Висновки

Форма правління держави – результат конкретно-історичного розвитку кожної країни, співвідношення політичних сил у період докорінних соціальних перетворень. Форми правління залежать від форм демократії, від наявності певної виборчої системи або її відсутності, від наявності виборних органів тощо. Термін «форма правління» міститься у багатьох основних законах країн світу. У деяких конституціях цього терміна немає, але завжди закріплюється головний принцип правління-монархія чи республіка. Лише поодинокі держави не мають в офіційній назві слів «монархія» чи «республіка». Класифікація форм правління, є, зазвичай, доктринальними (в конституціях такі визначення майже вживаються), відбивають взаємовідносини вищих органів держави й їх роль. Українська форма правління характеризується як мішано президентсько-парламентська республіка. Форма правління відображає загальні закономірності державно-правового розвитку країни, її політичний досвід, традиції та менталітет народу, а також безліч інших факторів. Істотний вплив на форму правління надають культурний рівень населення, його менталітет, характер релігійних поглядів, національні особливості, характер взаємин держави і його органів з недержавними організаціями. Форма державного правління відображає структуру вищих органів державної влади, ьпорядок їх утворення і розподіл компетенції між ними. Вона дасть можливість усвідомити, як створюються вищі органи держави і яка їх будова, який принцип лежить в основі взаємодії між державними органами, як будуються взаємини між верховною владою і населенням країни, в якій мірі організація вищих органів держави дозволяє забезпечити права і свободи громадян.

Історичний розвиток форм правління здійснюється у русі від необмеженої (абсолютної) монархії до обмеженої (конституційної), від монархії – до республіки, у становленні основних інститутів парламентаризму та конституціоналізму. Загальна тенденція світового розвитку в напрямку від монархії заснованої на одноосібної влади суверена, монарха, - до республіки, що базується на народний суверенітет, не виключає можливості відновлення монархії в окремих країнах після падіння диктаторських режимів.

Республіканська форма правління передбачає таку конструкцію держави, що виходить з визнання народу єдиним носієм суверенітету. Від народу всі вищі органи влади прямо або побічно, безпосередньо або опосередковано отримують свої повноваження, від його імені вони діють, перед ним вони всі відповідальні.

Список використаної літератури

1. Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права. – Львів.: Фонд «Право для України», 1997. – 396с.

2. Баріхін А. Б., Велика Юридична Енциклопедія: понад 30000 термінів і визначень. – М.: Книжковий світ, 2010. – 959 с.

3. Бостан С. К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики. Монографія. – Запоріжжя: Юридичний ін-т, 2005.

4. Васильєв Г. Конституційний аспект політичної реформи // Віче. – 2003. - №4. – С. 3-11.

5. Веніславський Ф. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ Конституційного ладу України/ Право України. – 1998. - №1.

6. Волинк К. Г. Теорія держави і права: Навч. Посіб. – К.: МАУП, 2003. – 240 с.

7. Грушевський М. Якої ми хочемо автономії й федерації // Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991.

8. Загальна теорія держави і права: Підручник / Пер. З рос. – Х.: Косум, 2001. – 656 с.

9. Звернення Президента України до українського народу з нагоди 11-ї річниці Незалежності України // Урядовий кур'єр. – 2002. - №156. – С. 2.

10. Коментар до Конституції України. / За ред. В. Ф. Опришка. – К. – 1996.

11. Конституція України (офіційне видання, К., 1996.

12. Кутафіє О. Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. – М.: Юрист, 1996.

13. Лазарева В. В. Загальна теорія права держави. – М., 1994.

14. Лемак В. В. Нова конституційна модель розподілу влади в Україні // Матеріали конференції. – Ужгород, 1998.

15. Малиновський В. Актуальні прблеми розподілу державної влади в Україні // Вісник Української Академії державного управління. – 1999. - №1.

16. «Нетипові форми правління», «Державо і право» Чиркин В. Є., 1994 р.

17. Політична система сучасної України: Особливості становлення, тенденції розвитку, Парламентське видавництво, Київ 2003.

18. Політологія. Підручник // За загальною ред. Проф. Кремень В. Г., проф.. Горлача М. І. – Харків: Друкарський центр «Єдінорог», 2002. – 640 с.

19. Політологія: Підр. Для студ. Вищ. Навч. Закл. / За ред. О. В. Бабкіной, В. П. Горбатенька, - К.: Видав. Центр «Академія», 2001. – 528 с.

20. Правознавство: Навчальний посібник / Р. і. Кондратьєв, В. М. Олуйко, В. М. Бондарчук та ін.; За загальною редакцією доцента юридичних наук, професора Р. І. Кондратьєва. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2002 – 376 с.

21. Шаповал В. М. Президент у механізмі здійснення державної влади // Національний інститут стратегічних досліджень. Наукові доповіді. – Вип. 36. – 2004.

22. Серьогін А. В. Концептуальні підходи до визначення категорії «форма правління». // Право і держава: теорія і практика, 2006, № 3, с. 18-23.

23. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / С. Л. Лисенков, А. М. Колодій, О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський; За ред. С. Л. Лисенкові. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.

24. Теорія держави і права: Підручник / За ред. Корельського В. М., Перевалова В. Д. – 2-е вид., Зм., Доп. – М.: Инфра-М, 2003. -596 с.

25. Теорія держави і права: Курс лекцій / За ред. Матузова Н. І., Малько А. в. – 2-е вид., Перераб., Доп. М.: Юрист, 202, -776 с.