Група Порошенка
Горизонтальний аналіз
Виконали:
Дмитренко Альона
Данилюк Наталія
Пузіна Ірина
Головенко Юлія
Житомир 2014
План
Вступ
Порошенко – український олігарх
Участь у політичному житті країни
Інформаційний простір
Неформальні впливи Порошенка на відомих політиків
Висновок
Список використаних джерел
1.Вступ
Метою нашого дослідження є проведення горизонтального аналізу «групи Порошенка». Для цього ми розглянемо ряд питань, а саме: дізнаємося про відому людину – Петра Порошенка, його біографічні відомості, охарактеризуємо його, як політичного діяча та бізнесмена України. Дізнаємося про вплив Порошенка на відомих політиків та інформаційний простір України. Петро Порошенко - не просто один з найуспішніших бізнесменів України, а й політичний, державний діяч. Кум екс-президента Віктора Ющенка, «шоколадний король», політик, колишній міністр закордонних справ і голова Ради Національного банку України (НБУ). Скромність і спокій завжди були відмінними рисами характеру Петра Олексійовича. Але незважаючи на це, Порошенко є досить нестандартною особистістю, непередбачений у своїх діях.«Я амбітна людина і я вважаю себе ще досить молодою людиною, і я переконаний, що у мене ще є час реалізувати амбіції», - говорить Петро Порошенко («Українська правда», 29 січня 2009 р.).
2. Порошенко – український олігарх.
дата народження:1965-09-26
місце народження:м. Болград, Одеська область, Україна
місце мешкання:м. Київ
освіта:Київський університет ім. Т.Шевченка, спеціальність "економіст-міжнародник"
сфери діяльності:харчова галузь, автомобілебудування, медіабізнес
сімейний статус:Одружений. Дружина - Марина Анатоліївна (1962 р.н.) - лікар
діти:четверо дітей: син Олексій (1985 р.н.), доньки Євгенія та Олександра (2000 р.н.) і син Михайло (2001 р.н.).
Після закінчення у 1989 році із відзнакою факультету міжнародних відносин та міжнародного права Київського університету ім. Шевченка (спеціальність — міжнародні економічні відносини) вчився у аспірантурі. У 1989–1992 р. навчався в аспірантурі та працював асистентом кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету ім. Шевченка. З 1990 по 1991 роки — заступник генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців «Республіка». З 1991 по 1993 роки керував АТ Біржовий дім «Україна». З 1993 по 1998 — був генеральним директором ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн». Порошенко стверджує, що свій перший капітал заробив на поставках в Україну какао-бобів – сировини для виробництва шоколаду. Згодом цей проект переріс у корпорацію «Рошен», котра об'єднує шість комбінатів в Україні і одну фабрику в Росії (Липецьк). Окрім кондитерського і цукрового виробництва, «Укрпромінвест» імпортує і збирає автомобілі, випускає мікроавтобуси «Богдан». Порошенко також є власником телеканалу - «5 канал». У 2002 році захистив кандидатську дисертацію «Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні». Кандидат юридичних наук. Автор монографій «Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин» та низки наукових публікацій. Співавтор підручника «Сучасні міжнародні економічні відносини».
3. Політична кар’єра
Порошенко вперше отримав місце у Верховній раді ( парламенті України ) в 1998 році. Спочатку він був членом Соціал -демократичної партії України (об'єднаної) - найлояльнішої до президента Леоніда Кучми політичної партії в той час. Порошенко покинув СДПУ (о) у 2000 році, щоб створити незалежну лівоцентристську фракцію Солідарність . У 2001 році Порошенко зіграв важливу роль у створенні Партії регіонів, також лояльної до Кучми . Проте, в грудні 2001 року він розійшовся з прихильниками Кучми , очоливши кампанію опозиційного блоку Віктора Ющенка « Наша Україна ». Після парламентських виборів у березні 2002 року, коли « Наша Україна » отримала найбільшу частку голосів виборців, Порошенко очолив у парламенті комітет з питань бюджету. Порошенко вважався близькою довіреною особою Віктора Ющенка, який є хрещеним батьком дочок Порошенко. Будучи, ймовірно, найбагатшим бізнесменом серед прихильників Ющенка, Порошенко часто згадувався в якості одного з головних спонсорів «Нашої України » та Помаранчевої революції. Нестор Шуфрич у 2007 році заявляв, що « в грудні 2004 зміни до Конституції ( політреформа ) були прийняті завдяки Порошенку і Литвину, які відразу хотіли підпиляти владу за спиною Ющенка. Вони хотіли прийняти закон 3207-1, щоб зміни до Конституції вступили в дію з 1 вересня 2005 року. Порошенко, який розраховував стати прем'єр -міністром, разом з Литвином стали б двома повновладними господарями України ».
Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах у 2004 році Порошенко був призначений секретарем Ради національної безпеки і оборони України . Під час політичної кризи на Україні у вересні 2005 року, що почався через публічні взаємних звинувачень українських політиків у корупції, Порошенко був звільнений президентом, який в той же час відправив у відставку весь кабінет міністрів на чолі з прем'єр -міністром Юлією Тимошенко - головним політичним суперником Порошенко після Помаранчевої революції. На парламентських виборах у березні 2006 року Порошенко був знову обраний в український парламент за списком виборчого блоку «Наша Україна». Він очолював парламентський комітет з фінансів і банківської діяльності. Стверджується, що в той час, як Порошенко претендував на крісло спікера українського парламенту, Соціалістична партія вирішила увійти до Альянсу національної єдності, бо той обіцяв крісло спікера лідеру соціалістів Олександру Морозу в разі формування коаліції. В результаті Порошенко з «Нашою Україною» і блок Юлії Тимошенко залишилися без представництва в уряді. З лютого 2007 року Порошенко очолював раду Національного банку України, його трирічний термін повноважень на цій посаді закінчився 23 лютого 2010 року, проте тільки 26 квітня 2012 Рада НБУ зібрався для проведення засідання (вперше з березня 2010 року), на якому його новим главою був обраний Ігор Прасолов. 7 жовтня 2009 президент України Ющенко висунув Порошенка на посаду міністра закордонних справ. Порошенко був призначений Верховною Радою 9 жовтня 2009 року. 12 жовтня 2009 Ющенко повернув Порошенко в Раду національної безпеки і оборони України . Порошенко підтримує вступ України в НАТО і заявив у грудні 2009 року «Я вважаю, що це можна зробити за рік, за два, якщо є політична воля , якщо є бажання суспільства, якщо є суспільна підтримка політиків, які цим займаються, якщо є зрозуміла і правильна інформаційна політика». Разом з тим тоді він зазначив, що метою для України повинно бути не сам вступ до НАТО, а проведення реформ, посилення безпеки країни і поліпшення рівня життя людей. 11 березня 2010 разом з усім Кабінетом міністрів був звільнений новим президентом України Віктором Януковичем. 23 лютого 2012 президент Віктор Янукович після зустрічі з Петром Порошенком повідомив, що останньому запропонований пост міністра економіки. За інформацією українського «Коммерсанта», Янукович і Порошенко зустрічалися ще мінімум два рази і обговорювали питання роботи міністерства. Основою для переговорів став так званий план реформ Порошенка. 23 березня 2012 Янукович після чергової зустрічі з Порошенком підписав указ про його призначення міністром економічного розвитку і торгівлі. Порошенко повернувся в парламент після того, як на парламентських виборах 2012 року отримав понад 70 % голосів в одномандатному окрузі № 12 у Вінницькій області. У зв'язку з обранням депутатом він був звільнений з посади міністра. 12 грудня 2012 він заявив, що не збирається вступати до будь фракцію в парламенті. Порошенко претендував на посаду голови парламентського комітету економічної політики, але не погодився на умову вступити у фракцію ВО «Батьківщина». У підсумку він став членом комітету з питань європейської інтеграції. У березні 2013 Порошенко висловлював намір взяти участь у виборах міського голови Києва, якщо отримає підтримку парламентської опозиції. Під час Евромайдана підтримав протестувальників. Часто виступав на Майдані. У пресі повідомлялося, що саме Порошенко є спонсором Майдану. В інтерв'ю «Новій газеті» він визнав, що «спонсорує революцію їжею, водою, дровами». Після зіткнень з міліцією на вулиці Грушевського в січні 2014 пообіцяв відновити стадіон «Динамо» і бруківку на вулиці Грушевського. 28 лютого 2014, під час загострення політичної кризи в Криму, Петро Порошенко прибув до Сімферополя, в якості представника нової української влади, для зустрічі з депутатами Верховної Ради Криму. Жителі зустріли його криками «Росія», «Беркут», «Геть з Криму!» І закидали папірцями. Порошенко поїхав на таксі, в яке його посадили міліціонери .
