Розділ 3 Проблеми та перспективи вдосконалення ринку поліграфічних послуг

Основною причиною глибокого спаду книговидання є те, що в Україні не створені необхідні економічні умови, які б сприяли формуванню помірних цін на книгу, зробили б її доступною широким верствам населення. А це, в свою чергу, стимулювало б нарощування обсягів книговидання і книго – розповсюдження та відповідне підвищення рівня завантаження виробничих потужностей поліграфії. Щоб радикально змінити ситуацію мусимо, насамперед, домогтися ослаблення руйнівного податкового пресу на книгу, введення нульової ставки податку на додану вартість усіх операцій, робіт та послуг при підготовці, друкуванні та розповсюдженні книги. Саме нульова ставка ПДВ діє в Росії, Білорусі, Естонії, Латвії, Литві, Великобританії, Польщі, Норвегії, Швейцарії, Південній Кореї, Аргентині, Бразилії, Колумбії. Набагато нижчі, ніж в Україні, діють ставки ПДВ на книгу в Туреччині, Італії, Іспанії, Словенії, Чеській Республіці, Нідерландах, Бельгії, Канаді, Німеччині - від 1 до 7 відсотків.

Попередні укази Президента України Л. Кучми засвідчили оцінку феномена української книги і потребу вжиття радикальних заходів щодо запобігання її занепаду. Ми сподіваємося, що неодмінно з'явиться Указ, яким буде підтримано пропозиції з цих питань, підготовлені Держкомінформполітики, Комітетом свободи слова та інформації Верховної Ради України, Українською асоціацією виробників поліграфічної продукції. Центром підтримки видавців української книги та іншими структурами.

Оцінюючи ситуацію в поліграфічній сфері, слід наголосити на тому, що вона залишається складною, неоднозначною та суперечливою. Як і в усьому нашому вітчизняному виробництві, тут не вистачає обігових коштів, тиснуть непомірні податки, дається взнаки низька платоспроможність населення і юридичних осіб, у результаті чого падає попит на поліграфічну продукцію і зростає дебіторська заборгованість. Низькою є завантаженість виробничих потужностей, значна їх частина потребує модернізації, складним є фінансове становище поліграфічних підприємств [35;796c].

Водночас більшість виробничих колективів усіх форм власності перебувають, як кажуть, «на плаву», прагнуть не тільки вижити, а й потроху розвиваються, відтворюють виробництво.

Підсумки роботи у минулому році свідчать про певне пожвавлення роботи поліграфії і деяку стабілізацію економічної ситуації. Зокрема, підприємства, що перебувають у функціональному підпорядкуванні Держкомінформполітики, закінчили рік з приростом товарної продукції, порівняно з 1997 роком, з усіх натуральних показників: по книжково-журнальній продукції - на 3,8 відсотка, газетній – на 20,1, образотворчо-етикетковій – 30,5.

Обсяг випуску товарної продукції в діючих цінах збільшився на 21,1 відсоток, балансовий прибуток – на 25,5, середньомісячна зарплата підвищилась на 17,9 відсотка.

Проте, як видно з результатів роботи першого кварталу нинішнього року, стабілізаційні процеси в галузі ще не набрали стійкого характеру. Показники, на жаль, гірші, ніж у січні-березні минулого року. Зокрема, випуск поліграфічної продукції діючих цінах склав усього 89,3 відсотка, книжкової ( в аркушах-відбитках) – 45,3 %, газетної – 84,5 %.

Не може не викликати стурбованість те, що минулий рік кожне третє підприємство системи Держкомінформполітики закінчило зі збитками. Цього року коло збиткових підприємств розширилося. Насамперед, тому, що навантаження на собівартість продукції за рахунок незалежних від поліграфії факторів з 1 січня нинішнього року збільшилось.

Зокрема, у зв'язку зі скасуванням понижуючого коефіцієнта, на 40 відсотків зросли амортизаційні відрахування, які входять до собівартості продукції. А це досить значні суми. Особливо це відчувають виробництва, які мають порівняно нові будівлі [40;198c].

