43. Які змістовні відмінності мають поняття "культура" і "цивілізація"?

Поняття „цивілізація”, як і поняття „культура”, має дуже багато значень, бо відображує дуже складне і різноманітне явище. Єдиного тлумачення змісту цього поняття поки що немає в усій світовій культурології. Та накопичені певні доробки, творчі підходи до визначення цивілізації в працях багатьох мислителів дають можливість аналізу і синтезу цього складного поняття.

Дуже часто поняття „цивілізація” і „культура” вживаються як тотожні, співпадаючі поняття. В зв‘язку з цим як синоніми тлумачаться поняття „культурна людина” і „цивілізована людина”. Але культура і цивілізація – різні поняття. Хоча вони і мають між собою багато спільного, відмінності між ними досить суттєві. Само поняття „цивілізація” виникло значно пізніше, ніж поняття „культура”. Вперше термін „культура” вживається в трактаті видатного давньоримського філософа і політичного діяча Цицерона в 45 році до нового часу. А термін „цивілізація” з‘являється лише в ХУШ сторіччі. Одні дослідники вважають автором цього терміну шотландського філософа А.Фергюссона, який поділив історію людства на три основні епохи – дикості, варварства і цивілізації. Цивілізація вважається останньою і вищою стадією суспільного розвитку. Є підстави приписувати авторство терміну французькому економісту В.Мірабо, який в роботі „Друг людей” (1756) намагається визначити цивілізацію як сукупність заснованих на моралі і знаннях певних правил людського співжиття, які дають суспільству основи і форми доброчесності.

За іншою версією, термін „цивілізація” ввів в науковий обіг французький філософ-просвітитель П.Гольбах (від лат. civilis – громадський, державний ), який тлумачив цивілізацію як високорозвинене суспільство, засноване на засадах розуму, справедливості, свободи віровчень. П.Гольбах досліджує співвідношення цивілізації і культури, підкреслюючи значущість розвитку духовної культури для поступу цивілізації. Послідовником поглядів П.Гольбаха став французький історик Ф.Гізо, який в роботі „Історія цивілізації у Франції” (1864), ввів поняття „локальна цивілізація” як стан розвитку матеріальних і духовних надбань окремих народів. Взаємодія „локальних цивілізацій” призводить до прогресу людства в цілому. В основі розвитку цивілізації лежить певне співвідношення соціальних явищ, що знаходяться поза людиною, і інтелектуальних явищ, що визначаються внутрішнім, духовним світом людини.

Наприкінці ХІХ ст. багато дослідників поділяють погляди французьких просвітителів на цивілізацію та її співвідношення із культурою, додаючи нові варіанти пояснень розвитку цивілізації як культурно-історичного процесу, в ході якого людство підіймається від природного до громадянського стану, де перемагає освіта, наука, справедливість.

Але в ХХ ст. війни, загострення економічних і політичних кризових явищ, ядерна загроза існуванню людства, поява „цивілізованого безкультур‘я” викликали гостру критику сучасної цивілізації і перегляд концепцій співвідношення цивілізації і культури. В роботах багатьох мислителів – Освальда Шпенглера, Миколи Бердяєва, Хосе Ортега- і Гассета, Герберта Маркузе і ін. – цивілізація гостро протиставляється культурі і розглядається як омертвіння і занепад культури.