25.Основні концептуальні підходи щодо визначення прабатьківщини людства

Теоретично у питанні прабатьківщини людства існують дві течії.

Моноцентризм (від моно ... і лат. centrum - осереддя, центр), вчення про походження людини сучасного типу (Homo sapiens) і його рас в одній області земної кулі(Сх. Африка або Азія) від однієї форми стародавньої людини. Іншими словами, прихильники теорії моноцентризму вважають, що людина сучасного вигляду стався від одного виду антропоморфних мавп і в досить обмеженому регіоні планети. Потім він розселився звідти по всій Землі, у чому йому допомагав високий рівень інтелекту і значна біологічна і соціальна рухливість.

Поліцентризм(від грец Polys - Багато і лат Centrum - Осередок, центр кола) - теорія походження людини сучасного виду і його рас в декількох районах земної кулі від різних форм древніх людей (більшістю сучасних антропологів не приймається).

Серед сучасних поліцентристських схем найбільш розроблена гіпотеза А.Тома, згідно з якою виділяються три основних вогнища того, що зветься еволюціоністами «сапієнсацією»: європеоїдно-негроїдний (західний), монголоїдний і веддо-австрало-айноїдний (східні). Ф.Сміт виділяє п'ять центрів «сапієнсації» з незалежним виникненням Homo sapiens sapiens-ів від місцевих неандертальців у Північній Африці, південніше Сахари, Західній Азії, Східній Азії, Європі. В російській антропології домінують усе ж таки гіпотези «дицентризму» з виділенням двох первинних вогнищ т. зв. «сапієнсації»: західного (європеоїдно-негроїдного) й східного (монголоїдного чи австрало-монголоїдного).

26.Основні концепції культурології

Під культурологічними концепціями розуміють певну систему поглядів, а також спосіб розгляду і пояснення культури як специфічного феномену або будь-якого культурного явища чи процесу.

Еволюціоністська концепція (Л.Морган, Е. Тейлор, Г.Спенсер): розвиток культури розглядався як закономірний процес – усі народи і культури проходять однакові стадії еволюційного розвитку; вони заперечували погляди попередників щодо розгляду історії як послідовності унікальних подій, які не піддаються об’єднанню в певні послідовності.

Циклічна концепція (Дж. Віко, Н.Макіявеллі): подібно до живих організмів, культури проходять цикл розвитку від народження до смерті. Вони абсолютно унікальні, замкненні, а їх культурні смисли неосяжні для інших культур.

+Теорія пасіонарності Л.Гумільова: пасіонарність - пристрасна і невгамовна жага діяльності, здатності до наднапруження. Тільки потужне пасіонарне напруження здатне створити нову культуру. Якщо його забагато, то надлишок спрямовується на розширення свого ареалу за рахунок сусідніх народів.

Антропологічна або функціональна концепція (Б. Малиновський,А. Кребер): рушієм виникнення та розвитку культури є потреби. Відмінність між культурами зумовлена різними способами задоволення цих потреб.

Аксіологічна концепція(В.Дільтей, В.Віндельбанд,Г.Ріккерт):культура-світ втілених цінностей.

Марксистська концепція (Маркс, Енгельс): визначальним чинником, основою і засобом розвитку культури є матеріально-перетворююча діяльність людей.

Соціологічна концепція (Т. Адорно, П. Сорокін, Г. Маркузе): культура - складна єрархічна структура. П. Сорокін сформулював теорію суперсистем, у кожній з яких обов'язковими є такі типи культур: чуттєвий, ідеаціональний, ідеалістичний. Прихід нової суперсистеми принесе нові цінності, що "оновлять" деградуючу суперсистему.

Ігрова концепція (Я. Хейзинг, X. Ортег-і-Гассет, Г. Гессе): культура має характер гри.

Теологічна концепція культури включає католицьку, православну, протестанську та ісламську. Позицію католицьку представляє Ж. Марітен: "Людям сьогоднішнього дня призначено підготувати вияв його (Творця) мудрості в культурі". Православні культурологи (М. Бердяєв, П. Флоренський, К. Карсавін), виводячи культуру з релігійного культу, підкреслювали, що тільки релігійність забезпечує вирішення "основного завдання культури" — здобуття перемоги над забуттям і часом", над минулим і майбутнім, над смертю. Протестантська культурологія, зокрема П. Тілліх — один з основоположників "теології культури", — головним завданням останньої вважає відновлення втраченого синтезу християн ства та культури, який зможе віднайти відповіді на ключові питання людського буття. Ісламська культурологія вирішальне значення у розвитку культури (науки, освіти, етики, мистецтва) відводить Корану. У 1980р. іслам було проголошено "цивілізаторською релігією".