5. Неформальні впливи Порошенка на відомих політиків

Петро Порошенко шукав різні способи повернення у велику політику. Він був за крок до рішення про участь у виборах мера Києва. Єдиною перешкодою на цьому шляху було рішення Віталія Кличка балотуватися. Порошенко пов'язував великі плани з походом за посадою мера. Можливо, він мав наміри повернутися у велику політику. Він очолив Міністерство економіки навесні 2012 року, сподіваючись отримати після виборів посаду прем'єр-міністра. Цей крок пропонувався Януковичу для залагодження гострих кутів із Заходом, де Порошенко давно веде активну діяльність та навіть фінансує проекти з брюсельськими експертними установами. На виборах до Верховної Ради Порошенко підтримав низку мажоритарників у Києві – Бондаренка, Ярему, Бригинця, Ар'єва, що тепер входять до неформальної "групи Порошенка". Будучи депутатами від Києва, вони мали вплив на електорат столиці та активно агітували протягом виборчої кампанії до Київради. Сам Порошенко оцінює групу депутатів, які дослухаються до його думки, щонайменше в півтора десятки осіб. Після виборів він намагався отримати посаду віце-спікера або голови комітету з питань економічної політики, але відмовився пристати на умову "Батьківщини" вступити до їх фракції. У 2013 р Порошенко працював рядовим членом комітету з питань євроінтеграції. Одночасно з цим у "Батьківщині" стали скаржитися, що "5 канал" перестав звертатися до прес-служби щодо запрошення гостей у студію, і робить тепер це в обхід Турівської, домовляючись безпосередньо з депутатами. А це заважає партії проводити єдину інформаційну політику. Корисним надбанням Порошенка у контексті виборів мера Києва було обрання Давида Жванії головою комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Колишні члени клубу "Любі друзі", як би вони не сварилися, по життю діють злагоджено. Жванія активно просував ідею обрання виборів мера Києва у два тури. Ця формула робила практично неймовірною перемогу кандидата від Януковича, який зберігав теоретичні шанси в разі, якщо вибори відбуватимуться в один тур серед безлічі кандидатів.

Медіа-козир Порошенка

Стартові позиції Порошенка навіть до початку виборчої кампанії виводили його у число гіпотетичних фаворитів. За соціологією близького до Миколи Томенка центру "Українське демократичне коло", рейтинг чинного керівника адміністрації Попова становить 31%, Кличка - 26%, а третє місце поділяли Томенко і Порошенко з результатом 6-7%. Зрозуміло, що в разі відмови боксера від балотування та визначення єдиного опозиційного кандидата, рейтинг Кличка перерозподілиться на користь такого висуванця. При цьому Порошенко сконцентрував у своїх руках потужний медіа-ресурс, який має високі рейтинги саме у Києві. Він є співвласником журналу та сайту "Кореспондент", а також "Українського медіа-холдингу". Під час дослідженням УМХ, протягом тижня усі їхні медіа здатні донести інформацію до 90 відсотків виборців столиці. І це – без врахування потенціалу "5 каналу", який також дивляться в Києві – і який за редакційною угодою має уникати поведінки, що може завдати шкоди своєму акціонеру. На Порошенка виходили представники "молодої команди Черновецького", які пропонували йому свою мережу "бабусь". Водночас, кажуть джерела в його оточенні, гіпотетичний кандидат відмовився від сумнівних послуг. Фактично, за інформацією джерел "Української правди", Порошенко був готовий до кампанії та міг не балотуватися в мери тільки у разі, якщо змагатися за цю посаду вирішить Віталій Кличко. Решта кандидатів не сприймалися ним як конкуренти. При цьому Порошенко проводив переговори про підтримку з трьома опозиційними партіями - "Батьківщиною", УДАРом та "Свободою", але не вважав це абсолютною вимогою, оскільки здатен персонально домовитися зі столичними опозиціонерами-мажоритарниками Верховної Ради, які вестимуть агітаційну роботу у своїх округах.

