3.Висновки хв.

Організаційно методичні рекомендації:

До початку занять викладач повинен уяснити навчальну та виховну мету лекційного заняття та питання, які будуть розглядатися на даному занятті, розробити план проведення лекційного заняття з конкретним відображенням питань, які будуть розглядатися на даному занятті, а також вказати завдання на самостійну роботу.

Навчально-допоміжний склад повинен за дорученням викладача підготовити необхідне матеріально-технічне забезпечення та підготувати аудиторію для проведення заняття.

Вступна частина лекційного заняття повинна встановлювати зв’язок з попередніми та наступними заняттями та взагалі з іншими навчальними дисциплінами з військово-фінансових питань. Викладач повинен розкрити тему та предмет заняття, навчальну та виховну цілі, довести до курсантів питання, які будуть розглядатися на лекційному занятті.

Основна частина лекції містить навчальні питання, в яких викладається науковий зміст теми, наводиться система доказів із застосуванням найбільш доцільних методичних прийомів. Навчальні питання викладаються в їх діалектичному розвитку з аналізом і узагальненням умов та факторів, які впливають на їх зміст і зміни. Кожне теоретичне положення повинно бути обгрунтоване й доведене. Формулювання й визначення мають бути чіткими, насиченими глибоким змістом.

Кожне навчальне питання закінчується короткими висновками, які логічно підводять до наступного питання лекції; викладаються висновки чітко і ясно.

Висновки містять підсумки, що випливають із змісту основної частини лекції, а також рекомендації щодо подальшого порядку вивчення основних питань лекції самостійно із зазначенням відповідної літератури. Зазначається тема наступного заняття та дається завдання на самостійну підготовку з повторенням окремих питань відносно нарахування грошового забезпечення

ВСТУП

Перевіряю наявність студентів.

Довожу тему, навчальну мету, навчальні питання заняття та літературу.

На сьогоднішньому занятті ми повинні розглянути види грошового забезпечення, визначити загальні положення з нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, ознайомитись з принципами його організації вивчити види грошового забезпечення та їх характеристику.

ОСНОВНА ЧАСТИНА.

Перше питання:

Сутність та принципи грошового забезпечення військовослужбовців.

Проходження військової служби військовослужбовцями регулюється Законами України “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, відповідними положеннями про проходження військової служби тощо.

Згідно із Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям матеріальне забезпечення, що стимулює зацікавленість громадян України у військовії службі.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" розміри грошового забезпечення військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України (ПКМ України № 1294 від 07.11.2007 року).

Порядок виплати грошового забезпечення визначено Інструкцією (наказ МО України № 260 від11.06.2008 року).

Грошове забезпечення - це система фінансових стимулів гарантованих державою, що отримують військовослужбовці для задоволення своїх матерiальних та культурних потреб згiдно з кiлькiстю i якiстю працi, з урахуванням особливостей військової служби i порядку її проходження рiзними категорiями військовослужбовців.

Економічним джерелом грошового забезпечення вiйськовослужбовцiв є частка валового внутрішнього продукту (ВВП), яка направлена на задоволення особистих культурних i матерiальних потреб населення. Фiнансовим джерелом цих витрат виступає державний бюджет.

Кількість військової праці визначається в залежності від посади військовослужбовця, а її якість – від його військового звання, що у системі грошового забезпечення відображається у грошовому вимірі у вигляді окладів за займаною посадою та за присвоєним військовим званням.

Розглядаючи роль грошового забезпечення в матерiальному забезпеченнi вiйськовослужбовцiв, необхiдно звернути увагу на таке: в бюджетi сiм’ї вiйськовослужбовця, як правило, переважає грошове забезпечення голови сiм’ї, яке становить 70-100% спiльного доходу. Але зумовленi особливостями вiйськової служби деякi обмеження, зокрема те, що вiйськовослужбовцi не мають права суміщати вiйськову службу з роботою на пiдприємствах, в закладах i органiзацiях, за винятком занять науковою, викладацькою i творчою дiяльнiстю, якщо вона не заважає виконанню обов’язкiв вiйськової служби, позбавляють можливостi вiйськовослужбовця самостiйно полiпшувати свiй матерiальний стан.

