1. Загальні методичні рекомендації

Контрольна робота містить п’ять завдань, умови яких і вихідні дані (за варіантами) задаються викладачем. Чотири з них - це практичні задачі, які стосуються окремих тем теоретичного курсу. Вони мають однакові текстові умови та різні вихідні дані для різних варіантів. Для їх розв’язування, попередньо потрібно досить ґрунтовно опрацювати відповідний об’єм теоретичного матеріалу, що поданий у в розділі 2. Необхідно також ознайомитися з прикладами розв’язування типових задач. Розв’язування значної частини задач вимагає використання різноманітної довідкової інформації, яка подана в додатках методичної розробки. П’яте завдання є індивідуальним для кожного варіанту і передбачає письмову відповідь на одне із питань теоретичної частини дисципліни. Відповідь повинна бути повною, супроводжуватись ілюстраціями (при необхідності).

При виконанні контрольної роботи та її оформленні слід дотримуватися наступних вимог:

• на титульній сторінці вказати дисципліну, назву вузу, факультету, кафедри, прізвище, ім’я та по-батькові студента, групу, номер залікової книжки і варіант контрольної роботи;

• до кожного завдання записати текст умови та вихідні дані згідно з варіантом;

• при оформленні розв’язку задач необхідно спочатку подати розрахункові формули з пояснювальним текстом, а потім підставляти числові значення з кінцевими результатами обчислень;

• поряд з результатами розрахунків обов’язково записувати одиниці фізичних величин;

• графіки потрібно будувати на міліметровому папері у відповідному масштабі (виняток – виконання розрахунків із використанням прикладних програм на ПК);

• на осях координат повинні бути вказані значення величин, що відкладаються та їх одиниці вимірювання;

• в кінці контрольної роботи слід подати список джерел інформації, які використовувались при її виконанні.

Готова контрольна робота захищається студентом. Захист передбачає відповіді на запитання, які стосуються методики розв’язування та змісту виконаних завдань.

2. Теоретичний матеріал і приклади розв’язування задач

2.1. Методика вибору силових трансформаторів

2.1.1. Загальні положення

Найбільш часто на підстанціях встановлюють два трансформатори чи автотрансформатори. В цьому випадку при вірному виборі потужності трансформаторів забезпечується надійне електропостачання споживачів навіть при аварійному вимкненні одного з них.

На двотрансформаторних підстанціях в перші роки експлуатації, коли навантаження не досягло розрахункового значення, можливе встановлення одного трансформатора. Протягом цього періоду необхідно забезпечити резервування електропостачання споживачів через мережі середньої або низької напруги. Надалі при зростанні та наближенні навантаження до розрахункового значення встановлюється другий трансформатор. Якщо при встановленні одного трансформатора забезпечити резервування від мережі середньої чи низької напруги неможливо, або повне розрахункове навантаження підстанції очікується раніше ніж через 3 роки після введення її в експлуатацію, то підстанція споруджується за кінцевою схемою, тобто з двома трансформаторами.

Однотрансформаторні підстанції можуть споруджуватися для живлення невідповідальних споживачів ІІІ категорії, якщо заміна пошкодженого трансформатора або його ремонт проводиться протягом однієї доби.

Спорудження однотрансформаторних підстанцій для споживачів ІІ категорії допускається при наявності централізованого пересувного трансформаторного резерву або при наявності іншого резервного джерела живлення від мережі середньої чи низької напруги, що вмикається вручну або автоматично.

Централізований трансформаторний резерв досить поширений в схемах електропостачання промислових підприємств. В цьому випадку в цехах споруджуються одно трансформаторні підстанції та передбачається один резервний трансформатор, котрий при необхідності може встановлюватись на будь-якій цеховій підстанції. Це ж саме може передбачатись для району електромереж, що об’єднує декілька підстанцій, які мають під’їздні шляхи, що дозволяють в будь-яку пору року перевезти резервний трансформатор до кожної з них.

Спорудження однотрансформаторних підстанцій забезпечує значну економію капітальних затрат, проте не виключає можливості перерви в електропостачанні Рекомендовані граничні потужності таких підстанцій подані в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Граничні потужності однотрансформаторних підстанцій

Пересувний трансформаторний резерв	Напруга мережі, кВ	Гранична потужність, МВА
Наявний	110	16...25
	35	6,3
Відсутній	110	2,5...6,3
	35	2,5...4,0

Встановлення чотирьох трансформаторів можливе на підстанціях з двома середніми напругами (220/110/35/10, 500/220/35/10 та ін.).

Трансформатори та автотрансформатори з вищою напругою до 500 кВ включно по можливості вибираються трифазними.

Групи з однофазних трансформаторів встановлюються при відсутності трифазних трансформаторів відповідної потужності. При встановленні однієї групи однофазних трансформаторів передбачається одна резервна фаза. В ряді випадків може бути більш економічним встановлення спарених трифазних трансформаторів (автотрансформаторів).