2. Розмаїтість структурних рівнів буття
Системний підхід і сучасні синергетичні дослідження дозволяють нам розглядати світ теж як особливого роду систему. Це означає, що ми можемо виділяти в ньому різні рівні та підрівні, виявляти найрізноманітніші системи зв'язків, тобто різні структури, розглядаючи ці структурні зв'язки як особливого роду закономірності, які можна пізнавати. Причому виявляється, що на такому граничному рівні дослідження грані, що протиставляють, наприклад, ідеалізм і матеріалізм, стираються, чи точніше, взаємодоповнюють одна одну, являючи собою лише різні інтерпретації даної проблеми. І та і та позиція здатні пояснити світ, і та і та – відносно недостатні2.
Розгляд світу як системи відразу породжує питання: а чи не є світ кантівським псевдопоняттям чистого розуму, спроби осмислення якого ведуть до неминучих антиномій і парадоксів? На це можна відповісти, що поняття, котрі надають нашому пізнанню природних явищ систематичної та фундаментальної єдності, не тільки правомірні, а й цілком необхідні, якими б складними й неоднозначними не були вони самі для раціонального філософського осмислення. Користуючись поняттям «світ» для систематизації локальних знань про нього й продукування нових теоретичних моделей і гіпотез, ми тим самим постійно уточнюємо й загальні смисли, які вкладаємо в це поняття. Так, сьогодні ми маємо всі підстави ототожнювати зі світом у цілому видиму частину нашого Всесвіту, що має центр і систему утворюючих його галактик і метагалактик. Судження про наявність інших світів і всесвітів, які принципово (за своїм субстратним складом і законами) відрізняються від нашого світу, - оце вже чисто спекулятивна конструкція, тому що ми ніколи не зможемо встановити з таким
1 Синергетика: Интервью с академиком С.П.Курдюмовым // Дельфис. 1996. № 1. С. 88.
2 Автори у своїх працях уже не раз указували і в наступній лекції ще проаналізують подібність розробки рівнів буття ідеалістом Н.Гартманом і розв'язання цієї ж проблеми при висуванні атрибутивної моделі світу в діалектичному матеріалізмі. Виявилося, що ідеалістичний підхід зовсім не ігнорував дослідження матеріальних систем, так само як і діалектико-матеріалістичний може цілком інтерпретувати проблему існування ідеальних сутностей як особливого роду рівнів буття, створюваних свідомістю. Відмінність лише в трактуванні терміна «існування». Існувати, проявляючи свої матеріальні властивості (матеріалізм). Або існувати, зовсім не будучи матеріальним об'єктом (ідеалізм), але впливаючи на свідомість людини. Причому такий вплив, який у деяких випадках все-таки можна й матеріально зафіксувати.
216
світом які-небудь контакти. Сьогодні ми маємо тверді підстави припустити, відштовхуючись не від натурфілософських умоглядних спекуляцій, а від цілком позитивних космологічних і астрофізичних даних, що наш світ структурно впорядкований і організований і що в ньому присутні такі локальні закономірності, які можуть бути з високим ступенем вірогідності екстрапольовані нами й на увесь світ у цілому.
Є також підстави констатувати, що ці загальні закони світу, що мають локальні прояви та переломлення, самі є незмінними, хоча на їх основі можлива поява нескінченної кількості емпіричних форм. У противному випадку в основі цих загальних законів лежали б якісь ще більш загальні субстанціальні закони, що неможливо за визначенням. Ми можемо сьогодні цілком виразно стверджувати, що світ розвивається і як система здатна до саморозвитку, тобто ускладнення своєї структурної та функціональної організації. Про це говорять результати синергетики. Рівні такої структурної організації мають якісно відмінний один від одного ієрархічний характер, але при цьому не ізольовані, а взаємопроникають один в одного.
Наш світ має також і інші універсальні властивості, які називаються атрибутами і проявляються на всіх структурних рівнях буття. Серед них можна виділити: різноманіття типів зв'язків, включаючи ідеально-інформаційні; просторову та часову визначеність; ієрархічну організованість; структурну і якісну нескінченність і т.д. Ще зовсім недавно ми говорили про вічність світу як його найважливіший атрибут, але сьогодні є всі підстави вважати, що наш видимий Всесвіт мав початок у часі (близько 20 млрд. років тому) і, не виключено, буде мати скінченний час існування. Це, природно, аж ніяк не означає, що світове буття на цьому завершиться, а не набуде якихось інших, поки що невідомих нам форм.
Словом, наші уявлення про світ у цілому сьогодні значно багатші від тих, які були в часи Канта і, яким би парадоксальним це не здавалося, на новому рівні відновлюють багато древніх міфопоетичних поглядів на світ як на живе ціле, що розвивається. Про це ми ще поговоримо в завершальному параграфі цієї лекції, а поки повернімося до структурних рівнів буття, відомих нам сьогодні.
У найбільш загальному вигляді - це рівні неживої природи, живої природи, суспільства, в кожному з яких виділяються власні підрівні, зокрема, в суспільний в якості такого входить індивідуум, а також об'єктивні ідеальні продукти людської діяльності, хоча виділення цього підрівня (а іноді, як у того ж Гартмана, цілого своєрідного рівня) має дискусійний характер.