Враховуючи, що значна частина військовослужбовців проходить службу в віддалених від міст гарнізонах, де, як правило, гостро стоять питання працевлаштування дружин військовослужбовців, грошове забезпечення стає часто єдиним джерелом доходів.

Друге питання

Види грошового забезпечення та їх характеристика.

Основним керівним документом, який регламентує порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, є Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260.

Грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Грошове забезпечення складається з основних та додаткових видів.. (Слайд №)

До основних видів ( або окладів грошового утримання) належать оклади за військовим званням та посадові оклади.

Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, матеріальні і грошові допомоги та премію.

Розміри окладів грошового утримання, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців встановлюються відповідно до вимог чинного законодавства України.

Додаткові види складають значну і невід’ємну частину грошового забезпечення. Разом з основними видами вони є складовою всього грошового забезпечення. Базою для нарахування додаткових видів грошового забезпечення виступають оклади грошового утримання (ОВЗ та ПО).

Додаткові види грошового забезпечення поділяються на надбавки, підвищення, винагороди, допомоги та премію.

Всі додаткові види грошового забезпечення класифікуються:

1. За видами:

• щомісячні

• одноразові.

2. За функціями:

• що стимулюють тривалість військової служби (процентна надбавка за вислугу років, надбавка за безперервну військову службу, винагорода за тривалу безперервну військову службу та ін.);

• що стимулюють підвищення кваліфікації (підвищення посадового окладу, надбавка за класну кваліфікацію, надбавка за науковий ступінь і вчене звання, надбавка за знання і використання іноземної мови, винагорода за закінчення військово-навчальних закладів та ін.)

• за особливі умови служби (надбавка за особливі умови служби, надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, морське грошове забезпечення та ін.);

• які носять характер компенсацій і гарантій (одноразова допомога на початкове обзаведення, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога та ін.);

• які виплачуються за виконання додаткових обов’язків (надбавка за роботу з особовим складом, курсантська посадова надбавка, винагорода за водолазні роботи, винагорода за стрибки з парашутом, винагорода за бойове чергування та ін.)

Всі вони диференціюють грошове забезпечення військовослужбовців в залежності від умов служби, обсягу та складності роботи, майстерності, досягнутих результатів в роботі тощо.

Третє питання:

Право військовослужбовців на отримання грошового забезпечення, місце та терміни його виплати.

Грошове забезпечення згідно з Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (далі – Положення) виплачується військовослужбовцям:

• які займають посади в органах військового управління, об'єднаннях, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі – військові частини).

• які навчаються у військових навчальних закладах.

• які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників).

Військовослужбовцям, тимчасово прикомандированим до інших військових частин, грошове забезпечення в цих військових частинах виплачується, якщо прикомандирування дозволено Міністром оборони України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, командувачами видів Збройних Сил України.

За роботу понад встановлений службовий час, за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Грошове забезпечення військовослужбовцям за час перебування їх у відпустці для догляду за дитиною не виплачується.

Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами оплачується згідно з чинним законодавством України.

Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається виходячи з кількості календарних днів у цьому місяці. Тобто місячна норма, що визначена відповідно до нормативних актів ділиться на кількість календарних днів у відповідному місяці та умножається на відповідну кількість днів. Цим грошове забезпечення відрізняється від заробітної плати, де місячна норма ділиться на кількість робочих днів.

Грошове забезпечення, виплачене за правилами і нормами, які діяли в момент виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене. Тобто, якщо військовослужбовцю було виплачене грошове забезпечення за більшою нормою, на яку він мав право на день виплати, але після цього він втратив право на цю виплату або набув права на меншу норму, то сума, що була понадміру виплачена до кінця поточного місяця з військовослужбовця не утримується, а з 1 числа наступного місяця вже починається нарахування за новою, меншою нормою.

Заяви і скарги військовослужбовців щодо грошового забезпечення беруться на облік і вирішуються у встановленому чинним законодавством України порядку.

Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене у меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

У разі виникнення спорних питань щодо нарахування належного грошового забезпечення фінансові органи до з'ясування (уточнення) у фінансовому органі вищого рівня порядку виплати здійснюють виплату безспірно належного військовослужбовцю грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, відрядженим до органів виконавчої влади, на підприємства, в організації, які виконують роботи в інтересах оборони держави та її безпеки (далі – державні органи), із залишенням на військовій службі, грошове забезпечення виплачується в цих державних органах у розмірах і порядку, що встановлюються чинним законодавством України, за рахунок коштів державних органів, до яких вони відряджені.

