
- •27.9. У чому сутність томеометричното механізму компенсації серця?
- •27.10. Чим характеризується хроноінотропний механізм компенсації серця?
- •27.11. Яка роль катехоламінів у здійсненні механізмів негайної компенсації серця?
- •27.19. Які причини і механізми розвитку синусної тахі- і брадикардії?
- •27.20. Які аритмії виникають у результаті порушення збудливості міокарда? Який механізм їх розвитку?
- •27.21. Що таке екстрасистолія? Назвіть види екстрасистол і їх основні електрокардіографічні характеристики.
- •27.22. Що таке пароксизмальна тахікардія? Чим вона характеризується?
- •27.25. Чим може бути обумовлений розвиток синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта ?
- •27.28. Що таке фібриляція шлуночків? Коли вона виникає й чим виявляє себе?
- •27.35. Як впливає позаклітинна концентрація іонів кальцію на силу скорочень серця? Що таке "кальцієвий парадокс"?
- •27.36. Які фактори впливають на стан кальцієвих каналів сарколеми кардіоміоцитів? Чим можуть бути обумовлені їх активація і блокада?
- •27.37. Які фактори впливають на стан систем видалення іонів кальцію з кардіоміоцитів і, як наслідок, на силу серцевих скорочень?
- •27.42. Коли розвивається позаміокардіальна недостатність серця? Які компенсаторні механізми характерні для неї?
- •27.48. Які патогенетичні фактори можуть обумовлювати розвиток абсолютної недостатності вінцевого кровообігу?
- •27.53. Які механізми можуть обумовлювати розвиток аритмій при ішемії міокарда ?
- •27.54. Що таке реперфузійний синдром? у чому його сутність? Які механізми його розвитку?
- •28.7. Чим виявляють себе склеротичні зміни кровоносних судин?
- •28.8. Як в експерименті моделюють атеросклероз?
- •28.11. У чому сутність плазмової теорії патогенезу атеросклерозу?
- •28.14. Яке значення має рецепторний апарат клітин судинної стінки в розвитку її атеросклеротичних змін?
- •28.15. Яке значення має ушкодження ендотелію судинної стінки в розвитку її атеросклеротичних змін?
- •28.18. Які є докази ролі первинних порушень енергозабезпечення судинної стінки в розвитку її дегенеративних і склеротичних змін?
- •28.31. Які загальні і місцеві розлади гемодинаміки можуть бути пов'язані з первинними порушеннями функції ємнісних судин?
- •29.8. Що таке термінальне дихання? Чим воно характеризується?
- •29.9. Що таке задишка? Які механізми її розвитку?
- •29.15. Що таке бронхіальна астма? Як порушуються показники зовнішнього дихання при цьому захворюванні?
- •29.16. Що таке асфіксія? Який її патогенез?
27.48. Які патогенетичні фактори можуть обумовлювати розвиток абсолютної недостатності вінцевого кровообігу?
Інтенсивність вінцевого кровообігу визначається формулою
де Q — об'ємна швидкість течії крові; Ра і Рвсн — тиск крові відповідно на початку і в кінці системи вінцевих судин; (Ра - Р ) - перфузійний тиск; R - опір вінцевих судин.
Оскільки абсолютна коронарна недостатність характеризується зменшенням інтенсивності вінцевого кровообігу (зменшенням Q), можливими є два патогенетичних варіанти її розвитку.
І. Зменшення перфузійного тиску. При цьому розвивається коронарна недостатність центрального походження. її причинами можуть бути:
а) артеріальна гіпотензія (зменшення Ра п), наприклад, при всіх видах шоку, колапсі, недостатності аортальних клапанів. При зменшенні артеріального тиску спрацьовують механізми міогенної ауторегуляції вінцевого кровообігу, що підтримують його на постійному рівні. Однак, коли артеріальний тиск падає нижче 70 мм рт. ст., ці механізми виявляються неспроможними;
б) порушення венозного відтоку (збільшення Рвен). В експерименті моделюють перев'язуванням вен серця. Може мати значення при декомпенсованій недостатності правого шлуночка, коли збільшується центральний венозний і кінцеводіастолічний тиск.
II. Збільшення опору вінцевих судин. При цьому розвивається коронарна недостатність місцевого походження. Оскільки
де tj — в'язкість крові; 1 — довжина судин; г — радіус судин, то збільшення опору може бути обумовлене:
а) збільшенням в 'язкості крові при порушенні її реологічних властивостей (зневоднення, поліцитемія, ДВЗ-синдром). При цьому розвиваються порушення мікроциркуляції, аж до сладж-синдрому та істинного капілярного стазу; : б) зменшенням радіуса судин. Це основний фактор розвитку абсолютної коронарної недостатності. Він викликає ішемію серця.
