1.2 Ареал, місцепроживання
Хвилястий папуга відноситься до загону папуг Psittaciformes. Він заселяє всю Австралію, уникаючи тільки замкнутих лісових масивів на північному сході і південному заході континенту, прибережних областей та півострова Cape York. [2]
Це найбільш часто зустрічається австралійський вид папуги. У Ареал розповсюдження входять напівпустелі, степу, місцевості, покриті чагарниками і евкаліптовими лісами. Там він веде кочовий спосіб життя, за винятком періодів гніздування. Населяє відкриті луки, евкаліптові сухі чагарники, масиви безжілковой акації та лісові масиви; нарівні з цим живуть і на узліссях лісу, в савані з акаціями і евкаліптами; населяють окультурені ландшафти. Не зустрічаються або дуже рідко можна їх застати далеко від джерел води і річкових банок. [1]
1.3 Зовнішнє опис
Хвилястий папужка (рис. 2) - монотіпічний вигляд. Більшість сучасних дослідників не визнає будь-яких підвидів серед хвилястих папужок, проте деякі автори все ж виділяють два підвиди цих птахів:
Melopsittacus undulatus intermedius - північно-австралійський підвид - спина і потилицю світлого кольору, в той час як голова і нижня частина тулуба має темне оперення.
Melopsittacus undulatus pallidiceps - західно-австралійським підвид, що відрізняється більш світлим забарвленням голови.
Однак, ці дані швидше суб'єктивні, ніж об'єктивні, і, як я вже зазначив, більшість сучасних орнітологів-систематиків, а також вичерпні світові орнітологічні зведення, поряд зі спеціальними посібниками по папугам, не розрізняють підвидів у хвилястих папужок і вважають даний вид монотіпічним [7 ].
Серед плоськохвостих папужок це, мабуть, самий маленький: довжина тіла до 200 мм, довжина крила 93-94 мм, хвоста - до 101 мм; маса тіла 40-45 р. Величиною він із звичайного горобця, але завдяки довгому хвосту він здається набагато більшим . Хвилясті папужки можуть непогано наслідувати співу птахів, добре уживаються з іншими папугами. Користуючись лапами і дзьобом чудово лазять по гілках дерев і лозинам своїх клітин, добре бігають по землі короткими кроками.
Дикі хвилясті папужки пофарбовані в трав'янисто-зелений колір. Лоб, тім'я і горло жовті. На щоках по обидві сторони розташовані цятки темно-синього кольору. Задня частина шиї і плечі - зеленуваті. Кожне перо має 4 поперечні смужки чорного кольору, а загальний малюнок хвилястий, за що папужки і отримали свою назву. Крила і довгий ступінчастий xвост темно-зеленого і тьмяно-синього кольору, на кінцях рульових пір'я є широкі жовті облямівки. Очі чорні з білим обідком, повіки світло-фіолетові; у молодих папужок білий ободок на очах відсутня. Дзьоб загнутий, як у хижих птахів, але більш округлий. Колір дзьоба від солом'яно-жовтого до оранжево-жовтого. Підстава дзьоба має рогівку, в якій розташовані ніздрі. У самця вона пофарбована в яскравий синій колір (у арлекінів буває фіолетово-рожевої), у самки - в коричневий або голубувато-білий. За кольором воськовіци в основному і визначають стать хвилястих папужок. Забарвлення воськовіци у пташенят інша: у самців фіолетово-рожева, у самок - блідо-блакитна. Через 4-5 місяців воськовіца набуває забарвлення, характерну для дорослих птахів. На 1-2-му місяцях життя визначити стать пташенят буває майже неможливо, так як воськовіца у них одного кольору. Оперення у пташенят таке ж, як і у дорослих птахів, тільки менш яскраве. Лапки у зелених і блакитних хвилястих папужок голубуваті, у жовтих, арлекінів, білих і молодих пташенят - блідо-рожеві. Крім того, забарвлення папужок залежить від умов утримання в неволі [9].
Линяння і її різновиди. Зміну пір'яного покриву називають линянням птахів. Її поділяють на періодичну і ювенильную (линяння молодняку).
Періодична линька у папуг не пов'язана з віком і настає у більшості видів після закінчення періоду розмноження. Порушення в режимі світлового дня, а також неправильне годування папуг або захворювання можуть бути причиною порушення циклічності періодичної линьки або її протікання, так як механізм природної линьки пов'язаний головним чином з залозами внутрішньої секреції і функцією нервової системи. Виділяється щитовидною залозою гормон тироксин є стимулятором періодичної линьки. Ювенильная ж линька у папуг проходить в залежності від того, наскільки правильно складено їх кормовий раціон, і від виду папуг. Терміни ювенільної линьки можуть змінюватися при нестачі в організмі птиці необхідних поживних речовин.
Ювенильная линька починається через 2-3 місяці або після переходу до самостійного життя і повністю закінчується до періоду статевого дозрівання [4].