Повернення портії «Солідарність»
У червні 2013 року Порошенко відродив партію «Солідарність». Головою було назначено депутата від «Батьківщини» і давнього соратника Порошенка Юрія Стеця. Який почав активно проводити переговори з «місцевими елітами», представниками інших політичних сил про співпрацю них із партією «Солідарність». Порошенко не очолив сам партію, тому що кандидатура Стеця його цілком влаштовує, а сам він буде однаково наближений до всіх опозиційних сил. Залучити до цієї партії голова намагається мажоритарників, які пройшли в раду перемігши в Києві.
Балатування в мери Києва
Не менш цікавим постало питання про участі Петра Порошенка в електоральних змаганнях за крісло міського голови Києва. Ще один цікавий момент: з якоїсь дивної причини в комплекті з історією про столичні вибори йде ще й тема участі Петра Порошенка у президентській кампанії в 2015 року. Значна частина публіцистів стверджують, що вибори мера в Києві можуть «стати трампліном для участі у виборах президента і розвитку персонального партійного проекту» Порошенко. Що на даний час і підтвердилося. Основним суперником на посаду мера для Порошенка є Кличко. Але ні перший, ні другий, з точки зору майбутніх політичних перспектив, не повинен бути зацікавлений в тому, щоб стати мером. Але для висуванців у президенти краще поступитися місцем мера, ніж створити ще одного сильного супротивника у президентській компанії. Але все ж таки підтримка Порошенка невелика, тому, Петру Олексійовичу є сенс дивитися на наступні парламентські вибори чи президентські вибори 2020-го року. Але після подій на Євромайдані статус Порошенка різко змінився.
Ростуть рейтинги «Шоколадного олігарха»
Євромайдан можна розглядати ще як і прояв апогею недовіри українців до політиків, яка послідовно розвивалася з 2004 року. «Без політиків» — саме таким було гасло «дорозгінного» Майдану. Трохи наївне, так як політичні проблеми неможливо цивілізовано вирішувати без участі політиків, воно відображало ту гірку політичну реальність, яка вже досить давно запанувала в Україні. Криза довіри до політиків водночас сприяла і сприяє появі нових чи відносно нових політичних гравців на арені боротьби за свій електорат. Особливо в цьому плані треба відзначити Петра Порошенка, який за час Євромайдану значно збільшив свій електорат. Довіра до політиків, очевидно, повернена буде не скоро, особливо це стосується тих, які активно діють зараз, проте це не означає, що за таких умов рейтинги політиків можуть лише падати, рейтинг Порошенка доводить протилежне – він росте. До 2013 року Порошенка для соціології не існувало. В рейтингах він, як і його «Солідарність» був відсутній, а якщо і був, то він був у межах статистичної похибки. Проте вже в травні 2013 року Порошенко дещо покращує свій рейтинг і до листопада він тримається на рівні 3-4%, що проте не є високим показником. Але події кінця осені змінять в цьому плані в принципі все. Ґрунт для змін був. Як показують дані літніх досліджень лише 1% українців ніколи б не проголосував за нього, що свідчить про, по-перше, «новизну» цього політика, по-друге, великий потенціал його росту.