності за свої вчинки у природі, включення у спільну з дорослими екологічно спрямовану діяльність; розвити уміння приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища.
План
Теоретико-методологічні засади сталого розвитку суспільства
Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Екологічна освіта, виховання і культура
Література
1. Заверуха Н.М.,Серебряков В.В.,Скиба Ю.А. Основи екології . Навчальний посібник.-К.: Каравела, 2006.- С. 344-354
Хід лекції
1. Теоретико-методологічні засади сталого розвитку суспільства
Концепція сталого розвитку суспільства. У 1992 році в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) відбулася конференція ООН з навколишнього середовища й розвитку, на якій розглядалися проблеми майбутнього планети Земля. На конференції було затверджено «Порядок денний на XXI століття», головна мета цього документа на майбутнє — просування шляхом сталого розвитку суспільства, за якого задоволення потреб попередніх поколінь повинне відбуватися без загрози майбутнім поколінням задовольняти свої потреби. Сталий розвиток людства передбачає взаємне узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку.
Основними принципами концепції сталого розвитку суспільства є:
«задоволення потреб» — який передбачає приділення найбільшої уваги задоволенню потреб жителів найбідніших країн світу;
«встановлення обмежень» — який передбачає накладання обмежень на стан технології та на розвиток людства задля збереження довкілля з врахуванням спроможності біосфери ліквідовувати наслідки діяльності людства.
«Порядок денний на XXI століття» розкриває економічні та соціальні проблеми людства. Розглядає ті чинники, які спричиняють навантаження на довкілля: бідність; зовнішній борг країн, що розвиваються; структури виробництва та споживання, які не відповідають концепції сталого розвитку; демографічний вибух і структура міжнародної економіки.
Крім цього в документі звернуто увагу на глобальні екологічні проблеми планети: знищення лісів; виснаження родючих ґрунтів; опустелювання нових територій. Розкрито заходи, які запобігають забрудненню повітря й води; знищенню рибних ресурсів; сприяють безпечному поводженню з токсичними та радіоактивними відходами.
Впровадження концепції сталого розвитку суспільства покладається на великі групи населення: жінок, приватні структури, профспілки, фермерів, дітей та молодь, представників корінного населення, науковців, органи місцевої влади й недержавні організації.
Документ передбачає чіткі методи реалізації концепцій сталого розвитку, а саме, відзначаються фінансові ресурси і механізми, способи поширення екологічно обґрунтованих теорій, розглянуто проблеми міжнародної співпраці, міжнародні угоди і правові механізми. Для оцінювання розвитку території відповідно до принципів сталого розвитку запропоновано використовувати індикатори сталого розвитку.
Індикатори сталого розвитку території — це показники, які використовують для оцінки стану здоров'я та рівня життя людей, стану довкілля на окремій території, кількісна оцінка впливу людської діяльності на стан довкілля і на стан здоров'я людей, якість і тривалість їхнього життя. Ці показники мають бути єдиними для загальної оцінки певної території чи порівняльної оцінки декількох територій.
Для з'ясування ефективності дій влади і громадськості щодо впровадження принципів сталого розвитку здійснюється моніторинг індикаторів сталого розвитку. На основі відстеження змін індикаторів у часі для однієї і тієї самої території через певні проміжки часу.
Дані моніторингу індикаторів використовують при внесенні коректив у напрямі розвитку території, методів впровадження, змін у політиці управління територією.
Проблеми сталого розвитку України. У проекті «Концепції сталого розвитку України» зазначено, що сталий розвиток в
Україні — це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь. Сталий розвиток розглядається як такий, що не лише породжує і сприяє економічному зростанню держави, а й справедливо розподіляє його результати, відновлює довкілля та сприяє подоланню бідності.
Проте при переході України на шлях сталого розвитку мають бути розв'язані такі головні проблеми:
сприяння становленню громадянського суспільства;
подолання бідності;
відхід від таких процесів розвитку суспільства, які призводять до його деградації;
створення цілісної системи законодавства у сфері сталого розвитку;
введення дієвого економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності;
вдосконалення процесу доступу до інформації з питань навколишнього середовища та здоров'я.
Для успішного просування шляхом сталого розвитку Україна підписала Програму дій «Порядок денний на XXI століття» на конференції в Ріо-де-Жанейро у 1992 році. Пізніше у 1997 році на конференції «Ріо + 5» українська делегація підтвердила своє прагнення йти шляхом сталого розвитку.
У тому ж році в Україні на державному рівні було створено національну комісію сталого розвитку, яка активно співпрацює з різними міжнародними природоохоронними організаціями.