Одеський регіональний інститут державного управління

Національна академія держаного управління при Президентові України

Кафедра менеджменту організацій Розрахунково –графічна робота

з дисципліни «Адміністративний менеджмент»

Виконала:

Студентка МО 42-Б

Краснопьорова Д.Є.

Перевірив:

Доц. Маковеєва О.В.

Одеса 2014

ЗМІСТ

Вступ

1.Теоретичні питання.

1.1 Адміністративні органи управління та їх різновиди.

1.2 Роль посадових окладів, надбавок, доплат та премій у мотивуванні апарату правління. Нетра­диційні підходи до мотивування працівників апарату управління.

2.Практична частина.

2.1 Визначення місії та цілей організації

2.2. Вибір правової форми організації

2.3 Робочі групи як будівельні блоки організації

2.4 Формування рівнів управління організації

2.5 Вибір оптимальної структури управління організації

2.6 Делегування повноважень і розподіл відповідальності

2.7 Створення системи комунікацій та інформаційного забезпечення організації

Список використаних джерел

Вступ

Адміністративне управління – молода сфера наукового знання, яка дуже швидко розвивається. В Україні за останні роки збільшився інтерес до цих знань через те, що проблема підготовки кваліфікованих професійних державних службовців стала вимогою сьогодення. Країни Заходу першими започаткували наукову організацію праці державних службовців. Їх досвід досліджується українськими науковцями.

Державні структури, забезпечуючи виконання законів, за якими живе країна, мають бути озброєні знаннями з питань управління, зокрема знаннями з питань управління державними організаціями. Вони повинні вміти виконувати функції планування, організації, мотивації, контролю працівників організації, які забезпечують досягнення її цілей. Саме вивчення дисципліни «Адміністративний менеджмент» забезпечує у визначальній мірі підготовку таких спеціалістів.

Теорія адміністративно управління – одна з молодих теорій управління суспільством – розвивається, набуває досвіду.

Предметом вивчення дисципліни є система наукових методів управління адміністративною системою.

1.Теоретичні питання.

1.1 Адміністративні органи управління та їх різновиди.

Адміністративний орган виступає як системо утворюючий елемент організаційної структури управління, який пов'язаний із формуванням і реалізацією управлінського впливу. При чому як у цілому, так і по окремих проявах: цілях укладання.

Виділяють різноманітні характеристики органу:

- функціональні, які розкривають його як структуру, яка виконує визначені функції організації;

- соціологічні, які розглядають його як колектив людей, виділених керівництвом для виконання покладених на нього корпоративних завдань у відповідній сфері діяльності;

- юридичні, які вказують на наділення визначеної структури (колективу людей) необхідною компетенцією (функції та повноваження);

- організаційні, які роблять акцент на належності даної структури до організаційного аппарату.

Під структурою управління організацією розуміється сукупність його елементів, які знаходяться між собою у стійких взаємовідносинах забезпечують функціонування і розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є працівники, служби та інші ланки апарату управління.

У рамках структури управління відбувається управлінський процес, між учасниками якого розподілені завдання та функції управління, а внаслідок – права та відповідальність за їх виконання. З цих позицій структуру управління можна розглядати як форму розподілу та кооперації управлінської діяльності, яка направлена на досягнення намічених цілей в менеджменті.

Структура адміністративного органу залежить від:

- місця органу в організаційній структурі держ управління;

- обсягу та змісту його компетенції;

- ролі в управлінні суспільними процессами.

Необхідно враховувати, що між структурами адмін. органів існує організаційна взаємозалежність. Зміст структури конкретного адмін органу можна зрозуміти через розкриття його взаємозв’язків зі структурою об’єктів,якими вона управляє та іншими підрозділами.

Структура адмін органу повинна створювати умови для раціональної організації та ефективного керівництва діяльності його особистого апарату. Відповідно до цього структура повинна відповідати певним вимогам, до яких належать:

1. Вимога мобільності – чисельний склад і кількість внутрішніх підрозділів встановлюється за оптимальними критеріями керованості.