Напружена ситуація зі збільшенням амортвідрахувань створена штучно. Практика засвідчила, що підвищення нормативу амортвідрахувань на будівлі та споруди до 5, а на технологічне устаткування до 15 відсотків виявилося безпідставним. Це призвело до зумисного завищення собівартості продукції, зменшення прибутку, а відтак – і податку на нього.

У результаті такого невиваженого підходу втратили всі – і виробник, і держава, і замовник, і споживач.

Асоціація поліграфістів спільно з Держкомінформполітики має підготувати аргументовані пропозиції щодо внесення змін до Закону «Про оподаткування прибутку» в частині оптимізації нормативів амортвідрахувань. Серпнева фінансова криза, девальвація гривні, що спричинили різке зростання цін на імпортні матеріали та обладнання, змусили нас ще сильніше відчути гостроту проблеми створення вітчизняної сировинної бази видавничо-поліграфічного комплексу і поступового зменшення його залежності від імпорту, а він, до речі, сьогодні становить 70-75 відсотків.

Як відомо, вирішення цієї важливої проблеми передбачалося Державною програмою розвитку національного книговидання і преси, затвердженою в 1995 році Президентом України.

Мусимо констатувати, що реалізовано лише окремі заходи. Роботи по виконанню програми по суті, згорнуто. Вважаємо, що наша Асоціація, Державний комітет інформаційної політики України разом з усіма зацікавленими структурами повинні реанімувати Програму, зробити аналіз проведеного, дати поштовх роботі, особливо, пов'язаній з виробництвом стратегічних видів сировини і матеріалів – газетного і офсетного паперу, картону, поліграфічних фарб, офсетних і фотополімерних пластин, а також деяких видів поліграфічного устаткування.

З метою зменшення цін на поліграфічні послуги і підвищення конкурентоспроможності вітчизняної поліграфічної продукції нам слід ініціювати питання про відновлення переліку товарів критичного імпорту, які при ввезенні на митну територію України не обкладаються податком на додану вартість, включивши до нього насамперед: технологічне устаткування, запчастини, деякі поліграфічні матеріали, які в Україні не випускаються, а також домогтися зменшення ввізного мита на них. Як відомо, в усьому світі стимулюється імпорт прогресивних техніки і технології, та тільки не в Україні.

Ось характерний приклад. Дніпропетровське газетне видавництво «Зоря» підписало контракт на поставку нової рулонної офсетної машини для випуску газет вартістю 989 000 німецьких марок. Сума податку на так звану додану вартість разом із ввізним митом при цьому склала 536 тис. гри. Яка ж економіка витримає подібне навантаження?!

Із цих проблем маємо тісніше взаємодіяти і з Митно – тарифною радою України, яка вже пішла нам назустріч у вирішенні деяких питань. У березні нинішнього року вона схвалила подані Мін – промполітики, Мінінформом, членом Асоціації – «Видавництвом "Бліц – ін – форм» (народний депутат С.І. Мельничук) і підтримані Правлінням Асоціації та Підкомітетом з друкованих засобів масової інформації Верховної Ради України з метою захисту вітчизняної поліграфії пропозиції про збільшення ставок ввізного мита з 10 до 30% на шкільні зошити, групу паперово-білової продукції, картонні упаковки, полімерні плівки з друкованим малюнком.

Аналізуючи проблеми видавничо – поліграфічного комплексу, слід відокремити питання книжкового виробництва, матеріальна база якого перебуває в стані занепаду. У цьому секторі, як відомо, працюють знані далеко за межами України книжкові підприємства, зокрема. Головне - виробниче об'єднання «Поліграфкнига», київська книжкова фабрика та АТЗТ «Книга», харківські - ім. Фрунзе і «Глобус», львівська «Атлас». Основу їх завантаження завжди складали підручники, навчальна, науково-технічна, енциклопедична література. Сьогодні ж, на жаль, цих замовлень вони не мають. Якщо щось і з'являється, то, з огляду засушливого податкового клімату, виконуються замовлення за рубежем, там, де сприятливіші економічні умови. Наші владні структури замість конкретної допомоги, скажімо, ліквідації боргу в 10млн. грн. за підручники, виготовлені «Поліграфкнигою» ще минулого року, нерідко «компенсують» вклад підприємства прискіпливими перевірками.

