6.Архітектура рабовласницької доби
Із виникненням держави склалася і нова форма поселення — місто як центр управління та центр ремісничого виробництва і торгівлі. Збільшувалася кількість типів будівель, різниця між якими стало визначатися не тільки їх функцією, але і призначенням для пануючого класу або експлуатованих мас. Із виділенням класів у суспільстві визначальними для архітектури стають суспільні відносини, а не взаємини людини з природою.
У великих рабовласницьких деспотіях осередок влади та матеріальні ресурси зконцентровані в руках нечисленної правлячої верхівки, а також експлуатація величезної кількості рабів у поєднанні з певними успіхами у галузі науки і техніки стали основою будівництва великих іригаційних споруд, монументальних палаців і храмів, покликаних стверджувати непорушність і могутність влади божества та обожнювання правителів.
Будівництво грандіозних будівель, переважна масивність конструкцій ґрунтувалися на величезних витратах примітивної фізичної праці. Проте створення таких споруд свідчить про накопичення будівельного досвіду, про складені принципи композиції будівлі та ансамблю. В архітектурних творах Стародавнього Сходу виявляються певні закономірності композиції, розуміння симетрії, ритму. В архітектурних образах відбито ідею утвердження могутності та непохитності рабовласницького ладу.
6.1 Визначні споруди
Єгипет, піраміди в Гізі
храми в Луксорі та Карнакі Стародавнього Єгипту (3-2 тисячоліття до н. е.)
фортифікації, палаци та зікурати Ассирії та Вавилону (9-7 століття до н. е.)
печерні храми, Аджанта
«ступи» Індії (3-1 століття до н. е.)
Велика Китайська стіна, визнана одним із семи нових чудес світу — в основному споруджена в 4-3 століттях до н. е.
укріплення, храми-піраміди і палаци ранньокласових культур стародавньої Америки.
Велика китайська стіна
7.Архітектура античної Греції
В умовах демократії Стародавньої Греції вперше створюється цілісне середовище міст-держав — полісів. Розвивається система регулярного планування міста, з прямокутною сіткою вулиць та головною площею — агорою — центром торгівлі і громадського життя. Був розроблений тип житлового будинку із приміщеннями, зверненими до внутрішнього просторового ядра — перистиль.[1]
Культовим та архітектурно-композиційним центром давньогрецького міста був акрополь із храмом, присвяченим божеству, покровителю міста. Класично завершеним типом храму став периптер. Найяскравішим його прикладом вважається головний храм Афінського акрополя — Парфенон 5 століття до н.е.. Невпинний розвиток громадського життя давньогрецького поліса породив такі типи споруд, як театр, стадіон тощо. Так в Афінах зявились Театр Діоніса, а пізніше Одеон Ірода Аттичного, унікальний мармуровий стадіон Панатінаїкос.
На основі естетичного осмислення стійко-балкової конструкції у Стародавній Греції створюється ордерна система архітектурної композиції, в якій гармонійно поєднались висока художність архітектурних форм з досконалістю конструкцій та матеріалу.
