
- •Теорія пізнання
- •Предмет і основні проблеми теорії пізнання
- •1. Місце і значення теорії пізнання
- •2. Метафізичність теорії пізнання
- •3. Фундаментальні проблеми
- •Основні теоретико- пізнавальні стратегії
- •1. «Песимістичні» доктрини
- •2. Конструктивні теоретико-пізнавальні доктрини
- •2.1. Реалістичні доктрини
- •3. «Платонічні»2 теорії пізнання
- •4. Іманентистські теорії
- •4.1. Іманентний суб'єктивізм
- •4.2. Іманентний об'єктивізм3
- •4.3. Платонічний іманентизм
- •5. Трансценденталізм
- •6. Сучасна гносеологічна ситуація
- •Суб'єкт і об'єкт пізнання. Сутність знання та його атрибутивні характеристики
- •1. Критика суб'єкт-об'єктної дихотомії
- •2. Об'єкт пізнання
- •3. Суб'єкт пізнання
- •4. Сутність, загальна динаміка
- •Мова і пізнання
- •1. Специфіка наукового та філософського
- •2. Базові характеристики мови як цілісної системи
- •3. Функції мови
- •4. Функціональні модальності мови
- •5. Онтологічний філософський підхід до мови
- •Гносеологічних досліджень
- •1. Методологічні труднощі вивчення свідомості
- •1.1. Самоочевидність і предметність, яка вислизає
- •1.2. Складності дослідження свідомості
- •2. Основні антиномії свідомості
- •3. Визначення свідомості
- •Структура свідомості
- •1. Основні сфери свідомості
- •2. Рівні свідомості.
- •3. Системоутворююча «вісь» свідомості.
- •4. Діалектика розвитку уявлень про власне «я»
- •Онтологічний статус явищ свідомості. Проблема ідеального
- •1. Ідеальність свідомості
- •2. Ідеальність природних процесів
- •3. Матеріальність свідомості
- •4. Перспективи дослідження свідомості
- •Чуттєве та раціональне у пізнанні. Види раціонального пізнання
- •1. Становлення проблеми:
- •1.1. Сенсуалістичні варіанти розв'язання
- •2. Чуттєве пізнання.
- •3. Аспекти раціональності.
- •3.1. Позанауковий ірраціоналізм
- •3.2. Науковий ірраціоналізм
- •3.3. Філософський ірраціоналізм
- •4. Види раціонального пізнання
- •4.1. Логіко-поняттєве раціональне пізнання
- •4.2. Логічне мислення
- •4.3. Ціннісно-гуманітарне пізнання1
- •Позараціональні види досвіду
- •1. Інтуїтивне знання у повсякденному досвіді,
- •1.1. Чуттєва інтуїція
- •1.2. Емоційна інтуїція (емпатія)
- •1.3. Раціональна (інтелектуальна) інтуїція
- •2. Містичне знання
- •3. Релігійне знання
- •4. Екзистенційно-життєвлаштовуюче знання
- •5. Природа екзистенційних категорій
- •Істина в теорії пізнання
- •1. Аспекти категорії «істина»
- •1.1. Онтологічний аспект
- •1.2. Логіко-семантичний аспект
- •1.3. Ціннісно-екзистенційний аспект
- •2. Гносеологічне розуміння істини і її концепції в історії філософії
- •2.1. Класична (чи кореспондентська) концепція
- •2.2.Апріористська концепція
- •2.3. Когерентна теорія істини
- •2.4. Прагматистська концепція
- •2.5. Конвенціоналістська концепція
- •2.6. Екзистенціалістські концепції
- •3. Істина і форми її інобуття
- •3.1. Процесуалъність істини
- •4. Критерії істини
- •4.1. Практика як критерій істини
- •4.2. Емпіричні критерії істини
- •4.3.Логічні критерії
- •4.4. Специфіковані теоретичні критерії
- •4.5. Краса як критерій істини
- •5. Проблема універсальних критеріїв істини
1.1. Чуттєва інтуїція
Вона може трактуватися трояко. У межах емпірико-сенсуалістичної традиції вона найчастіше ототожнюється з чуттєвим
1 Див., наприклад, його знамениту працю «Творча еволюція» (Бергсон А. Собрание сочинений. Т. 1. СПб., 1913).