Сварки в київській "Батьківщині"

Напередодні київської кампанії тлів тихий конфлікт у київській "Батьківщині". Так, роботою керівника осередку партії Юрія Одарченка були незадоволені нові союзники з "Фронту змін" – зокрема, Микола Мартиненко, який колись очолював київську "Нашу Україну". Мартиненко має будівельний бізнес у столиці – компанію St. Sophia Homes. Він прямо зацікавлений у масштабному представництві своїх інтересів у Київраді через людей у новій фракції "Батьківшина". Для цього йому потрібно якщо не самому стати на місце Одарченка, то принаймні прибрати його з посади.

Одарченко, у свою чергу, заручився підтримкою активу київського осередку "Батьківщини", здійснивши серед них розподіл округів у Києві. Офіційно він це називав "закріпленням кураторів за територіями", але реально вони збігаються з майбутньою виборчою картою. Таким чином, Одарченко задовольнив апетити своїх підлеглих у київській "Батьківщині", які мають високі шанси тепер стати депутатами Київради. Мало хто звернув увагу, але вони вели виборчу кампанію – перед Новим роком чинні керівники районних осередків "Батьківщини", лояльні до Одарченка, розвісили по Києву привітання на білбордах. Здавати Одарченка на поталу Мартиненку не налаштований і Турчинов, який в такому разі втратить контроль над організацією в столиці, де живе базовий виборець "Батьківщини". Окрім того, на Одарченка було заведено організацію вуличних акцій у Києві, які при всьому критичному ставленні до них виглядали більш виграшно на фоні "Фронту змін", який просто займався скупкою людей за гроші. З іншого боку, тиск на керівництво "Батьківщини" з метою посунення Одарченка здійснювався депутати, обраними за округами Києва. Вони надіслали Турчинову листа невдоволення політикою Одарченка протягом виборчої кампанії.

Враховуючи давні стосунки між Порошенком і Мартиненком, це можна було вважати однієї великою грою, коли перший через підконтрольних мажоритарників інспірує заміну керівника осередку, а другий заходить на цю посаду або заводить лояльного менеджера, при чому гарантуючи першому підтримку на виборах мера. Окрему гру проводило інше крило опозиційного альянсу – партія "Реформи і порядок", яка давно прагнуло отримати від Турчинова київську "Батьківщину" для Остапа Семерака. Останній проводив зустрічі з Яценюком на тему столичного осередку.

Прецедент Домбровського

Відчуваючи сценарій повернення Порошенка у велику політику через мерські вибори, Банкова намагалася зробити його більш договороспроможним, взявши у заручники близького соратника Олександра Домбровського, якого разом із Павлом Балогою намагалися позбавити депутатства. Ця історія - прояв нового стилю розмови з парламентом, який приписували "сімейному уряду" та новому куратору Верховної Ради Сергію Арбузову, що посунув Андрія Клюєва від процесу збору голосів. Його дебютом у цій ролі стали невдалі голосування, пов'язані із заміною керівництва Нацбанку, коли раптом не вистачило декількох депутатів. Публічне побиття Домбровського і Балоги - це не стільки був сигнал опозиції від Банкової, скільки своїм же депутатам-регіоналам про те, що їхня недоторканість більше нічого не важить. Адже по кожному з них знайдеться свій Кармазін та свій суддя, який виявить помилки в його декларації або "згадає" про фальсифікацію на виборах. І завойований потом і кров'ю мандат заберуть за одним дзвінком. Задача Банкової - було контролювати, щоб з наближенням президентських виборів ні в кого з власників медіа-ресурсу або грошової схованки не виникло бажання зіграти в самостійний сценарій, диверсифікуючи ризики та ставлячи на кількох кандидатів одночасно. 27 лютого, вінницький нардеп-мажоритарник Петро Порошенко висловив підтримку ініціативі щодо призначення Вінницького міського голови Володимира Гройсмана на посаду – віце-прем’єра. (Володимир Грайсман очолив партію «Совість України» і на виборах у міську раду буквально розгромила своїх конкурентів, набравши майже 80 % голосів. Ходять чутки, Грайсман – це людина Порошенка.)