Інакше кажучи, природне буття, трактоване в найбільш широкому розумінні, певним чином упорядковане, причому наявність нескінченної кількості структурних рівнів дозволяє дійти висновку про його структурну нескінченність. Воно являє собою розмаїтість структур, різних цілісних систем, які у свою чергу взаємопов᾽язані між собою в межах більш загальної системи.
Структурність буття проявляється в тому числі в існуванні різних форм матеріальних систем, які мають свої специфічні зв'язки. Так,
217
наприклад, фізична матерія може існувати у вигляді речовини і поля. Речовина – це різні частки й тіла, яким притаманна дискретність і маса спокою (елементарні частки, атоми, молекули). Поле – це вид матерії, що пов'язує частки й тіла між собою. Частки поля не мають маси спокою: світло не може перебувати у стані спокою. Тому поля неперервно розподілені в просторі нашого Всесвіту.
Сьогодні виділяють такі поля: ядерне (сильне й слабке), електромагнітне та гравітаційне. Якщо ми досліджуємо структуру речовини, то виявимо, що внутрішній її простір немовби зайнятий полями. Це фактично система «речовина - поле», і в загальному обсязі даної системи на частку елементів речовини припадає менша частина її обсягу. Останні фізичні моделі, як ми вже відзначали, особливу увагу відводять фізичному вакууму як потенційному джерелу всіх видів полів і взаємодій, а також так званій «темній матерії», приховану присутність якої фізики змушені постулювати, щоб пояснити ряд таких незрозумілих феноменів у Всесвіті, як наявність у ньому прихованої маси, разючої ізоморфності структурної організації на різних рівнях буття і т.д. Досить цікавою тенденцією натурфілософських пошуків сучасної науки є спроби пояснити феномени свідомості через пошук її фізичних переносників. Цієї проблеми ми ще торкнемося нижче.
Можна виділити й більш дробні, структурні рівні буття.
Неорганічна природа являє собою рух різноманітних елементарних часток і полів, атомів і молекул, макроскопічних тіл, планетарні зміни. Можна по щаблях від більш простого до більш складного виділити такі послідовні структурні рівні в ній: вакуумний - субмікроелементарний - мікроелементарний - ядерний - атомний - молекулярний - макрорівень - мегарівень (планети, галактики, метагалактики і т.д.).
Жива природа – це різного роду біологічні процеси і явища. Вона включена в неживу природу, але починається ніби з іншого її рівня. Якщо в неживій природі нижнім щаблем є субмікроелементарний рівень, то тут – молекулярний. Якщо елементарні частки мають розміри 10-14 см, то молекули – 10-7. Відповідно послідовні рівні виглядають у такий спосіб: молекулярний – клітинний – мікроорганізмний – тканинний – організмно-популяційний – біоценозний – біосферний. Отже, «на рівні організмів обмін речовин означає асиміляцію та дисиміляцію за допомогою внутрішньоклітинних перетворень; на рівні екосистеми (біоценозу) він складається з ланцюга перетворення речовин, спочатку асимільованого організмами-виробниками за допомогою організмів-споживачів і організмів-руйнівників, які відносяться до різних видів; на рівні біосфери відбувається глобальний круговорот речовини й енергії за особистої участі факторів космічного масштабу»1.
У соціумі ми також можемо виділити рівні: індивідуум – сім'я – колектив – клас – нація – держава – етнос – людство в цілому. Однак
1 Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. М., 1997. С. 383.
218
тут послідовність їхньої супідрядності трохи інша й вони перебувають «у неоднозначно-лінійних зв'язках між собою», що породжує уявлення про панування випадковості й хаотичності в суспільстві. «Але уважний аналіз виявляє наявність у ньому фундаментальної структурності – головних сфер суспільного життя, якими є матеріально-виробнича, соціальна, політична і духовна сфери, які мають свої закони і свої структури»1.
Сьогодні, услід за Н.Гартманом, є всі підстави виділити особливий структурний рівень ідей, ідеалів і цінностей, які мають свої матеріальні носії (речі, книги, електронні носії інформації, живі люди й наукові колективи, суспільство в цілому), але не можуть бути повністю редуковані до них і причинно пояснені на їх основі. За тієї умови (це аж ніяк не означає з причини), що закони духовного життя мають свою яскраво виражену специфіку й не можуть бути зведені ні до яких соціально-політичних впливів і умов, психологічних і біографічних чинників і т.д. Про це ми ще докладно поговоримо далі.
Отже, природний світ (обмежений доступними нам сьогодні просторово-часовими масштабами) містить у собі як підсистеми і живу природу, і соціум, і особливі ідеально-духовні утвори, які мають інші просторово-часові масштаби і набувають специфічних властивостей щодо попередніх рівнів. Усе це разом є єдиною системою під назвою «світ з різними структурними рівнями». Отже, пізнання цих структурних рівнів здійснюється як пізнання відповідних закономірностей, які невичерпні як усередині кожного рівня, так і в цілому (структурна невичерпність), але обмежене нашими науково-технічними та антропологічними можливостями. Зазначену співпідпорядкованість можна виразити у вигляді такої схеми2, на якій наочно видно різнорівневий характер природного світу:
1 Там же.
2 Ми тут трохи уточнюємо схему П.В.Алексєєва, доповнивши її рівнем духовного світу.
219