Роз'яснення з питань грошового забезпечення військовослужбовців надаються директором департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Відповідно до Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується до 20 числа кожного місяця. У разі надходження коштів пізніше цього терміну – виплачується протягом трьох днів після їх надходження.

Тобто на відміну від заробітної плати, яка виплачується за фактично відпрацьований час, грошове забезпечення виплачується посеред місяця за поточний місяць частково авансом. При цьому хочу нагадати вам п.1.8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України: Грошове забезпечення, виплачене за правилами і нормами, які діяли в момент виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене, тобто якщо грошове забезпечення виплачене 13 або наприклад 15 числа, але після цього розмір грошового забезпечення військовослужбовця знизився (за рахунок зниження розміру деяких видів грошового забезпечення або втрати права на деякі види грошового забезпечення), то при нарахуванні грошового забезпечення за наступний місяць з військовослужбовця надлишково виплачена сума не утримується.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям раніше встановлених термінів дозволяється у випадках:

• вибуття у відрядження або у відпустку, якщо військовослужбовці не зможуть повернутись у військову частину до дня виплати грошового забезпечення за черговий місяць;

• передислокації військової частини, якщо термін виплати грошового забезпечення настає під час слідування у новий пункт дислокації;

• переведення в іншу військову частину, якщо військовослужбовець повинен прибути до нового місця служби після дня виплати грошового забезпечення за відповідний місяць;

• у інших випадках, за вказівкою директора департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Грошове забезпечення особовому складу виплачується у фінансово-економічній службі або касі за місцем штатної служби. Якщо військова частина не має власного фінансового органу, грошове забезпечення військовослужбовцям цієї частини виплачується финансовим органом військової частини, до якої вони будуть зараховані на грошове забезпечення розпорядженням правомочного командира (начальника).

Військовослужбовцям, що прикомандировані наказами відповідних командирів (начальників) на тривалий час до інших військових частин грошове забезпечення виплачується у військових частинах за місцем прикомандирування.

Військовослужбовцям, які перебувають у відпустці за хворобою поза пунктом штатної служби грошове забезпечення виплачується у обласних або районних військкоматах за місцем проведення відпустки.

Військовослужбовцям, які перебувають у військових навчальних закладах на навчальних зборах або складанні сесії тривалістю більше двох місяців, а також тим, хто навчається в ад’юнктурі грошове забезпечення виплачується за місцем навчання.

Військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні у військово-лікарських закладах поза пунктом штатної служби грошове забезпечення виплачується у цих військово-лікарських закладах.

Грошове забезпечення виплачується тільки на підставі вірно складених та підписаних відповідними посадовими особами роздавальних відомостей. Всі роздавальні відомості повинні бути підписані командиром військової частини та начальником фінансово-економічного органу. Порядок та вимоги до складання роздавальних відомостей ми з вами будемо вивчати пізніше.

Виплата грошового забезпечення дозволяється лише при наявності фінансування витрат на ці цілі. Тобто тільки після надходження фінансування по статті витрат 0108 через органи Державного казначейства на виплату грошового забезпечення дозволяється його виплата і тільки в межах асигнувань, що поступили. Витрачати для виплати грошового забезпечення кошти, що надійшли за іншими статтями кошторису і на інши цілі категорично заборонено. Цільове використання коштів контролюється багатьма інстанціями: органами Державного казначейства, посадовими особами Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України та іншими контролюючими органами. З прийняттям Закону України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”, перевіряти цільове використання коштів, що виділені на оборону, в тому числі і на виплату грошового забезпечення, доручено також апарату уповноваженого у справах захисту прав людини в Україні, який таким чином здійснює цивільний контроль у Міністерстві оборони України. За порушення цих норм та нецільове використання коштів, що виділені на оборону наступає персональна відповідальність посадових осіб, які відповідають за прийняття таких рішень, аж до кримінальної відповідальності. А рішення щодо витрачання коштів у військовій частині приймає командир військової частини разом з начальником фінансово-економічного органу.

