В имірювання температури тіла в пахвовій ямці та пахвинній ділянці.

1. Психологічно підготуйте пацієнта до проведення маніпуляції та поясніть йому хід проведення процедури.

2. Візьміть чистий продезінфікований термометр.

3. Перевірте рівень ртуті в ньому. Якщо ртуть не опустилася до поділки 34°С, струсіть кілька разів термометр і знову перевірте, чи вся ртуть опустилася в резервуар.

4. Попросіть пацієнта звільнити від одежі і підняти руки. Огляньте пахову западину. Якщо шкіра під пахвою волога, витріть її рушником, оскільки вологість охолоджує ртуть і показники термометра будуть дещо нижчими.

Зверніть увагу на наявність чи відсутність ознак запалення у пахвовій впадині. При відсутності ознак запалення вимірювання в цій ділянці протипоказано.

5. Запропонуйте пацієнтові сісти чи лягти і помістіть у пахвову западину кінець термометра з резервуаром ртуті так, щоб резервуар зі всіх сторін доторкався до шкіри.

6. Попросіть пацієнта притулити зігнуту  в ліктьовому суглобі руку до тіла і тримати термометр 8-10 хвилин.

7. Результат занесіть у температурний листок, у вигляді кривої лінії, а термометр продезінфікуйте.

8. Дітям раннього віку вимірюйте температуру тіла в пахвовій складці. Для цього термометр помістіть у пахвову складку, а ноги дитини дещо зігніть у кульшовому суглобі так, щоб термометр заховався в утвореній складці шкіри.

Орієнтований час для виконання маніпуляції: в залежності від стану важкості пацієнта 10-15 хвилин.

 

Можна вимірювати у паховій ділянці, прямій кишці, ротовій порожнині, вушному проході. Показання термометра у прямій кишці будуть на 0,2—0,5 °С вищими, ніж у пахвовій ямці. За наявності уражень шкіри (попрілості, алергійні або гноячкові висипання) температуру вимірюють у прямій кишці або ро­товій порожнині. При цьому ртутний термометр не застосовують.

 

 

В имірювання температури тіла в ротовій порожнині

 

1. Психологічно підготуйте пацієнта до проведення маніпуляції та поясніть йому хід проведення процедури.

2. Попросіть пацієнта відкрити рот і помістіть під язик у нього термометр. Пацієнт повинен губами притримувати корпус термометра.

3. Через 5 хвилин визначіть показник термометра, а дані занесіть у температурний листок у вигляді кривої.

4. Проведіть дезінфекцію термометра.

Орієнтований час для виконання маніпуляції: в залежності від стану важкості пацієнта 7-10 хвилин.

 

 

Вимірювання температури тіла в прямій кишці

1 . Психологічно підготуйте пацієнта до проведення маніпуляції та поясніть йому хід проведення процедури.

2. Одягніть гумові рукавички.

3. Змастіть резервуар термометра вазеліном.

4. Розведіть пацієнту, лівою рукою сідниці а, правою обережно, круговими рухами введіть йому резервуар термометра за сфінктер відхідника.

5. Прикрийте пацієнта ковдрою і запропонуйте йому полежати 10 хвилин.

6. Через 5 хвилин визначте показник термометра і запишіть дані до температурного листка.

7. Проведіть дезінфекцію термометра та гумових рукавичок.

Орієнтований час для виконання маніпуляції: в залежності від стану важкості пацієнта 10-15 хвилин.

 

 

Використовують також інфрачервоні безконтактні термометри, полімерні пластинки „Термотест”.

 

І нфрачервоні термометри є найсучаснішими приладами для вимірювання температури тіла . Вони знімають показання в мить ока, за кілька секунд. У свою чергу інфрачервоні термометри діляться на - безконтактні, вушні і лобові, а також термометри-соски для маленьких дітей. За допомогою безконтактного інфрачервоного градусника, не торкаючись до тіла, можна швидко виміряти температуру, направивши датчик до людини. Через кілька секунд градусник покаже показники температури.

Достовірність і точність вимірювання термометрами з інфрачервоним випромінюванням.

Деякі фактори, пов'язані з пацієнтом, термометром, технікою вимірювання і навколишньою атмосферою, можуть впливати на кінцеві результати вимірювання інфрачервоним термометром. Наприклад, особливості структури слухового проходу так само, як і сприйняття, і положення кінчика самого термометра впливають на герметичну замкнутість проходу щодо впливу зовнішніх факторів. Для отримання точних даних вимірювання кінчик термометра з сенсорним датчиком (з діаметром до 8 мм) повинен бути досить маленьким для кращого проходження в зовнішній слуховий прохід у дитини і для кращого доступу до барабанної перетинки. Цей фактор є менш критичним у дітей старше 2 років, у яких діаметр слухового проходу більше 8 мм. Середній діаметр слухового проходу у новонароджених - 4 мм, у дітей до 2 років - 5 мм. Більш широкий кінчик термометра відображає температуру барабанної перетинки, а також сусідує слизової оболонки слухового проходу. І так як термометр вимірює середню температуру обох середовищ, результат вимірювання може бути більш високим. Рекомендується злегка підняти кінчик вуха для кращого проведення термометра по слухового проходу. Концепція, технологія, рекомендації по використанню інфрачервоних термометрів варіюють від однієї марки до іншої. І це впливає на достовірність результатів вимірювання. Існують також професійні термометри і термометри побутового значення. Перші більш стійкі та придатні для щоденного використання в лікарняних умовах. Однак точність вимірювання обох типів термометрів однакова при дотриманні рекомендації виробника.

 

Термометрія в ділянці скроневої артерії.  Вимірювання температури скроневої артерії за допомогою інфрачервоного термометра можна справити на лобі. Доведено, що цей відносно новий спосіб вимірювання є більш точним, ніж термометрія в ділянці барабанної перетинки і зручнішим, ніж ректальний спосіб. В ході проведених досліджень у відділенні невідкладної педіатрії було доведено, що даний спосіб термометрії має 80% чутливість (у порівнянні з ректальним способом). А для виявлення температури вище 38 ° C його чутливість досягає 90%. Але при цьому точність отриманих результатів падає. Термометрію в ділянці скроневої артерії можна проводити у менш уразливих дітей, але не можна рекомендувати для застосування в домашніх умовах, і тим більше в лікарнях тоді, коли визначення рівня температури має вирішальне значення.