Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ROZDIL_III.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.53 Mб
Скачать

1.1. Чуттєва інтуїція

Вона може трактуватися трояко. У межах емпірико-сенсуалістичної традиції вона найчастіше ототожнюється з чуттєвим

1 Див., наприклад, його знамениту працю «Творча еволюція» (Бергсон А. Собрание сочинений. Т. 1. СПб., 1913).

2 Історико-філософський екскурс у проблему інтуїції можна знайти у праці: Асмус В.Ф. Проблема ин­туиции в философии и математике (очерк истории: XVIII – XX века). М., 1965. Історія психологічних досліджень феномена інтуїції дана в кн.: Налчаджан А.А. Некоторые психологические и философские проблемы интуитивного познания (интуиция в процессе научного творчества). М., 1972.

3 І, відповідно, види інтуїтивного знання.

503

відображенням предмета, з його безпосередньою даністю в перцептивному досвіді. Навряд чи таке розуміння є сьогодні інформативним.

Більш цікавим є друге трактування. При аналізі характеристик об'єкта пізнання ми згадували про інтуїтивне відчуття іманентної «онтологічної пов᾽язаності» з предметом пізнання. Про нього писали багато європейських і російських філософів (B.C.Соловйов, С.Л.Франк, М.Шелер), а в межах східної філософії виділяється особлива пізнавальна здатність за назвою праджня-інтуїція, тобто дар абсолютно безпосереднього чуттєвого бачення речей такими, якими вони є насправді, без усякого опосередковуючого впливу культурно-раціональних настанов і суб'єктивних домішок.

Мета східних психотехнік саме й полягає в досягненні подібного переживання своєї злитості, невідчуженості від світу. Сучасний дослідник дзен-буддизму Д.Т.Судзукі відзначає, що праджня – це «незбагненна абсолютна інтуїція нескінченного, яке ніколи не дане нам у повсякденному досвіді, зумовленому скінченними об'єктами і подіями»1. І далі: «Праджня – особливе переживання людини, коли вона відчуває в глибинах свого єства нескінченну тотальність речей. Говорячи мовою психології, це переживання скінченного его, яке розриває свою обтяжливу оболонку і звертається до нескінченного, котре породжує все скінченне і тому минуще»2. Якщо подібний інтуїтивний досвід - якщо тільки він і справді існує - є недоступним для більшості людей, то третій аспект, який зазвичай пов'язується з феноменом чуттєвої інтуїції, проливає світло на найважливішу сферу існування нашого «життєвого світу».

Мається на увазі здатність нашої свідомості безпосередньо - з усією емоційною пристрасністю - сприймати і переживати культурно-символічні (особливо художні) образи і символи, ніби ототожнюючись із предметом споглядання, душевно зрощуючись із ним. Подібну здатність можна було б назвати естетичною симпатією. Так, ми іноді співпереживаємо героям якого-небудь роману чи фільму аж до відповідних фізіологічних реакцій у вигляді сліз, захоплених вигуків або стиснутих кулаків. Так само і художник, створюючи твір, нерідко всім єством уподібнюється станам і переживанням свого героя. Відомо, що Флобер ридав, описуючи смерть мадам Боварі. Здатність свідомості ніби емоційно розчинитись у переживаній предметності та пережити дивовижне відчуття духовного очищення від прилучення до високих художніх цінностей лежить в основі будь-якої естетичної творчості та співтворчості. Аристотель взагалі вважав таке катарсичне співпереживання сутнісною характеристикою мистецтва.

Її, щоправда, не слід переоцінювати. Повна відсутність дистанції між пережитою і справжньою реальністю може призводити й до курйозних (як у випадку ототожнення особистості актора із зіграною ним роллю), а іноді й до небезпечних наслідків, коли, наприклад, яскравий негативний образ якого-небудь народу у фільмі породжує ненависть до реального народу в не дуже розумного й не дуже освіченого глядача. Особливу небезпеку для свідомості в плані

1 Судзуки Д.Т. Лекции по дзэн-буддизму. М., 1990. С. 81.

2 Там же. С. 103.

504

безпосереднього емоційного вживання в споглядану предметність може становити віртуальна комп'ютерна реальність, яка вже до певної міри здатна заміняти звичний перцептивний образ світу.

Гарантією від тотального «симпатичного»1 занурення свідомості у віртуальну реальність може слугувати лише критична діяльність логічного мислення та моральний потенціал особистості. Ці ж якості необхідні розроблювачам комп'ютерних ігор і віртуальних технологій, щоб продукт їхньої діяльності стимулював духовне зростання особистості, а не руйнував її «життєвий світ». Для повної ж гарантії від експлуатації нашої здатності до чуттєво-інтуїтивного злиття із символічною предметністю необхідні відповідні юридичні закони і науково-суспільний контроль за ЗМІ та «власниками програмних комп'ютерних ключів».

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]