Четверте питання:

Порядок вирішення скарг військовослужбовців з питань грошового забезпечення.

Заяви і скарги військовослужбовців щодо грошового забезпечення беруться на облік і вирішуються у встановленому чинним законодавством України порядку.

Відповідно до Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України який затверджено Законом України від 24.03.99 року № 551-XIV, усі військовослужбовці мають право направляти письмові звернення або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів, які проводять попереднє (досудове) слідство, та інших дер­жавних органів у разі:

• незаконних рішень, дій (бездіяльності) щодо них командирів чи інших військовослужбовців, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;

• незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.

З питань грошового забезпечення скарга подається безпосередньому командирові тієї особи, чиї дії оскаржуються, тобто командирові військової частини. Якщо ті, хто подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, скарга подається у по­рядку підпорядкованості.

Військовослужбовці, які подали заяву чи скаргу, мають право:

• особисто викласти свої аргументи особі, яка переві­ряє заяву чи скаргу, звернутися за допомогою до свідків;

• подати додаткові матеріали, що стосуються справи, чи клопотати, щоб їх вимагав командир або орган, який розглядає заяву або скаргу;

• бути присутнім під час розгляду заяви чи скарги;

• одержати письмову відповідь про результати розгля­ду заяви чи скарги;

• ознайомитися з матеріалами перевірки заяви чи скарги;

• оскаржити прийняте за їхньою заявою чи скаргою рішення в суді;

• вимагати відшкодування збитків у встановленому законом порядку.

Подання скарги військовослужбовцями не звільняє їх від виконання своїх службових обов'язків і наказів командирів.

Пропозиція, заява чи скарга, подані в письмовій формі, мають бути підписаними. Пропозиція, заява чи скарга, що не містять даних про заявника, визнаються анонімними і не підлягають розгляду.

Пропозиція, заява чи скарга, оформлені належ­ним чином і подані у встановленому порядку, підля­гають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в пропозиції, заяві чи скар­зі, не входять до компетенції командира, вони в строк не більше п'яти днів пересилаються за належністю відповідній посадовій особі чи органу, який правомочний вирішити питання викладені в скарзі. Про що сповіщається військовослужбо­вець, який подав пропозицію, заяву чи скаргу. Якщо пропозиція, заява чи скарга не містять даних, необхід­них для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, вони в той же строк повертаються військовослужбовцю з відповідним роз'ясненням.

Пропозиція, заява чи скарга вважаються вирі­шеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання і з приводу них вжито необхідних заходів або дано ви­черпні відповіді.

Відмова в задоволенні питань, викладених у пропо­зиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військово­службовців, які їх подали, у письмовій формі з поси­ланням на закон або військові статути і зазначенням мотивів відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Усі пропозиції, заяви чи скарги розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця з часу їх отримання, а ті, що не потребують додаткового вив­чення й перевірки, — невідкладно, але не пізніше п'ят­надцяти днів з часу їх надходження. Якщо у місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможли­во, командир встановлює новий строк, про що спові­щається військовослужбовець, який подав звернення. При цьому загальний строк розгляду пропозиції, заяви чи скарги не може перевищувати сорока п'яти днів.

Під час розгляду пропозиції, заяви чи скарги не допускається розголошення відомостей про особис­те життя військовослужбовця без його згоди, а також розголошення іншої інформації, якщо це зачіпає його права і свободи, законні інтереси.

Командир, який допустив несправедливість або неза­конні дії щодо підлеглих за подання пропозиції, заяви чи скарги, несе відповідальність згідно із законами України.

Усі пропозиції, заяви та скарги в день їх над­ходження заносяться до Журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян, який ведеться і зберігається у кожній військовій части­ні, закладі та установі.

Командири військових частин, керівники закладів та установ зобов'язані не рідше одного разу на квартал проводити перевірку стану робо­ти щодо розгляду та прийняття рішень з приводу пропо­зицій, заяв і скарг.

Журнал реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян має бути пронумерований, прошнурований, скріплений сургучевою печаткою та завірений командиром частини.

У журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян робиться запис про рішення, прийняте з при­воду кожної пропозиції, заяви чи скарги.