2. Оперативності – визначає складність зовнішніх та внутрішніх зв’язків, швидкість отримання та суворе збереження інформації, своєчасне прийняття та оптимізація виконання рішень.

3. Економічності – обумовлює необхідність визначити вартість утримання апарату управління та витрати на здійснення управлінської діяльності.

Першим завданням у побудові структури адміністративного органу є визначенні керівної ланки, тобто тієї сукупності посад, яка пов’язана з використанням владних повноважень, які фіксуються в управлінських рішеннях. У колегіальному адмін. Органі це склад посад, які утворюють відповідну колегію – керівну ланку даного органу. В одно начальному адміністративному органі – це його керівник і один із заступників, хто уповноважений приймати рішення за його відсутності.

Друге завдання, яке є наслідком першого полягає у такій побудові підрозділів, щоб вони допомогли керівній ланці у досягненні цілей.

Існує вертикальна та горизонтальна структура підрозділів.

До третього завдання відноситься – виділення та опис у адмін. Органі посад і робочих місць.

Різниця між посадою і робочим місцем у тому, що на посаді реалізується діяльність безпосередньо пов’язана із досягненням встановлених завдань. Робоче місце являє собою вид і обсяг діяльності з обслуговування, допоміжного забезпечення управлінських процесів у адміністративному органі(обслуговування, утримування приміщень, зв'язок, транспорт). Формування посад потребує знань та виконання визначених правил, наприклад відповідність обсягу діяльності фізичним можливостям людини, рівномірність стимулів і санкцій. Посада описується через управлінські обов’язки і повноваження

Сучасний адміністративний апарат виконує багато функцій. За функціональною ознакою його поділяють на консультативний, обслуговуючий та особистий.

Лінійний керівник за необхідності в спеціальних знаннях звертається в підрозділи до спеціалістів потрібно профілю за консультацією.

Планування, фінансування, постачання, збут та низка інших функцій виконують спеціалісти обслуговуючого апарату. Спеціальні функціональні підрозділи готують лінійним керівникам необхідну інформацію для прийняття рішень. В особистий апарат входять: секретарі та помічники керівників. Вони в організації не мають ніяких повноважень і виконують роботу, яку їм доручає керівник. Не маючи формальних повноважень особистий апарат може впливати на особисті контакти керівника з підлеглими, іншими керівниками, зовнішнім середовищем.

Таблиця 1 «Ролі між особистісного спілкування»

Роль	Опис ролі	Характер діяльності згідно з роллю
Головний керівник	Символічний голова, до обов’язків якого належить використання повноважень правового та соціального характеру	Церемоніал дії викликаний соціальним станом, клопотанням
Лідер	Відповідає за мотивацію та активізацію підлеглих, набір та підготовку кадрів	Фактично всі управлінські дії за участю підлеглих
Ланка зв’язку	Забезпечує роботу з налагодження контактів і джерел інформації	Робота із зовнішніми організаціями(переписка, участь у нарадах, круглі столи тощо)
Інформаційні ролі
Приймач інформації	Підрозділ пошуку зовнішньої та внутрішньої інформації	Обробка пошти, участь у засіданнях, повязаних з отриманням інформації
Поширювачі інформації	Передає інформацію отриману із зовнішніх джерел, тлумачить її для формування поглядів організації	Вербальні контакти, передача інформації підлеглим, дипломатія через слово
Представник	Представляє організацію в зовнішньому середовищі	Участь у засіданнях, звертання через комунікацію, передача інформації у зовнішнє середовище
Ролі пов’язані з прийняттям рішень
Підприємець	Виявляє можливості як всередині організації, так і за її межами, керує проектом	Участь у засіданням, розробка стратегії
Особа, що ліквідує недоліки	Відповідальний за дії організації, якщо остання постає перед важливим і раптовим порушенням	Обміркування стратегії, проблем та поточних питань
Розподілювач ресурів	Відповідає за ресурси, їх прийняття та використання	Складання бюджету, керування кадрами
Особа, що веде переговори	Відповідальний на важливих переговорах	Ведення переговорів