Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекція 12.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
126.98 Кб
Скачать

Лекція № 12

Тема: Стратегія і тактика виживання людства

Мета: ознайомити студентів із теоретико-методологічними засадами сталого розвитку суспільства, міжнародним співробітництвом у сфері охорони навколишнього природного середовища; виховати культури поведінки, відповідальності за свої вчинки у природі, включення у спільну з дорослими екологічно спрямовану діяльність; розвити уміння приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища.

План

  1. Теоретико-методологічні засади сталого розвитку суспільства

  2. Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.

  3. Екологічна освіта, виховання і культура

Література

1. Заверуха Н.М.,Серебряков В.В.,Скиба Ю.А. Основи екології . Навчальний посібник.-К.: Каравела, 2006.- С. 344-354

Хід лекції

1. Теоретико-методологічні засади сталого розвитку суспільства

Концепція сталого розвитку суспільства. У 1992 році в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) відбулася конференція ООН з навколишнього середовища й розвитку, на якій розглядалися проблеми майбутнього планети Земля. На конференції було затверджено «Порядок денний на XXI століття», головна мета цього документа на майбутнє — просування шляхом сталого розвитку суспільства, за якого задоволення потреб попередніх поколінь повинне відбуватися без загрози майбутнім поколінням задовольняти свої потреби. Сталий розвиток людства передбачає взаємне узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку.

Основними принципами концепції сталого розвитку суспільства є:

  • «задоволення потреб» — який передбачає приділення найбільшої уваги задоволенню потреб жителів найбідніших країн світу;

  • «встановлення обмежень» — який передбачає накладання обмежень на стан технології та на розвиток людства задля збереження довкілля з врахуванням спроможності біосфери ліквідовувати наслідки діяльності людства.

«Порядок денний на XXI століття» розкриває економічні та соціальні проблеми людства. Розглядає ті чинники, які спричиняють навантаження на довкілля: бідність; зовнішній борг країн, що розвиваються; структури виробництва та споживання, які не відповідають концепції сталого розвитку; демографічний вибух і структура міжнародної економіки.

Крім цього в документі звернуто увагу на глобальні екологічні проблеми планети: знищення лісів; виснаження родючих ґрунтів; опустелювання нових територій. Розкрито заходи, які запобігають забрудненню повітря й води; знищенню рибних ресурсів; сприяють безпечному поводженню з токсичними та радіоактивними відходами.

Впровадження концепції сталого розвитку суспільства покладається на великі групи населення: жінок, приватні структури, профспілки, фермерів, дітей та молодь, представників корінного населення, науковців, органи місцевої влади й недержавні організації.

Документ передбачає чіткі методи реалізації концепцій сталого розвитку, а саме, відзначаються фінансові ресурси і механізми, способи поширення екологічно обґрунтованих теорій, розглянуто проблеми міжнародної співпраці, міжнародні угоди і правові механізми. Для оцінювання розвитку території відповідно до принципів сталого розвитку запропоновано використовувати індикатори сталого розвитку.

Індикатори сталого розвитку території — це показники, які використовують для оцінки стану здоров'я та рівня життя людей, стану довкілля на окремій території, кількісна оцінка впливу людської діяльності на стан довкілля і на стан здоров'я людей, якість і тривалість їхнього життя. Ці показники мають бути єдиними для загальної оцінки певної території чи порівняльної оцінки декількох територій.

Для з'ясування ефективності дій влади і громадськості щодо впровадження принципів сталого розвитку здійснюється моніторинг індикаторів сталого розвитку. На основі відстеження змін індикаторів у часі для однієї і тієї самої території через певні проміжки часу.

Дані моніторингу індикаторів використовують при внесенні коректив у напрямі розвитку території, методів впровадження, змін у політиці управління територією.

Проблеми сталого розвитку України. У проекті «Концепції сталого розвитку України» зазначено, що сталий розвиток в

Україні — це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь. Сталий розвиток розглядається як такий, що не лише породжує і сприяє економічному зростанню держави, а й справедливо розподіляє його результати, відновлює довкілля та сприяє подоланню бідності.

Проте при переході України на шлях сталого розвитку мають бути розв'язані такі головні проблеми:

  • сприяння становленню громадянського суспільства;

  • подолання бідності;

  • відхід від таких процесів розвитку суспільства, які призводять до його деградації;

  • створення цілісної системи законодавства у сфері сталого розвитку;

  • введення дієвого економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності;

  • вдосконалення процесу доступу до інформації з питань навколишнього середовища та здоров'я.

Для успішного просування шляхом сталого розвитку Україна підписала Програму дій «Порядок денний на XXI століття» на конференції в Ріо-де-Жанейро у 1992 році. Пізніше у 1997 році на конференції «Ріо + 5» українська делегація підтвердила своє прагнення йти шляхом сталого розвитку.

У тому ж році в Україні на державному рівні було створено національну комісію сталого розвитку, яка активно співпрацює з різними міжнародними природоохоронними організаціями.