22.Культурний простір як умова існування артефакту культури

Артефакт (від лат.Artefactum - штучно створений) – будь-який штучний об’єкт, фізичний предмет, ідея або образ, технологія, форма поведінки або оцінка.

В культурології артефакт розглядають як втілення в конкретному продукті, дії, інформаційному повідомленні певної культурної форми. Одна культурна форма може бути втілена в різних артефактах. В культурах традиційного типу артефакти образів, ритуалів, церемоніальних дій вирізняються незначною варіативністю щодо певного зразку, культурної форми. В культурі індустріального і постіндустріального типу варіативність щодо культурної форми стає характерним явищем, віддзеркалює специфічні особливості індивідуального сприйняття автором певної культурної форми.

Культура — це сукупність артефактів,матеріальних та ментальних (духовних), у супроводі чинників суспільного життя, які зумовлюють створення цих артефактів.

Культура також характеризує процес створення і використання артефактів, який включає в себе і конкретні способи взаємодії між людьми та технологічну базу суспільного виробництва. Те, як саме люди вживають у їжу м’ясо (наприклад, у вигляді біфштексу, який їдять, користуючись ножем і виделкою), як, коли і у що вони вдягаються, як обробляють поля і як відпочивають — все це процесуальні характеристики культури, специфічно людський спосіб життєдіяльності.

23.Роль табу у розвитку людини і культурній революції

Головними еволюційними процесами, що супроводжували становлення роду як відмінної від стада спільності, вважаються: виключення кровозмішення і усвідомлення характеру зв'язків, об'єднуючих людей. Найчіткіше таке усвідомлення відобразилося у тотемізмі - вірі в родовий зв'язок роду з тотемом (якимось видом тварин, риб чи рослин) і встановлення цілого ряду табу-заборон на статеві стосунки між кревними родичами.

Статево-вікове табу регулювало статеві зв'язки в колективі, харчове табу визначало характер їжі, призначеної вождю, воїну, жінці, дітям... Інші табу були пов'язані з недоторканістю житла, джерела вогню, з правами та обов'язками окремих категорій членів племені. У первісних народів, окрім вищезгаданих, діяло ще одне табу - табу на прогрес, розвиток, новації.

Преміскуітет (невпорядковані статеві зв'язки) був обмежений накладанням табу на статеві стосунки спочатку між дітьми і батьками, потім рідними братами й сестрами (інцесту). Поступово ендогамні (внутрішньородові) шлюбні союзи були замінені екзогамними (між чоловіками одного і жінками іншого родів). Це сприяло зміцненню форм соціальної взаємодії між різними родами, що привело пізніше до створення племен і їхніх союзів. Всередині роду стосунки між чоловіком і жінкою стають стійкішими, що приводить до формування подружжя.

Потім, значно пізніше, процес соціальної диференціації, поява приватної власності приводить до зміцнення подружжя і перетворення його в моногамну сім'ю, що забезпечує різкий стрибок у розвитку людства і перехід до вироблюваної культури.

24.Основні риси австралопітека, пітекантропа, неандертальця і кроманьйонця

Близько 5 млн. років тому в безлісих степах Африки з'явилися високорозвинені мавпи — австралопітеки. Їх зріст становив 130-150 см., маса тіла — 36-55 кг., об'єм мозку — близько 550 см3. Пересувалися вони в напіввипрямленому положенні на двох ногах. Передні кінцівки були вільні, і вони могли брати ними палиці, камені й інші предмети, що використовуються для полювання та захисту від ворогів. Виготовлення знарядь праці австралопітеками не встановлено. Харчувалися вони переважно м'ясною їжею, мали могутні щелепи і зуби, суцільний надбрівний вал.

Наступним кроком у розвитку людини була людина прямоходяча (homo erectus). Вчені її називають також пітекантропом. Порівняно зі своїми попередниками ця людина мала менш похилий лоб, дрібніші та гостріші зуби. Значно більшим був об’єм її мозку. Підборіддя пітекантропа виразніше виступало вперед. Руки були коротшими, а ноги довшими. Збільшилися також середній зріст і маса тіла. Зміни у будові скелета були пов’язані з постійною працею й прямоходінням. Пітекантропи жили групами по 25-40 осіб.

Нащадком пітекантропа вчені вважають неандертальця. Неандертальці були дуже неоднорідною групою. Можна виділити дві лінії еволюції. Одна лінія йшла у напрямі могутнього фізичного розвитку: істоти з низьким скошеним лобом, низькою потилицею, суцільним надбрівним валом, слаборозвиненим виступом підборіддя, великими зубами. При порівняно невеликому зрості (155-165 см)вони мали надзвичайно могутню розвинуту мускулатуру. Інша група неандертальців характеризувалася більш тонкими рисами — меншими надбрівними валами, високим лобом, більш тонкими щелепами і більш розвинутим підборіддям. Ця лінія розвитку неандертальців перемагала в боротьбі за існування не шляхом посилення фізичного розвитку, а через розвиток внутрішньо-групових зв'язків під час полювання, захисту від ворогів, від несприятливих природних умов, тобто через об'єднання сил окремих особин. Цей еволюційний шлях 40—50 тис. років тому привів до появи виду Homo sapiens. Якийсь час неандертальці та перші сучасні люди співіснували, а потім неандертальці були остаточно витіснені першими сучасними людьми — кроманьйонцями.

Вони відрізнялися високим зростом — до 190 см., великим об'ємом черепної коробки до 1800 см3, широким і коротким лицем, прямокутними очними ямками. Суцільний надбрівний вал відсутній. Кроманьйонці мали членороздільну мову, про що свідчить добре розвинений виступ підборіддя. Мисливці-збирачі. Характерний шитий одяг. Соціальна організація — родова спорідненість.