2 Історико-філософський екскурс у проблему інтуїції можна знайти у праці: Асмус В.Ф. Проблема интуиции в философии и математике (очерк истории: XVIII – XX века). М., 1965. Історія психологічних досліджень феномена інтуїції дана в кн.: Налчаджан А.А. Некоторые психологические и философские проблемы интуитивного познания (интуиция в процессе научного творчества). М., 1972.
3 І, відповідно, види інтуїтивного знання.
503
відображенням предмета, з його безпосередньою даністю в перцептивному досвіді. Навряд чи таке розуміння є сьогодні інформативним.
Більш цікавим є друге трактування. При аналізі характеристик об'єкта пізнання ми згадували про інтуїтивне відчуття іманентної «онтологічної пов᾽язаності» з предметом пізнання. Про нього писали багато європейських і російських філософів (B.C.Соловйов, С.Л.Франк, М.Шелер), а в межах східної філософії виділяється особлива пізнавальна здатність за назвою праджня-інтуїція, тобто дар абсолютно безпосереднього чуттєвого бачення речей такими, якими вони є насправді, без усякого опосередковуючого впливу культурно-раціональних настанов і суб'єктивних домішок.
Мета східних психотехнік саме й полягає в досягненні подібного переживання своєї злитості, невідчуженості від світу. Сучасний дослідник дзен-буддизму Д.Т.Судзукі відзначає, що праджня – це «незбагненна абсолютна інтуїція нескінченного, яке ніколи не дане нам у повсякденному досвіді, зумовленому скінченними об'єктами і подіями»1. І далі: «Праджня – особливе переживання людини, коли вона відчуває в глибинах свого єства нескінченну тотальність речей. Говорячи мовою психології, це переживання скінченного его, яке розриває свою обтяжливу оболонку і звертається до нескінченного, котре породжує все скінченне і тому минуще»2. Якщо подібний інтуїтивний досвід - якщо тільки він і справді існує - є недоступним для більшості людей, то третій аспект, який зазвичай пов'язується з феноменом чуттєвої інтуїції, проливає світло на найважливішу сферу існування нашого «життєвого світу».
Мається на увазі здатність нашої свідомості безпосередньо - з усією емоційною пристрасністю - сприймати і переживати культурно-символічні (особливо художні) образи і символи, ніби ототожнюючись із предметом споглядання, душевно зрощуючись із ним. Подібну здатність можна було б назвати естетичною симпатією. Так, ми іноді співпереживаємо героям якого-небудь роману чи фільму аж до відповідних фізіологічних реакцій у вигляді сліз, захоплених вигуків або стиснутих кулаків. Так само і художник, створюючи твір, нерідко всім єством уподібнюється станам і переживанням свого героя. Відомо, що Флобер ридав, описуючи смерть мадам Боварі. Здатність свідомості ніби емоційно розчинитись у переживаній предметності та пережити дивовижне відчуття духовного очищення від прилучення до високих художніх цінностей лежить в основі будь-якої естетичної творчості та співтворчості. Аристотель взагалі вважав таке катарсичне співпереживання сутнісною характеристикою мистецтва.
Її, щоправда, не слід переоцінювати. Повна відсутність дистанції між пережитою і справжньою реальністю може призводити й до курйозних (як у випадку ототожнення особистості актора із зіграною ним роллю), а іноді й до небезпечних наслідків, коли, наприклад, яскравий негативний образ якого-небудь народу у фільмі породжує ненависть до реального народу в не дуже розумного й не дуже освіченого глядача. Особливу небезпеку для свідомості в плані
1 Судзуки Д.Т. Лекции по дзэн-буддизму. М., 1990. С. 81.
2 Там же. С. 103.
504
безпосереднього емоційного вживання в споглядану предметність може становити віртуальна комп'ютерна реальність, яка вже до певної міри здатна заміняти звичний перцептивний образ світу.
Гарантією від тотального «симпатичного»1 занурення свідомості у віртуальну реальність може слугувати лише критична діяльність логічного мислення та моральний потенціал особистості. Ці ж якості необхідні розроблювачам комп'ютерних ігор і віртуальних технологій, щоб продукт їхньої діяльності стимулював духовне зростання особистості, а не руйнував її «життєвий світ». Для повної ж гарантії від експлуатації нашої здатності до чуттєво-інтуїтивного злиття із символічною предметністю необхідні відповідні юридичні закони і науково-суспільний контроль за ЗМІ та «власниками програмних комп'ютерних ключів».