27.49. Які механізми можуть лежати в основі розвитку ішемії міокарда?
I. Обтураційний механізм — зменшення просвіту вінцевих артерій. Його причинами можуть бути:
а) стенозуючш атеросклероз (є причиною ішемії міокарда у 90 % випадків);
б) тромбоз вінцевих артерій (найчастіше є наслідком атеросклерозу);
в) емболія вінцевих артерій;
г) запальні процеси в стінці судин серця — коронаріїти. Бувають при ревматизмі, сифілісі.
Для розвитку клінічних ознак ішемії міокарда має значення величина "критичного стенозу ". Це мінімальне зменшення просвіту судин, при якому виникає ішемія. У людини цей показник становить 75 % (у свиней - менше, у собак - більше).
II. Ангіоспастичний механізм- спазм вінцевих судин. Його причинами можуть бути:
а) збудження а-адренорецепторів на тлі блокади р-адренорецепторів;
б) вазопресин;
в) ангіотензин II;
г) тромбоксан А^;
ґ) гіпокапнія;
д) ендотелій - біологічно активна речовина ендотеліального походження. Існує клінічна форма коронарного ангіоспазму — стенокардія Принцметала.
III. Компресійний механізм — здавлювання вінцевих судин. Може мати місце при тахікардії (збільшується загальна тривалість періоду здавлювання вінцевих судин під час систоли серця). Іноді його причиною є рубці і пухлини. В експерименті використовують для моделювання ішемії й інфаркту міокарда шляхом накладення лігатури на вінцеві артерії.
27.50. Які патогенетичні фактори впливають на міокард в умовах коронарної недостатності?
1. Гіпоксія.
2. Ацидоз. Розвивається в результаті накопичення кислих продуктів обміну речовин унаслідок порушення відтоку крові і активації гліколізу.
3. Збільшення позаклітинної концентрації іонів калію в зоні ішемії. Виявляють від самого початку порушень вінцевого кровообігу (через кілька хвилин), коли ще немає ушкодження кардіоміоцитів. У цей період з невідомих ще причин відбувається пасивний вихід іонів калію з клітин (можливо, збільшується проникність К-каналів), і його позаклітинна концентрація зростає до 8 ммоль/л і більше. Через декілька годин "витікання" іонів К+ із клітин може бути обумовлене порушенням роботи Na-K-насосів (дефіцит АТФ) та збільшенням проникності ушкоджених мембран.
27.51. Які наслідки для міокарда може мати недостатність вінцевого кровообігу?
1. Порушення скорочувальної здатності міокарда з розвитком недостатності серця.
2. Поява аномальної електричної активності — електрична нестабільність серця, розвиток аритмій.
3. Ушкодження кардіоміоцитів, обумовлене ішемією (див. розд. 11).
4. Реперфузійний синдром.
27.52. Які порушення скорочувальної функції міокарда можуть виникати при його ішемії?
При ішемії міокарда розрізняють ранні і пізні порушення його скорочувальної функції.
Ранні порушення виникають дуже рано, вже при незначному дефіциті АТФ. Вони є відображенням гіпокальцієвого варіанта порушень скорочувальної функції серцевого м'яза і розвиваються в результаті блокади Са-каналів сарколеми кардіоміоцитів. Порушення провідності Са-каналів в умовах ішемії має щонайменше два механізми:
а) дефіцит АТФ → порушення фосфорування білків Са-каналів;
б) активація гліколізу → накопичення в клітинах іонів Н+ → безпосередня блокада Са-каналів.
Наслідком зазначених порушень є зменшення надходження іонів Са2+ у саркоплазму м'язових волокон, розлади електромеханічного спряження, зменшення сили скорочень кардіоміоцитів.
Пізні порушення скорочувальної функції виникають при тривалих розладах вінцевого кровообігу - понад ЗО хв. їх відносять до гіперкальцієвого (контрактурного) типу порушень. Концентрація іонів кальцію в саркоплазмі кардіоміоцитів збільшується через дві основні причини:
а) порушення видалення іонів Са2+ із саркоплазми внаслідок дефіциту АТФ;
б) збільшення надходження іонів Са2+ у м'язові волокна через ушкоджену плазматичну мембрану клітин.
У результаті збільшення вмісту Са2+ порушуються процеси розслаблення кардіоміоцитів, настає контрактура міофібрил, порушується скорочувальна здатність серця.