Така драматична ситуація, що склалася у книжковому виробництві, потребує окремого розгляду. Зокрема, цікавим при цьому може бути питання про випуск підручників для Туркменістану в обмін на енергоносії. Багатообіцяючими могли б стати подібні домовленості з іншими країнами СНД.

Як свідчать дані Книжкової палати, майже дві третини друкованого інформаційного простору України складають періодичні видання місцевої сфери розповсюдження. Але поліграфічна база, яка забезпечує їх вихід, теж перебуває в критичному стані. Згадаймо, як на парламентських слуханнях з тривогою і болем говорилося про потреби регіональної поліграфії.

Вважаю, необхідно проаналізувати становище в районній поліграфічній ланці з випуском місцевих газет і шукати шляхи його поліпшення. Тим більше, що в низці областей знайдено вихід зі скрутного становища і є непоганий досвід.

Питання модернізації виробничої бази, технічного переоснащення поліграфічного виробництва. Зрозуміло, це стосується не лише районної поліграфії, а всього вітчизняного поліграфічного комплексу.

Приємно, що пропозицій щодо нового поліграфічного обладнання маємо сьогодні багато. На цьому ринку працює чимало відомих фірм, зокрема, «Поліграфімпорт», ЯМ Інтернешнл Україна, «Прес-сервіс», представництво фірми «Гейдельберг», «Ві-ай-пі-системз», «Макхауз», «Інтертехнодрук». Вони не тільки здійснюють поставки устаткування, а й забезпечують його монтаж, сервісне обслуговування, навчання кадрів, надання консультацій, здійснюють технологічний супровід.

Фірма ЯМ Інтернешнл Україна не тільки здійснює поставки устаткування, а й забезпечуйте його монтаж, сервісне обслуговування, навчання кадрів, надання консультацій, здійснюю технологічний супровід.

Важливо, що ці фірми починають практикувати відстрочки платежів. Таку практику всіляко вітаємо і сподіваємось, що вона буде продовжуватись і вдосконалюватися, бо тільки завдяки цьому можемо хоча б потроху переоснащуватися.

Становище з інвестиціями у підприємств було б кращим, якби не існувало узаконеної системи попереднього кредитування виробником бюджету держави. Адже сьогодні підприємства податки на додану вартість і на прибуток змушені перераховувати авансом, тобто раніше, ніж продукція реалізується. Природно, що аванси можна було б спрямувати на модернізацію виробництва. Розмірковуючи над складними питаннями технічного розвитку, ми не повинні забувати про вітчизняних виробників поліграфічного устаткування, які теж переживають складний період. Маю на увазі те, що Асоціація виробників поліграфічної продукції разом з Асоціацією підприємств поліграфічного машинобудування і Держкомінформполітики мають терміново визначитися, яке устаткування буде замовлятися, щоб передбачити його в планах випуску заводів поліграфічного машинобудування.

Чому так відбувається? Найбільш витратна частина поліграфічного бізнесу – обладнання. Друкарні часто не можуть оплатити відразу його вартість, тому змушені брати кредити. Але що ж далі? А далі ціна на поліграфічні послуги. Для того щоб вижити, гравці ринку змушені скидати ціну на послуги до мінімуму, що не дозволяє їм своєчасно оплачувати кредитні позики.

Незважаючи на те, що поліграфія – бізнес капіталозатратний, термін повернення інвестицій порівняно невеликий – близько 7 років, стверджують фахівці. Тому, головне в цій справі не прогадати, а добре скласти бізнес план, який дозволить закупити якісне обладнання та працювати за конкурентними цінами.