Урок № 25

Тема: Країни Центральної та Східної Європи

Мета:

• ознайомити учнів з процесом державотворення у східних, західних і південних слов’ян; формувати вміння учнів самостійно працювати за поставленими вчителем завданнями, працювати у складі групи на уроці;

• сформувати в учнів загальне уявлення про розвиток країн Центральної та Північної Європи в ХІV—ХV ст.;

• розкрити суть та наслідки гуситського руху;

• продовжувати формувати понятійний апарат, загальнонавчальні уміння спостереження, слухання, класифікації та узагальнення;

• сприяти виникненню в учнів зацікавленості до історії слов’янських народів.

• розвивати історичну свідомість учнів, виховувати почуття патріотизму та громадянської свідомості.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: підручник, схеми і таблиці, підготовлені учнями до уроку.

Основні поняття і терміни: сейм, гусити, чашники, таборити, помірковані, «Золота булла», Грюнвальдська битва, Кальмарська унія.

Основні дати:

• 681 р.- заснування Першого Болгарського царства; 863-885 рр.- просвітницька діяльність братів Кирила і Мефодія серед слов’ян;

• 1025 р.- створення Польського королівства;

• 1085 р.- створення Чеського королівства.

• 1333-1370 рр.— правління в Польщі Казимира ІІІ Великого,

• 1356 р.- «Золота булла»,

• 1385 р.- Кревська унія,

• 1410 р.- Грюнвальдська битва,

• 1415 р.- спалення Яна Гуса,

• 1419-1434 рр.- Гуситські війни.

Хід уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Вивчення нового матеріалу

1. Слов’яни в давнину.

Велике розселення слов’ян VI-VII ст.
Три гілки слов’ян
Західні слов’яни	Південні слов’яни	Східні слов’яни
Чехи, словаки, поляки, лужичани, кашуби	Болгари, словенці, серби, македонці, хорвати, чорногорці	Українці, білоруси, росіяни

• У VII-X ст. в Центральній Європі та на Балканському півострові виникли слов’янські держави.

• Їхні правителі, а згодом їхні піддані, прийняли християнство за східним чи західним зразком. Завдяки цьому слов’яни увійшли до сім’ї християнських народів Європи.

• Прийняття слов’янами християнства відбувалося в умовах загострення боротьби між Римом і Константинополем за вплив на їхні землі й виходило за межі виключно обрання віри. Це, одночасно, стало вибором політичної і культурної орієнтації.

• Польща, Чехія, Моравія і Хорватія, що прийняли західне християнство та латинську писемність, стали орієнтуватися на Священну Римську імперію. Болгарія, Київська Русь і Сербія прийняли східне християнство і стали орієнтуватися на Візантійську імперію.

2. Перше Болгарське царство.

Основні події з історії Першого Болгарського царства

Дата	Подія
1 пол. VII ст.	У північно-східній частині Балканського півострова утворився великий союз семи слов’янських племен
679 (681 р.)	Із Приазов’я до північно-східної частини Балканського півострова переселилися племена болгар, очолювані ханом Аспарухом. Він уклав договори зі слов’янськими князями про виділення земель болгарам. Спільна боротьба проти аварів і візантійців об’єднала два народи в єдину болгаро-слов’янську державу — Перше Болгарське царство
802-815 рр.	Піднесення Болгарії за правління хана Крума. До складу його держави входили території сучасних Болгарії, Румунії та частина Угорщини
864 р.	Прийняття болгарами християнства від візантійців
893-927 рр.	За правління царя Симеона Великого Перше Болгарське царство досягло найбільшої могутності
927-1018 рр.	Період занепаду Першого Болгарського царства
1018 р.	Підкорення Першого Болгарського царства Візантійською імперією

• За правління Симеона Великого (893-927 рр.) Перше Болгарське царство охоплювало більшу частину Балканського півострова.

• Велику увагу цар приділяв розвитку культури. За його наказами візантійські майстри будували в болгарській столиці Преславі палаци, церкви, захисні мури.

• Державницькими планами, увагою до культури і освіти Симеон нагадував Карла Великого і Альфреда Великого.

• Прийнявши в Болгарії учнів слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія, він створив при своєму дворі перший у тогочасному світі центр слов’янської літератури.

• За наказом царя слов’янською мовою перекладалися найвідоміші твори візантійських учених. Серед них був славнозвісний «Ізборник» — енциклопедія, що містила відомості з богослов’я, історії та філософії. У той час, коли більшість населення західноєвропейських країн була неписьменною, у Болгарії, за свідченнями сучасників, читання книг було улюбленим заняттям не лише в містах, а й селах.